Читати книгу - "Іграшка в руках мафії, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Я так і не зуміла зрозуміти, скільки часу ми їхали. На вулиці була глибока ніч, а я настільки була вимотана і вибита з колії, що як би я не трималася, але мої очі раз у раз закривалися. Мимоволі. Той швидкоплинний відпочинок в будинку мені не допоміг, а зробив навіть гірше.

Я провалювалася в короткий сон разів десять за дорогу і, приходячи в себе, не відразу розуміла, де і з ким я перебувала.

Маттео не озивався. Він просто мовчки й цілеспрямовано стежив за дорогою, а я просто намагалася йому не заважати.

Кожен раз, коли я прокидалася, я моментально оберталася назад і перевіряла пульс Марко, чим нервувала обох хлопців. За умови, звичайно, коли один з них взагалі був у свідомості. Я дуже сильно боялася, що з Генуальдо могло щось трапитися. І я б ніколи не пробачила собі того, якби з моїм чоловіком і правда б щось сталося з моєї вини.

А це почуття провини мені постійно нав'язував Маттео.

Коли Маттео почав пригальмовувати, звернувши навіть з путівця, я помітила, що далеко світилися вікна будинку і, розвернувшись у бік хлопця, вимовила з надією:

- Приїхали?

- Так, - сказав різко, але я була рада і такій відповіді.

Далі все відбувалося дуже швидко. Маттео, вийшовши з машини, відправився в будиночок, а я, затримавши подих, намацала руку Марко, який в цей момент чи то спав, чи то знову провалився в небуття.

Стиснувши руку хлопця у своїй долоні, я із завмиранням серця спостерігала за дверима, в яких зник Маттео. Коли звідти вийшов чоловік похилого віку, а за ним ще один, трохи молодше, я занервувала.

Але слідом вийшов Маттео і попрямував разом з першими двома до машини.

- Акуратніше, - роздавав він чіткі, але не гучні інструкції, коли уважно стежив за тим, як Марко витягали з машини й, коли я було рушила вперед за чоловіками, щоб бути поруч з чоловіком, пальці Маттео стиснулися на моєму лікті. Він не дозволив мені цього зробити.

- Що за чортівня? Відпусти мене! - Різко обернувшись і поглянувши на хлопця, я не зрозуміла, що саме відбувалося. Чому він не давав йти мені в будинок разом з усіма? Чому зараз тримав тут, і так дивно на мене дивився?

- Ти туди не підеш, - сказав таким холодним тоном, що мені стало страшно. Немов озвучив вирок. Що це означало? Чому це я туди не могла піти?

- Що? Ти у своєму розумі? Я хочу бути поруч з Марко, - сіпнувшись ще раз, я домоглася тільки того, що пальці Маттео ще сильніше вп'ялися в мою шкіру і тепер мені вже було дійсно боляче.

Його поведінку за сьогодні в цілому можна було назвати тільки одним словом - агресивна.

- Тобі туди не можна. Туди нікого не впустять, принаймні поки не пройде операція. Є таке поняття - стерильність. Так що почни, нарешті, слухати те, що тобі кажуть, - Маттео ніс якусь маячню, якою починав мене гнівати.

- Що за дурниці ти несеш ?! Я хочу бути поруч з чоловіком! Я впевнена, що знайдеться ще один комплект стерильного одягу для такого випадку - всередині мене розпалювалася злість. Маттео ризикував нарватися на купу неприємних слів з мого боку, про які я потім навряд чи пошкодую. Це просто зараз я себе стримувала ...

- З чоловіком? - Обличчя хлопця спотворила злісна усмішка, і він одним різким ривком скоротив відстань між нами.

- З яких це пір ти перетворилася з дикого звіра в ручного? Невже тебе виявилося так легко приручити? - Тон його голосу мені не подобався рівно настільки ж, як і слова, вимовлені ним.

- Прибери. Від. Мене. Свої. Руки. - Процідивши це крізь зуби, я знову сіпнулася в сторону, але на цей раз Маттео теж мене смикнув мене на себе. Не складно здогадатися в чиїх руках була перевага.

Відстань між нами скоротилася до мінімуму. Він був дуже близько і мені ні чорта це не подобалося!

- Навіть не віддячиш за те, що я, як і завжди, розгрібаю твоє лайно? - Його голос набував сталевих ноток, а до мене як і раніше не доходив сенс його слів. Хлопець і так поводився дуже дивно. Точно так само дивно, як і з'явився, а тепер він і зовсім почав переходити всі межі дозволеного.

- Я вже сказала тобі дякую, і не раз, - прогарчавши це, я все ще намагалася опиратися ногами, тому що Маттео наближався і наближався.

Збоку можна вже було подумати, що ми закохана парочка, яка вирішила обійматися у машини.

- Ти зовсім з глузду з'їхав? Якого біса ти твориш?! - Мій голос зривався на хрип, а лице Маттео набувало все більш страхітливого виразу.

Його очі блищали не добрим азартом, на скроні пульсувала вена, а його щелепи були стиснуті до такої міри, що навіть я чула скрип його зубів.

- Зовсім недавно ти розмовляла зовсім по-іншому. Невже за такий короткий проміжок часу твоя пекуча ненависть до Генуальдо змінилася любов'ю? Ти так швидко забула все, що він тобі зробив?

