Читати книгу - "Подорожі душі, Ньютон Майкл"

Для читачів із науковими нахилами я хочу підкреслити, що, коли Суб'єкт повідомляє мені про творіння, її точка зору, система відліку не ґрунтується на земній науці, і мені доводиться докладати певних зусиль, щоб точніше тлумачити інформацію, яку я отримую.

Д-р Н.: Тіс, здається, є велика різноманітність програм навчання душ. Я хочу звернутися до ще одного аспекту Вашого навчання. Чи використовує Ваша енергія якості світла, тепла та руху у створенні життя?

СУБ'ЄКТ: (здивовано) О... Ви знаєте і про це...

Д-р Н.: Що Ви можете мені розповісти?

СУБ'ЄКТ: Тільки те, що це мені знайоме...

Д-р Н.: Я не хочу говорити ні про що таке, що може створити для Вас якісь незручності, але я буду вдячний, якщо Ви підтвердите певні біологічні результати діяльності душ.

СУБ'ЄКТ: (нерішуче) О... я не думаю...

Д-р Н.: (я швидко перейшов до справи) Чи вдалося Вам останнім часом створити щось таке, що викликало у Кумари почуття гордості за Вас?

СУБ'ЄКТ: (без опору) У мене добре виходять риби.

Д-р Н.: (я продовжую із навмисно перебільшеною увагою, щоб вона не зупинялася) О, значить, Ви можете створити цілу рибину за допомогою Вашої ментальної енергії?

СУБ'ЄКТ: (досадливо)... Ви, мабуть, жартуєте з мене?

Д-р Н.: Тоді, із чого Ви насправді починаєте?

СУБ'ЄКТ: З ембріона, звісно. Я думала, що ви знаєте...

Д-р Н: Просто уточнюю. Коли, на вашу думку, Ви будете готові зайнятися ссавцями?

СУБ'ЄКТ: (мовчання)

Д-р Н.: Послухайте, Тіс, якщо Ви погодитеся поговорити про це ще кілька хвилин, я обіцяю, що не довго займатиму Вас своїми розпитуваннями на цю тему. Ви згодні?

СУБ'ЄКТ: (пауза) Подивимося...

Д-р Н.: Добре, для більшої чіткості, скажіть мені, що Ви фактично робите із своєю енергією, щоб розвинути життя до стадії риб.

СУБ'ЄКТ: (неохоче) Ми даємо вказівки... організмам... в навколишніх умовах...

Д-р Н.: Ви робите це в одному чи кількох світах під час Вашого навчання?

СУБ'ЄКТ: Більше, ніж в одному (Не конкретизує, лише вказує на те, що це планети "земного типу").

Д-р Н.: У якого роду середовищі Ви зараз працюєте?

СУБ'ЄКТ: В океанах.

Д-р Н.: З морськими організмами, такими як водорості та планктон?

СУБ'ЄКТ: Я з них починала.

Д-р Н.: Ви маєте на увазі — до того, як Ви приступили до ембріона риби?

СУБ'ЄКТ: Так.

Д-р Н.: У такому разі, коли душі починають створювати форми життя, вони починають з мікроорганізмів?

СУБ'ЄКТ: ...З маленьких клітинок, так, і цьому дуже важко навчитися.

Д-р Н.: Чому?

СУБ'ЄКТ: Клітини життя... наша енергія не може оволодіти майстерністю, доки ми не навчимося спрямовувати її на... зміну молекул.

Д-р Н.: Отже, ви справді виробляєте нові хімічні структури, змішуючи основні молекулярні елементи життя потоком вашої енергії?

СУБ'ЄКТ: (Киває)

Д-р Н.: Чи не могли б Ви відповісти більш розгорнуто?

СУБ'ЄКТ: Ні, я не можу.

Д-р Н.: Давайте я спробую підсумувати це, і, будь ласка, виправте мене, якщо я скажу щось не те. Душа, яка стає справді майстерною у створенні життя, має бути здатна ділити клітини та давати ДНК вказівки, і Ви робите це, направляючи частинки енергії у протоплазму?

СУБ'ЄКТ: Ми маємо навчитися це робити, так — узгоджуючи це із сонячною енергією.

