Читати книгу - "Збірка творів"

ПІСТОЛЬ

Чи ж я не поділивсь? Не дав п’ятнадцять пенсів?

ФАЛЬСТАФ

А ти подумай, дурисвіте, невже я важив би своєю душею задарма? Ну, годі, не висни на мені, я тобі не шибениця. Щезни! Кишені вирізувати в натовпі — ось де ти мастак. Гайда в свій родовий маєток, що зветься роздоріжжям! Іч яка цяця — не хотів віднести мого листа, поганець, бо йому, бачите, честь не дозволяє! Ох ти, мерзото! Навіть мені, хоч як я силкуюся втримуватись у межах честі, часом доводиться забувати про страх Божий, ставити потребу понад честь і шахрувати, викручуватись, дурити. А ти, бовдуре, хочеш честю прикрити своє лахміття, свій хижий, підступний норов, свою шинкарську мову і базарну лайку? Ото велике цабе — не схотів прислужитись мені!

ПІСТОЛЬ

Я каюся, чого ж тобі ще треба?

Входить Робін.

РОБІН

Сер, з вами хоче поговорити якась жінка.

ФАЛЬСТАФ

Нехай заходить.

Входить Спритлі.

СПРИТЛІ

Доброго ранку, ваша милосте.

ФАЛЬСТАФ

Доброго ранку, шановна пані.

СПРИТЛІ

Ні, ваша милосте, з вашого дозволу я не зовсім пані.

ФАЛЬСТАФ

Ну, то шановна панно.

СПРИТЛІ

Така, як матінка моя була

В той день, коли мене вже привела.

ФАЛЬСТАФ

Я вам вірю. А що ви хочете від мене?

СПРИТЛІ

Дозвольте, ваша милосте, сказати вам двоє слів.

ФАЛЬСТАФ

Хоч дві тисячі слів, красуне. Я уважно слухаю.

СПРИТЛІ

Сер, тут у Віндзорі є така собі пані Форд. Тільки відійдімо трохи далі, коли ваша ласка. Сама я живу в доктора.

ФАЛЬСТАФ

Он як. То що там із пані Форд?

СПРИТЛІ

Правда, ваша милосте, мова про неї. Тільки відійдімо трохи далі.

ФАЛЬСТАФ

Запевняю вас, ніхто нас не чує. Це мої люди. Мої власні слуги.

СПРИТЛІ

Ага! Хай Господь їх благословить і зробить ще й своїми слугами.

Відходять убік.

ФАЛЬСТАФ

То що там із пані Форд?

СПРИТЛІ

Вона така добра жінка. Боже праведний, який же з вас шалапут, нехай Господь простить вам і всім нам грішним!

ФАЛЬСТАФ

Що там із пані Форд? Ну, кажіть!

СПРИТЛІ

Не буду довго розводитись. Ви їй так закрутили голову, що вона аж нетямиться. Найкращому з двірських дженджиків, коли до Віндзора наїздив двір, не вдавалось так її розтривожити. А там же які рицарі і лорди, пани хоч куди, і всі в каретах. Їй-богу, карета за каретою, лист за листом, дарунок за дарунком, і все таке пахуче, самий мускус, і шурхотить шовками та грезетом. А слова які галантерейні, а вина, а цукри, все найкраще, найсмачніше! Жодна жінка не встояла б, а вона, їй-богу, ні на кого навіть не поглянула. Мені самій нині вранці давали двадцять золотих ангелів, та мене, як то кажуть, не обкрутять ніякі ангели, я беру їх тільки за чесні послуги, а не за таке. А вже її, присягаюсь вам, не могли вмовити бодай пригубити вина найзначніші особи, а то ж були графи, не хтось. Та що там графи — весь королівський почет! Але для неї всі вони, їй-богу, були як трава при дорозі.

ФАЛЬСТАФ

А що вона веліла мені передати? Швидше-бо кажи, мій Меркурію в спідниці!