Маттео ставив питання, які його не стосувалися. Які до нього ніяк не відносилися і взагалі - що за чортівня зараз відбувалася?!

- Та пішов ти, придурок! - Прошипіла в його обличчя якраз в той момент, коли Маттео скоротив ті жалюгідні сантиметри відстані між нами й прогарчав в мої губи, торкаючись своїми:

- Скажена стерва, якого чорта ти зі мною робиш?!

**********************************************************************************************

Серце, пропустивши удар стислося в нападі дикої паніки. Мої ноги починали підкошуватися, а широко розплющені очі з жахом дивилися на Маттео, який починав не те, що переступати межі, а просто грубо через них переступати.

Хлопець перебував дуже близько до мене. Я практично була втиснута в його тіло. Його руки занадто сильно стискали мою талію. Швидше за все, вже зовсім скоро від його пальців на моєму тілі з'являться відмітини. Його губи торкалися до моїх, жалили гарячим диханням і змушували все всередині мене стискатися від жаху і страху.

Зовсім недавно я вже була в такому положенні, в авто Маттео, коли той відвозив мене додому. Тільки тоді він не був таким грубим, а я тоді ще не усвідомлювала, що мені був потрібен тільки Марко і робила все йому на зло. Саме тоді дозволила собі цю дурість, недозволену помилку і, здається, зараз прийшов час за неї відповідати. Дуже невчасно. Зовсім недоречно.

Здавалося, що минуло не так багато часу, а змінилося геть усе. Якщо раніше мені подобався його запах, то зараз він мені здавався занадто солодким і нудотним. Якщо раніше мені подобалося те, як він на мене дивився, то зараз мене дратував будь-який знак уваги з його боку. Якщо раніше мені подобався Маттео, як людина, то зараз він мене тільки злив і дратував.

- Поняття не маю що ти придумав у своєму запаленому мозку. Але раджу прибрати від мене свої руки, - Маттео все так само був близько, його губи торкалися моїх, але він не поспішав робити помилку. Вдруге. Швидше за все, він чекав кроку від мене. Кроку, який я ніколи не зроблю в його сторону. Більше ні.

- Придумав? Придумав те, що маленька сучка, тепер уже дружина мого кращого друга зовсім недавно сиділа на моїх колінах і ...

У цю секунду я, розліпивши губи, схлипнула, тому що пальці Маттео вже були в моєму волоссі, а після, боляче їх стиснувши в кулак, хлопець смикнув мою голову назад.

- Зовсім була не проти погратися зі мною, або тобі нагадати, як ми провели разом час, - його губи шепотіли мені це на вухо, а гаряче дихання обпікало шкіру на моєму обличчі. Очі пекли від непрошених сліз, а гнів і злість починали вирувати в мені з новою силою.

Його слова гнівали, сльози вже котилися по обличчю від пекельного болю, тому що він продовжував тягнути мене за волосся так, щоб наші погляди зустрілися.

- Уже встигла розповісти чоловікові як ти любиш веселитися в період його відсутності? - Очі хлопця були шаленими, здавалося, що ще трохи й він зовсім збожеволіє.

- Припини! - Прошипівши це я з викликом подивилася в його очі. Цього ж він хотів? Цього домагався?

- Припинити що? - Різкий ривок і відстань між нами знову зменшилася. За якусь секунду все знову стало занадто небезпечно. Маттео ніби зірвався з ланцюга і зовсім перестав себе контролювати.

Я його не впізнавала. Зовні той самий хлопець, якого я знала все своє життя, але ось поведінка ...

- Припини це божевілля! Ти мене лякаєш, - я десь чула, що з психами потрібно бути м'якше, тому я дуже сильно намагалася не зірватися. Ось тільки кожен його рух і кожне його слово закликало мене заїхати йому по пиці.

- Лякаю? Мій друг ледве не вмер, бо твоїх курячих мізків не вистачило на те, щоб не займатися сексом з ним, коли він поранений. Його ледве не прирізали, тому що він був занадто зайнятий тобою замість того, щоб розв'язувати питання. Нас всіх можуть тут зачинити, бо ти ...

- Що? Дихаю? Ходжу? Розмовляю? - Злість почала виходити назовні. Це вже було занадто. Я чула чому мене викрали й це явно було пов'язано не з тим, що я якось розлютила Марко. Це було пов'язано з тим, що вони не поділили територію, а Маттео вирішив спустити всіх собак на мене?

- Існуєш!

Прогарчавши це, хлопець так різко смикнув мене за волосся, що дикий крик вирвався з грудей. Маттео відштовхнув мене від себе і я, не втримавши рівновагу, впала на землю.

- Я недооцінив тебе, маленька сучка. Ти прекрасно вмієш грати свою роль. Тільки не думай, що я повірив, що твоя ненависть так швидко переросла в любов.

- Та пішов ти, хворий псих! Вір у що хочеш! - Вставши на ноги, я зробила крок в його сторону. З моїх очей летіли іскри, а пальці стискалися в кулаки.

- Раджу тобі бути зі мною ввічливіше, - губи Маттео скривилися в усмішці, - ти ж не хочеш, щоб я розповів Марко про те, що між нами було? - Зробивши кілька великих кроків, він знову був поруч. Хлопець до мене не торкався, але дивився так, як ніби вже обмацав мене де тільки міг.

- Він тобі не повірить.

- Тіш себе цією надією, бачу ти любиш мріяти.