Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

Розділ 34  

Я не могла повірити, що це відбувається зі мною. Руслана наче підмінили. Він став уважним до мене. Слухав мене, підтримував розмову, дивився на мене, якось по-іншому. Він намагався бути ніжним та турботливим до мене. Як мені здалося, він докладав чимало зусиль, щоб приборкати свого внутрішнього звіра. Хоча інколи були моменти, коли він не стримувався, і це завжди було тоді, коли ми займалися з ним сексом. Руслан інколи перетворювався на хижака, який не в силах себе контролювати. Але потім, знову ставав ніжним. Від таких змін в мене голова йшла обертом. Мене переповнювали сильні почуття, які відчайдушно штовхали в обійми пристрасті, від якої немає ліків. Це кохання неправильне, адже воно буде пожирати мене, поки не вб’є остаточно. Але чому ж я не можу боротися з ним, може тому, що це сильне почуття мені непідвладне. 
Той день був найкращий у моєму житті. Я не хотіла, щоб він закінчувався, хотіла залишитися навічно там, де спокійно, там, де солодко і страшно, але поряд з ним. І нехай він знову стане цинічним, грубим та неприступним, але зараз він мій, а я його. 
Повернувшись додому, я пішла відпочивати до своєї кімнати. Руслан не покидав будинок, я зрозуміла це, коли він в обід спустився на кухню. 
-Каву? - пропоную йому, намагаючись не дивитися на нього.  
-Так. - спокійно відповів мені. 
Я намагалася робити каву та не думати про нього, а він наче пропалював мою шкіру своїм поглядом. Ця тиша напружено літала навколо мене, і тільки його голос врятував: 
-Тобі не варто боятися та закриватися від мене, одразу як мене бачиш! 
-«А і дійсно, потрібно бути  трішки спокійнішою, розслабленішою поряд з ним. Бо виглядаю, як мале налякане дівчисько. Досі дивно, чому він так довго возиться зі мною". – подумала я, взяла каву та впевнено повернулася до нього. Підійшовши, дивлюся прямо в його очі, які зараз мене не лякають зовсім. Зараз в них я бачу здивування, а потім його погляд змінюється на хижий. Мені це уже знайомо, він дивиться на мене так, коли хоче мене. Щоб не підійти занадто близько - ставлю біля нього каву та сідаю навпроти. Кладу чашку перед собою і починаю розмову перша: 
-Мені потрібно знайти роботу, я вже довго відпочиваю. - роблю ковток кави та трішки відпускаю свою напругу. 
-На наступній неділі тобі потрібно знести свої документи до університету. Навчатимешся на заочній формі навчання. Щодо роботи - мені в новий ресторан потрібний дизайнер, тому я дам тобі можливість себе проявити. Але поступатися тобі не буду, в роботі я дуже вимогливий. 
-«Ага, де ще ти не вимогливий». - подумалося мені. 
-Я згідна! - одразу кажу, щоб він не передумав. Адже ці його незрозумілі перепади в настрої мене насторожують! 
-Коли я можу ознайомитися з місцем та вислухати всі побажання стосовно проекту для ресторану?- чомусь офіційним тоном звернулася до нього. 
-Після того, як вступиш до університету. Я звісно домовився з потрібними людьми, але вступати ти будеш згідно всіх правил, так, що тобі потрібен буде час для підготовки до вступних екзаменів.  
Допиває свою каву, підводиться, але йти не поспішає. 
-Сьогодні особлива вечірка на яку мене запросили, а ти будеш зі мною в якості моєї дівчини. 
Підходить ближче та обіймає за талію і уже напівпошепки говорить: 
-Одягнися відверто, так, ти почуватимеш себе комфортно. 
Накриває мої губи, зминає їх, засмоктує, ніби пробує на смак. Від поцілунку моє тіло послаблюється та повністю йому відповідає. Але він вмить відсторонюється від мене та покидає мене з словами: 
-У мене невідкладні справи. Будь готова до сьомої вечора. 

Руслан: 
Цілую її, а в самого знову бажання з такою силою рветься, що мені важко протистояти такому тиску. Важко вдихаю повітря та відступаю від неї. Сьогодні важлива розмова з Арчі, а ввечері ще одне відкриття чекає на Вероніку. 

Вероніка: 
Відчувала себе у цьому платті занадто відверто, наче оголена. Здавалося, варто було лише нахилитися, як все дуже інтимне, ставало відкритим та доступним. Легка тканина сукні вільно спадала по фігурі, а бурштиновий колір зливалася з моєю гарною засмагою. 
Волосся зібрала в пучок, залишивши декілька незаправлених пасм, які недбало спадали на обличчя.Образ завершували босоніжки на весочезній шпильці та срібний чокер на бедрі, який відблискував дорогим камінням.
 

Руслан:
Коли я вийшов з автомобіля, щоб зустріти її. Побачив  Ніку перед собою і застиг. Відчув, як серце неспокійно швидко забилося, дивні відчуття. Вона була надзвичайно привабливою, сексуальною, граційною . Вона виглядала божественно . Я звісно  зустрічав та мав справу з багатьма  жінками  всі вони були гарні, звабливі, як мені тоді здавалося. Поки я не зустрів Вереніку. В неї краса, була іншою, вона була красива завжди, її погляд, жести, вчинки. Вона затягувала мене до себе, перекриваючи мені повітря. Я уже навіть почав жалкувати, що веду її на закриту вечірку, яку влаштовував Мурат. Такі вечірки завжди однакові- секс, випивка, наркотики. Там немає жодних правил, все доступно та дозволено.
-Це незвичайна вечірка- спокійно повертаю голову в її бік.

Вероніка, трішки зніяковіла, а потім з цікавістю запитала мене:

-Що в ній незвичного?.
-Тримайся завжди біля мене, щоб не сталося! - останні слова наголошую. Чим даю зрозуміти, що я серйозно.

Вероніка:
А він знає, як довести до нервового тіку. Решту дороги я думала над його словами і вже боялася тієї особливої вечірки. І коли я опинилася в середині, то зрозуміла, що недаремно я хвилювалася. Все тут було занадто відверто, замість звичайних офіціанток, тут ходили повністю оголені дівчата, тільки з масками на обличчі. Гості жіночої статі виглядали теж занадто вульгарно. 

Та коли я пройшла далі, то мені відкрилася картина, де двоє незнайомців, займаються коханням, далі, що погляд кудись, то більш відвертіша картина потрапляла на очі. 
-І часто ти відвідуєш такі вечірки, Руслан?!- Піднімаю на нього свій погляд, який сповнений жахом та люттю. 
-Інколи доводилося!- з надмірною посмішкою говорить, та кладе свою руку мені на бедро.
Я обурююся такому вчинку, в мить роблю крок назад від нього і намагаюся спокійно говорити.
-Я в цьому збоченні участі брати не збираюся!.