Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Справді?–посміхнулась Аджаала.

–Не можна судити весь вид по комусь одному. –потиснула плечима Ельга.– Маги теж не всі приклад порядності. У кожному з нас є темна сторона і світла. Усе залежить тільки від того, чому ми даємо більше волі. Темряві піддатися в стократ простіше, а за світло потрібно боротися. Той, хто зіткнувся з цим одного разу, виніс головний урок: не можна йти легким шляхом, це завжди пастка.

Аджаала задумалася, це були мудрі слова, але вона б ніколи не подумала, що подібне почує від мага. Адже вона теж зростала з упевненістю, що маги жадають влади і хочуть її за будь–яку ціну.

–Піду перевірю, чи накритий стіл. – Ельга посміхнулася і встала.

Пітер підморгнув Аджаалі. На диван сіла Пайпер, вона уважно вдивилася в очі Аджаали й усміхнулася їй.

–Привіт.–тихо сказала вона, усміхнувшись.

Відьма посміхнулася, киваючи їй.

–Живіть і процвітайте.

–О, вау... Спасибі.– Пайпер просяяла.

–Так... Вітаються і прощаються в нас на Верхнесфері.– трохи зніяковіла Аджаала.

–Це дуже гарне виховання молоді.– зазначила Пайпер.– Одразу привчати до побажань якнайкращого співрозмовнику.

–Це – Пайпер, моя дружина.– просяяв Пітер.

–Рада познайомитися з вами обома.– відповіла Аджаала, відчуваючи, як хвилюється.

–Ти боїшся? – Пайпер підсіла ближче, обійнявши її. –Не варто! Ми не заподіємо тобі зла. Ми захищаємо дітей, а не ображаємо їх. Серед наших друзів є і сирени, і відьми, і німфи. І повір, ніхто з них не постраждав після зустрічі з нами.

Аджаала злякалася, що її зміну в настрої, клан сприйняв на свій рахунок. Їй стало дуже соромно, вони були такі добрі до неї, а вона відплатила їм недовірою.

–Вибачте...– різко хитала головою вона.

–Ні–ні! Не варто вибачатися. Просто... не треба нас боятися... – Пайпер глянула в її очі.

–Не думай, що ми небезпечні для тебе. – попередив Пітер. – Це Олімпія так... іноді випендрюється.

–Я не думала...просто, я дуже здивована, що ви добрі до мене.– зізналася відьма.

–Та, облиш. – фиркнув Пітер. – Ми багато чого пережили, Ельга намагається виправити те, що віками зріло в різних народів: страх і ворожнеча щодо нашого клану. Вона намагається налагоджувати міждержавні відносини. Часом замислююся, як мали рацію ми всі, коли коронували її. Вона не вірила, що здатна на більше, ніж просто створювати лід. А зараз допомагає всім знову об'єднатися.

–Ельга мене вразила. – зізналася Аджаала. – Я все життя думала, що маги ненавидять нас. Що нас карають за злодіяння наших предків. Але вона відразу перейнялася, побачила мій смуток і страх...

–Вона володіє на рідкість сильною прозорливістю. Але вона не народилася з цим. Багато обставин привели її до цієї якості. –Пітер усміхнувся.– Не бійся. Зараз ти в найбезпечнішому місці в усьому Ґотліні.

Аджаала посміхнулася йому. Пітер був приємним хлопцем, хоча її й вражало, що в такої молодої людини може бути донька, яка виглядала, як його ровесниця. Пайпер була дуже щирою, і відьма не могла позбутися відчуття, що Вогняна Принцеса бачить у ній не просто незнайомку, а свою доньку, з якою вони схожі.

–А, що тут робить відьма? – здивувалася Олімпія, вона спустилася донизу, взявши келих із таці, що її простягав хлопчик із холодного народу. – Тікай! – шикнула йому вона. –Не плутайся перед ногами.

–Олімпіє... не груби.– застерегла Пайпер.

–Це всього лише слуги.– фиркнула вона.

Раптово келих замерз у її руках і вибухнув, обсипаючи Олімпію уламками. Дівчина піднялася над підлогою, повиснувши в повітрі, вона закотила очі в роздратуванні.

–Викуси.– пирхнув Пітер, склавши руки на грудях.

Пайпер схвильовано втупилася в доньку.

–Чим я знову завинила? – зітхнула Олімпія.

Ельга зробила крок уперед, тримаючи руку в повітрі.

–Це не твої слуги.–зауважила Ельга, різко опустивши Олімпію на підлогу. Та похитнулася і впала. –Хладний народець неодноразово поклав свої життя за палац і клан, до того ж більша частина цих випадків були ще до того, як ти народилася. І ти будеш поважати їх, тому, що насамперед ці люди вірні нам і люблять нас. Ми завдячуємо багатьом одне одному і ти не посмієш висловлювати неповагу до будь–якого представника хладного народця. Якщо я побачу це, будеш прислуговувати клану кілька місяців, поки я не побачу щире покаяння на твоєму обличчі. Я достатньо чітко пояснила? – підкинула брову вона.

–А якщо покаяння не буде? – Олімпія окинула тітку, що стояла над нею, злим поглядом.

–Відправишся до смертних і будеш шукати собі житло самостійно.– холодно відповіла Ельга.

–Виженеш мене з власного дому, за те, що я не каюся? – здивувалася Олімпія, встаючи.

–Не груби мені, племіннице. – попередила Ельга. – Це палац Верховної Королеви, в першу чергу. Я не хотіла жити тут одна, тому в замку багато кімнат для членів моєї родини. Але ти досить доросла, щоб шукати своє місце в цьому світі. Ось, тільки чомусь усе чіпляєшся за розкіш, яка не належить тільки тобі одній.