Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Книга вигаданих істот 📚 - Українською

Читати книгу - "Книга вигаданих істот"

257
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Книга вигаданих істот" автора Хорхе Луїс Борхес. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 33
Перейти на сторінку:
відьма.

Василіск

З плином століть Василіск ставав усе потворнішим і страшнішим, а тепер про нього взагалі забули. Його ім’я означає «маленький цар»; Пліній Старший{23} (VIII, 33) згадує Василіска як змію зі світлою плямою у формі корони на голові. Від доби Середньовіччя це вже чотириногий півень у короні, з жовтим пір’ям, великими колючими крилами та зміїним хвостом, що на кінці має пазур або другу півнячу голову. Зміна образу зумовлює і зміну імені. Чосер{24} у XIV столітті каже про базиліпівня. На одній з гравюр, що ілюструють «Природну історію змій і драконів» Альдрованді{25}, його зображено з лускою замість пір’я та вісьмома ногами[7].

Незмінною залишається вбивча сила його погляду. Очі горгон змушували кам’яніти; Лукан оповідає, що з крові однієї з них, Медузи, народилися всі змії Лівії: Гаспид, Амфісбена, Носата Гадюка та Василіск. Відповідний уривок знаходимо в дев’ятій книзі «Фарсалії»:

До Лівії проліг Персея шлях,

Де зелень не родилася віками;

Там кров плямить лице, що сіє жах,

І бродить смерть фатальними пісками;

Й гаряча пустка всотує умах

Вологу і вагітніє життями

Усіх тих змій, що тільки є на світі

Й рівнину вкриють цю одної миті..

Медузи кров, бо привела вона

Тут Василіска: зір його убійний

Та язика смертельна трутина

Лякають навіть хижий рід зміїний;

Хизується свавіллям він сповнá,

Бо й справді наступ свій веде подвійний:

Від погляду його та від шипіння

Ні вухам, ні очам нема спасіння.

Василіск живе в пустелі; радше навіть утворює пустелю. До його ніг падають мертві птахи, поряд з ним гниють плоди; вода в річках, де він тамує спрагу, залишається отруйною впродовж століть. Пліній стверджував, що від його погляду розколюється каміння та займаються пасовиська. Його вбиває запах ласиці; за Середньовіччя вважали, що вбивчим для нього є спів півня. Досвідчені мандрівники, збираючись перетнути незнайому місцевість, брали в дорогу півнів. Іншою зброєю було дзеркало; власний вигляд спопеляє Василіска, наче удар блискавки.

Християнські енциклопедисти відкинули міфологічні вигадки «Фарсалії» та прагнули раціонально пояснити походження Василіска. (Вони мусили вірити в нього, оскільки Вульгата{26} перекладає як «василіск» гебрайське слово Tsepha, що є назвою отруйного плазуна.) Найбільш прийнятною виявилася гіпотеза про яйце неправильної форми, відкладене півнем і висиджене змією чи жабою. У XVII столітті сер Томас Браун проголосив це припущення так само жахливим, як і поріддя Василіска. Тоді ж Кеведо{27} написав романс «Василіск», де є такі рядки:

Коли живий, хто зрів тебе,

Твоя історія облудна:

Хто не помер, тебе не знав;

Хто вмер, вже свідчити не буде.

Вирівнювач

Між 1840 та 1864 роками Батько Світла (якого також звуть Внутрішнім Словом) обдарував музиканта й педагога Якоба Лорбера{28} низкою велемовних одкровень про населення, фауну та флору небесних тіл, що утворюють Сонячну систему. Однією зі свійських тварин, знанням про яку ми завдячуємо цим одкровенням, є Вирівнювач, або Трамбувальник (Bodendrucker), що робить незліченні послуги на планеті Мірон, яку сучасний видавець праці Лорбера ототожнює з Нептуном.

Вирівнювач у десять разів більший за слона, на якого надзвичайно схожий. Він має короткуватий хобот і довгі прямі бивні; шкіра в нього світло-зелена. Масивні ноги — конічної форми; неначе конуси, встромлені в тіло. Ця стопохідна тварина вирівнює землю, йдучи перед мулярами та будівельниками. Її приводять у горбисту місцину, де вона все вирівнює своїми ногами, хоботом і бивнями.

Харчується Вирівнювач травою і корінцями та не має ворогів, окрім деяких комах.

Віслюк Триногий

Пліній приписує Заратустрі, засновнику релігії, яку й досі сповідують парси{29} в Бомбеї, авторство двох мільйонів віршів; арабський історик ат-Табарі{30} стверджує, що для повного зібрання його творів, увічненого побожними переписувачами, знадобилося дванадцять тисяч коров’ячих шкур. Відомо, що Александр Македонський наказав спалити їх у Персеполісі{31}, однак добра пам’ять священнослужителів урятувала найвизначніші тексти, а в IX столітті до них додалася енциклопедична праця «Bundahish»[8], що містить цю сторінку:

«Кажуть, що Триногий Віслюк стоїть посередині океану і що в нього три копита, шість очей, дев’ять пащ, два вуха й один ріг. Має він білу шкіру, споживає духовну їжу і сам є праведником. Два його ока — там, де й мають бути очі, ще два на тім'ї та ще два на потилиці; поглядом шести очей він упокорює та знищує.

З дев’яти пащ три — на морді, три — на потилиці, а ще три — у здухвинах… Кожне копито, коли Віслюк стоїть на землі, займає стільки ж місця, що й тисячна отара овець, а під нароснем на його нозі може маневрувати тисяча вершників. Що ж до вух, то вони здатні накрити весь Мазендеран[9]. Ріг у нього начебто золотий та порожнистий, з тисячею відростків. Цим рогом Віслюк здолає та розвіє всі підступи зловмисників».

Відомо, що бурштин — це послід Триногого Віслюка. У міфології маздаїзму{32} це добродійне чудовисько — один з помічників Ахура Мазди (Ормуза), начала Життя, Світла й Істини.

Вогняний Король та його кінь

Геракліт{33} напучав, що вогонь є первісним елементом, але це не означало існування вогняних істот, народжених з миттєвої та мінливої субстанції полум'я. Цей майже неймовірний задум узявся втілити Вільям Морріс{34} у «Кільці, подарованому Венері» з циклу «Земний рай» (1868–1870). Ось його рядки:

«Ці володіння належали великому повелителю в короні та з берлом. Білим полум’ям сяяло його, наче витесане з каменю, обличчя; але то мінився вогонь, а не плоть — бажання, ненависть і жах поймали його. Він сидів верхи на дивовижній тварині; то був не кінь, не дракон і не гіпогрифон: істота була і схожа, і не схожа на них, вона мінилася, мов образи химерного сну».

Можливо, в цих словах вчувається певний вплив зумисне двозначного уособлення Смерті з «Втраченого раю» (II, 666-73). На тому, що мало би бути головою, — корона, а тіло зливається

1 ... 3 4 5 ... 33
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Книга вигаданих істот», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Книга вигаданих істот"