Д-р Н.: Чому?

СУБ'ЄКТ: Бо кожне сонце має різний енергетичний вплив на світ навколо нього.

Д-р Н.: Тоді навіщо Вам втручатися в те, що сонце природним чином зробить за допомогою власної енергії на планеті?

СУБ'ЄКТ: Це не втручання. Ми перевіряємо нові структури... мутації... щоб побачити, що реально здійснено, а що ні. Ми організовуємо субстанції, речовини для їхнього ефективнішого застосування у взаємодії із різними сонцями.

Д-р Н.: Коли види життя розвиваються на планеті, чи є умови навколишнього середовища, в якому відбувається відбір та адаптація, природними, або те, що відбувається, є результатом розумової роботи розуму душ?

СУБ'ЄКТ: (ухильно) Зазвичай планета, придатна для життя, має свої спостережені душі, і все, що ми робимо, природно...

Д-р Н.: Як душі можуть спостерігати та впливати на біологічні особливості розвитку, якщо він розгортається протягом мільйонів років у первісному світі?

СУБ'ЄКТ: Час для нас не вимірюється земними роками. Ми використовуємо його для зручності експериментів.

Д-р Н.: Ви особисто створюєте сонця у нашому Всесвіті?

СУБ'ЄКТ: Сонце у повному масштабі? О ні, це вище за моє розуміння... і вимагає об'єднаних зусиль. Я творю лише у невеликих масштабах.

Д-р Н.: Що Ви можете створити?

СУБ'ЄКТ: О... маленькі згустки висококонцентрованої матерії... розігрітої.

Д-р Н.: Але як виглядає ваша робота, коли ви закінчуєте?

СУБ'ЄКТ: Невеликі сонячні системи.

Д-р Н.: Чи відповідають за своїми розмірами Ваші мініатюрні сонця та планети каменям, будинкам, місяцю — про що йдеться?

СУБ'ЄКТ: (сміючись) Мої сонця — розміром із баскетбольний м'яч, а планети… як мармурові кульки… і це — найкраще, що я можу зробити.

Д-р Н.: Чому ви робите це у невеликих масштабах?

СУБ'ЄКТ: Для практики, щоб навчитися робити сонця більшого розміру. В результаті достатнього стиснення атоми вибухають і згущуються, але я не можу самотужки зробити щось насправді велике.

Д-р Н.: Що Ви маєте на увазі?

СУБ'ЄКТ: Ми маємо навчатися працювати разом, щоб об'єднати нашу енергію для найкращих показників.

Д-р Н.: Ну, а хто здійснює повномірні термоядерні вибухи, внаслідок яких виникають фізичні всесвіти і сам космос?

СУБ'ЄКТ: Джерело... концентрована енергія Старійших.

Д-р Н.: О, значить – Джерелу допомагають?

СУБ'ЄКТ: Я думаю, так...

Д-р Н.: Чому Ваша енергія прагне створити всесвітню матерію і більш складне життя, якщо Кумара і істоти, які вищі за неї, вже вправні в цьому?

СУБ'ЄКТ: Передбачається, що ми приєднаємось до них, — так само, як вони бажають об'єднати свою досконалу енергію із Старійшими.

Питання творіння відразу порушують питання про Першопричину. Чи був вибух міжпланетної маси, що призвів до народження наших зірок і планет, випадковим явищем природи чи спланованим розумною силою актом? Коли я слухаю Суб'єктів, подібних до Тіс, я запитую себе, навіщо душам вчитися викликати ланцюгові реакції енергетичної матерії у невеликих моделях, якщо вони не мають наміру створювати більші небесні тіла? У мене не було жодного Суб'єкта рівня VI і вище, які б пояснили, як вони можуть використати сили творіння у подальшому. Звісно ж, якщо душі справді прогресують, то істоти цього рівня можуть, імовірно, бути залучені до народження планет та розвитку форм життя, які потенційно володіють вищим розумом і придатних для практичного використання душами.

