Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Обіцяю кохати завжди, Ема Ноель 📚 - Українською

Читати книгу - "Обіцяю кохати завжди, Ема Ноель"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Обіцяю кохати завжди" автора Ема Ноель. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39
Перейти на сторінку:

Легкий дотик до моєї долоні змушує пригальмувати. Повертаюсь. Він хитає головою й киває в бік ліфта.

Зрозуміла. Кенгурушку повертати поки що не потрібно.

Спускаємося вниз. Я пригальмовую біля виходу і розгортаю програму, щоб викликати таксі. Не встигаю. Клім забирає телефон із моїх рук. Я тільки рота відкриваю, щоб запитати, що він робить, але через секунду й так стає зрозуміло: Клім блокує екран і ховає телефон у мою сумку, дивлячись при цьому на мене з невдоволенням.

Коли виходимо надвір, поглядом шукаю його автівку, сподіваючись, що він сьогодні машиною, але вже темно і, звісно, я її не знаходжу. Ледь відчутно обійнявши мене за талію, Клім веде мене в потрібному напрямку. Тихенько видихаю з полегшенням, побачивши перед собою його авто. Відчинивши двері, Клім чекає, поки я незграбно опущуся на сидіння, після чого зачиняє дверцята, обходить машину й займає місце водія.

Різким спалахом врізається у свідомість думка, що поки ми йшли, Клім пересувався вкрай повільно, дотримуючись моєї швидкості. Звісно, зазвичай він ходить набагато швидше. Ні, жодних висновків із цього приводу я не роблю, щоб не навигадувати собі нічого зайвого. Я більше не намагаюся аналізувати — сил немає. Просто констатую факт.

Сівши в машину, Клім вмикає обігрів, розганяючи тепле повітря салоном, але з місця не рушає. Кілька хвилин — і я млію від задоволення, нарешті переставши тремтіти. Поки додому дістануся, і штани висохнуть на сидінні з підігрівом. Прикривши очі, влаштовуюся зручніше.

Якоїсь миті розплющую очі. Ми так і стоїмо на місці. А ще я відчуваю пронизливий погляд, що проникає під шкіру легким поколюванням. Дрібне тремтіння пробігає по тілу від хвилювання й незручності. Навіщо так пильно дивиться? Що він намагається побачити? Порівнює? Навряд чи я можу зрівнятися з нею. Сумніваюсь, що його дівчина була такою жалюгідною, нікчемною та слабкою, як я.

— Не передумала? — запитує.

Хитаю головою. Під таким поглядом точно не передумаю. Бачу ж, що не подобаюсь, дратую, неприємна йому. Причин начебто немає — але інстинктивно боюся його. Мотоцикли, сам він і його компанія, усі ці його демонстративні покарання явно не налаштовують, щоб довіритися і вірити, що він просто так мені бажає допомогти. Для цього є певні причини, і кожен новий здогад лякає ще більше, ніж попередній.

Ми їдемо в тиші. Біля мого будинку він паркується, глушить двигун і збирається виходити разом зі мною. Накриваю його руку своєю, зупиняючи. Вмить відсмикую, коли він коситься на мою долоню, що посміла до нього доторкнутися.

— Не треба, — прошу. — Дякую ще раз. Я завтра поверну…

— Залиш, — обриває мої жалюгідні спроби.

Кивнувши, відчиняю двері й виходжу з машини. Квапливим кроком прямую до під’їзду: швидше б сховатися за дверима, не відчувати на собі його оцінювального погляду, не бути об’єктом для глузування, нехай він і не сміється вголос. Але ж кенгурушку сказав не повертати. Гидує тому що — не бачу іншої причини. Гидко після мене носити, ось і вирішив залишити.

Радію, що додому приходжу першою. Знявши кенгурушку Кліма, ховаю її в шафу за власним одягом, роздягаюся, загорнувшись у халат, йду в душ. Довго гріюся під гарячими струменями води, після сушу волосся. Вимкнувши фен, чую, що батьки вже повернулися. Виходжу з душу, одягаюсь у домашній одяг та, натягнувши усмішку, йду на кухню вечеряти з батьками. Розповідаю, як у мене все чудово, що в мене багато друзів, я щаслива, що можу нарешті їздити до університету, й успішність у мене покращилася.

І лише останнє зі сказаного мною правда.

Але я так уже забрехалася, що відступати пізно.

І лише коли лягаю спати, я дозволяю собі відпустити емоції. Уткнувшись у кенгурушку Кліма, плачу, уже не розуміючи, через що більше: через те, що мене намагаються звести зі світу мої ж одногрупники, або через те, що такий хлопець, як Клім, ніколи не зацікавиться мною?

*** Кінець першої частини ***

Не забудьте натиснути "подобається" ❤️  Друга частина - "Обіцяю, не відпущу ніколи", посилання є в анотації, або ж можна знайти на моїй сторінці.

Кінець

З цією книгою читають Еротика 186802 Колишній Ульяна Соболева 541653 Романтична еротика 359875 Вільні стосунки з босом Ольга Вісмут 908025 Сучасна проза 371721 Стань моїм першим Адалін Черно 624250
1 ... 38 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Обіцяю кохати завжди, Ема Ноель», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Обіцяю кохати завжди, Ема Ноель"