Читати книгу - "Іграшка в руках мафії, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Я бачила і розуміла яких сил коштувало Марко ці пересування, тому намагалася чим могла полегшити його біль. Підхопила його другу руку і на цей раз закинула її вже собі на плече. Ось тільки повиснути на мені, як на Маттео, у нього не вийшло через різницю в зрості. Але я хоч таким чином допомагала йому тримати рівновагу і не падати, служачи малесенькою опорою.

Нам треба було досить багато часу, щоб дістатися до машини й до цього часу Марко став стрімко втрачати сили. Мені навіть здалося, що з рани знову пішла кров.

- Покладемо його на заднє сидіння, - наполіг Маттео, хоча ні у кого з нас не було думки сперечатися. Але тільки я залізла назад в слід за Марко, як хлопець мене залишив.

- Сідай вперед. Йому там і так тісно, ​​- на це мені теж не було чого заперечити, тому тільки кивнувши, я відкрила пасажирські двері поруч з водієм і швидко сіла всередину.

- Куди ми їдемо? - Я вирішила ще раз поставити своє запитання. На цей раз хотіла почути більш зрозумілу відповідь, тому що і моє життя теж перебувало в руках цієї людини. Я вважала, що мала хоча б право знати про рішення, яке він приймав.

- В Мессіни. Там найближча переправа. На нас там чекатиме лікар. Наш лікар. Звідти ми зможемо поплисти з Сицилії. - Дуже швидко промовивши це, Маттео обернувся назад і переконуючись в цей час, що Марко нормально вмістився на задньому сидінні.

- І скільки нам туди їхати? - Я дуже турбувалася за те, щоб Марко переніс цю дорогу щасливо.

- Не менш як чотири години ..., - озираючись на всі боки вимовив хлопець. Маттео помітно нервував, і ця нервозність стала мимоволі передаватися мені.

- Але ..., - на скільки навіть я знала, Сицилія була не на стільки великим островом, щоб дорога у нас забрала так багато часу, - чому так довго?

- Тому що ми не можемо їхати основними дорогами. За ними стежать. Якщо ми туди й поїдемо, то тільки там де є бездоріжжя, - втомлено промовив хлопець, розжовуючи мені інформацію. І зараз мені насправді стало соромно за те, що я була настільки недалекоглядною. Непродуманою. Наївною.

І, якби не Маттео, напевно, наробила б уже купу дурниць, які могли коштувати нам життів.