СПРИТЛІ

Скажу: вона дістала вашого листа, тисячу разів дякує за нього і просить передати вам, що її чоловіка не буде вдома від десятої до одинадцятої.

ФАЛЬСТАФ

Від десятої до одинадцятої?

СПРИТЛІ

От-от. І тоді ви можете прийти подивитися на картину, вона каже, що ви знаєте, на яку. Її чоловіка, пана Форда, не буде вдома. Ох, як вона, сердешна, мучиться з ним! Він страх який ревнивий, у неї, бідолашної, не життя, а пекло.

ФАЛЬСТАФ

Отже, від десятої до одинадцятої. Кланяйтесь їй від мене, голубко, я неодмінно прийду.

СПРИТЛІ

Оце по-моєму. Та в мене є ще одне ділечко до вашої милості: пані Пейдж також вітає вас від щирого серця. І дозвольте сказати вам на вухо, що вона теж цнотлива, вихована й скромна, другої такої не знайдеться у Віндзорі, не пропустить жодної молитви, ні вранішньої, ні вечірньої. Вона попросила мене передати вашій милості, що, хоч її чоловік рідко виходить з дому, вона все-таки сподівається знайти колись таку хвилину. Зроду я ще не бачила, щоб жінка так закохалася! Мабуть, ви знаєте якісь чари, їй-богу, знаєте!

ФАЛЬСТАФ

Ні, запевняю вас. Усі чари — в моїй показній постаті, інших я не знаю.

СПРИТЛІ

Хай Бог вас благословить!

ФАЛЬСТАФ

Але скажіть мені, голубко, ось що: чи пані Форд і пані Пейдж не признавались одна одній, що закохані в мене?

СПРИТЛІ

Ото була б кумедія! Ні, не такі вже вони дурні. Але була б кумедія! Пані Пейдж ласкаво просить вас прислати їй свого малого пажа, її чоловік відчуває до нього велику психопатію, а він, повірте мені, порядна людина. Жодній жінці у Віндзорі не ведеться так добре, як їй, вона робить, що хоче, каже, що хоче, купує, що хоче, тринькає гроші, лягає і встає коли заманеться, має геть усе. І, правду сказати, вона й варта цього, бо в цілому Віндзорі немає більше такої ласкавої жінки, як вона. Нічого не вдієш, доведеться вам послати їй свого пажа.

ФАЛЬСТАФ

Ну що ж, пошлю.

СПРИТЛІ

Неодмінно пошліть, він може стати вашим посередником, ось побачите. Тільки придумайте якесь умовне слово, коли передаватимете щось одне одному, щоб хлопчина не зміг нічого збагнути. Молодим та зеленим не годиться знати всіляку гидоту. Нам, старим, інакше, ми всього набачилися й уміємо мовчати.

ФАЛЬСТАФ

Прощавайте, голубко, і кланяйтесь їм обом. Ось вам гаманець. І я ще лишаюся вашим боржником. Робіне, іди з цією жінкою.

Робін і Спритлі виходять.

Такі новини я люблю!

ПІСТОЛЬ (убік)

Ця відьма — Купідонова вістунка.

Напни вітрила і гайда за нею!

Здобудь її! А ні — хай тоне все.

(Виходить)

ФАЛЬСТАФ

Що ти скажеш на це, сердего Джоне? Так і далі роби. Твоє старе тіло ще послужить тобі, краще, ніж служило. Виходить, жінки ще й досі накидають на тебе оком. Здається, стільки вже витрачено, а є ще чим орудувати. Дякую тобі, моє добре тіло! Нехай собі кажуть, що ти неоковирно, абияк зліплене, байдуже — зате міцно.

Входить Бардольф.

БАРДОЛЬФ

Сер Джоне, там унизу на вас чекає якийсь пан Хорт, хоче побалакати з вами. Це він уранці послав вам пляшку