Після деяких міркувань про те, чому душі, нижчі за рівень досконалості, взагалі пов'язані із творінням, я дійшов наступного висновку: всім душам дається можливість брати участь у розвитку нижчих форм розумного життя з метою їхнього власного розвитку. Цей принцип можна розглядати у ряді причин втілення душ у фізичній формі. Тіс припускає, що верховний розум, який вона називає Джерелом, створений союзом творців (Старійших), які об'єднують свою енергію для породження всесвітів. Різні Суб'єкти по-різному висловлювали цю думку, описуючи комбіновану силу старих душ, які більше не втілюються.

Ця концепція не нова. Наприклад, ідея про те, що ми маємо не одного єдиного Бога, характерна для філософії секти Джайністів у Індії. Джайни вірять, що досконалі душі, яких називають Сідхами, є групою всесвітніх творців. Ці душі повністю вільні від подальших втілень. Дещо нижче їх — душі-Архати, розвинуті просвітителі, які все ще втілюються разом із душами, що розвиваються, котрі відносяться до трьох інших, наступних градацій. Для джайнів реальність є нествореною і вічною. Таким чином, Сідхам не потрібен творець. Більшість східних філософій відкидають цей постулат Джайнізму, віддаючи перевагу ідеї божественної "ради управителів", створеної "головою". Це заключення є більш прийнятним і для західної думки.

Із деякими суб'єктами вдається коротко розглянути широке коло тем. Трохи раніше, говорячи про космічне навчання душ, Тіс згадувала про розумне життя, яке існує у інших світах. Це розкриває інший аспект життя душі, який, можливо, важко прийняти деяким із нас. Невеликий відсоток моїх Суб'єктів, як правило, старих і розвинутих душ, здатні згадати своє життя у дивних, нелюдських, розумних формах життя у інших світах. Їхні спогади досить розпливчасті і туманні щодо обставин цих своїх життів, фізичних деталей та місця розташування у космосі по відношенню до нашого Всесвіту. Я хочу дізнатися у Тіс, чи не мала вона подібний досвід у давнину, тому я протягом декількох хвилин збираюся ставити їй питання на цю тему.

Д-р Н.: Трохи раніше Ви згадали про інші фізичні світи, які, поряд із Землею, доступні для душ.

СУБ'ЄКТ: (нерішуче) Так...

Д-р Н.: (спонтанно) І на деяких із цих планет існує розумне життя, яке прийнятне для душ, які бажають втілюватися, чи не так?

СУБ'ЄКТ: Ймовірно, є багато шкільних майданчиків.

Д-р Н.: Ви коли-небудь розмовляли з іншими душами про їхні планетарні шкільні майданчики?

СУБ'ЄКТ: (Довга пауза) Зазвичай ні — мене не приваблюють інші школи.

Д-р Н.: Може, Ви могли б щось сказати щодо того, що вони собою представляють?

СУБ'ЄКТ: О, деякі є... аналітичними школами. Інші — переважно ментальні світи... тонкі місця...

Д-Р Н.: Що Ви думаєте про земну школу порівняно з ними?

СУБ'ЄКТ: Земля все ж таки небезпечне місце. Вона сповнена образ та обурення багатьох людей, тому що їм увесь час щось нав'язують, а самі лідери ворогують між собою. Там доводиться долати так багато страху. Цей світ перебуває у протиріччях, тому що багато людей там мають дуже багато відмінностей. В інших світах чисельність населення менша і більше гармонії. Зростання чисельності населення Землі випереджає його ментальний розвиток.

Д-р Н.: Тоді чи не краще Вам було б вчитися на іншій планеті?

СУБ'ЄКТ: Ні, поряд із розбратами та жорстокістю, на Землі існує пристрасть та мужність. Мені подобається працювати у кризових ситуаціях. Затверджувати порядок за умов безладдя. Ми всі знаємо, що Земля — це важка школа.

Д-р Н.: Отже, людське тіло не є легким для душі?

СУБ'ЄКТ: ...Є легші форми життя... менш суперечливі...

Д-р Н.: Ну, а як Ви могли дізнатися про це, якщо Ваша душа не була в іншій формі життя?

Після цих моїх вступних слів, Тіс почала розповідати про те, як вона була маленькою істотою, що літає в якомусь незвичному середовищі помираючого світу, де було важко навіть дихати.