Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Святковий подарунок долі, Віолетта Котова 📚 - Українською

Читати книгу - "Святковий подарунок долі, Віолетта Котова"

338
0
25.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Святковий подарунок долі" автора Віолетта Котова. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

- Мабуть, так… - ледь вчавила із себе. Аж раптом він знову підійшов до мене, взяв за плечі та розвернув до себе обличчям.

- Давай, ці проблеми ми вирішимо самостійно між собою? – він витяг з кишені велику носову хустинку, та протягнув мені. – Чиста. – я взяла та витерла сльози. – Заспокойся. – у відповідь я лиш хитнула головою. - Не будемо втрачати час та мерзнути в очікуванні, бо й Новий рік доведеться зустрічати на дорозі. Гаразд?

- Гаразд. – прошепотіла я. Розуміла, що він правий, і те, що повинна компенсувати йому ремонт автомобіля. Одночасно раділа, що маю заощадження та можу компенсувати витрати та не червоніти стоячи на морозі очікуючи поліцію, щоб оформити ДТП та скористатися страховим полісом. – Хустинку поверну Вам згодом. – сховала в кишеню вологий шматок тканини. – Дякую.

- Немає за що. – стиснув плечима.

- Яся. – я протягнула долоню для рукостискання. – Вибачте за знайомство за таких неприємних обставин.

- Микита. Дуже приємно! – він потиснув мою руку, та намагався не накаляти й без того гарячу обстановку.

- Я замерзла, і тут все й так ясно. – зітхнула я. – Давайте обговоримо деталі у мене в машині.

 Микита хитнув головою, погоджуючись, та сів на переднє пасажирське сидіння. Я вже почала заспокоюватись, та на мене чекала ще одна несподіванка. Я провернула ключ у замку запалювання й з розчаруванням виявила, що двигун не подає ознак життя, лише якісь незрозумілі короткі звуки і більше нічого. Мій новий знайомий нічого не говорив, лише спостерігав мовчки, тільки коли я підняла на нього свій розгублений погляд сказав «ходімо» та вийшов із машини. Я пішла за ним та за його жестом зайняла місце поряд з водійським.

- Схоже в мене ситуація все ж краща. – констатував Микита. – Як тебе так попало? Видимість звісно погана, але ж не настільки, щоб пропустити автомобіль на обочині.

- Я відволіклася… Так склалося, яка вже різниця. Я не знаю, що роблять у подібних випадках, вперше потрапила в аварію, але ремонт компенсую, якщо Ви самостійно знайдете майстерню. Вибачте, що моя чорна смуга торкнулася і Вас.

 В його машині двигун працював відмінно, мені навіть стало спекотно, я зняла шапку й поклала в кишеню.

- Давай без лишнього офіціозу, переходь на «ти», я наче не набагато старший від тебе, Ясю.

- Як скажеш.

- Всі питання щодо ремонту вирішимо, якщо необхідно, то й твою полагодимо, є в мене на думці перевірене місце. Але все після свят. Куди тебе підвезти? Сама ти точно не доїдеш, потрібен евакуатор.

 Я замислилася, відвернулася до вікна. Що йому казати? Куди їхати? Не просити ж чужу людину везти мене ще з сотню кілометрів, та й наскільки тепер надійна його автівка, це ще питання.

- Агов?! Ясю?!

- Га?

- Куди ти їхала? Куди везти? – я дивилася на нього, а відповіді так і не знайшла, банально розгубилася. – Чому мовчиш?

- Я… Розумієш…

- Ну кудись же ти так поспішала?

- Так, на дачу до сестри.

- То на тебе чекають, кажи адресу.

- Не чекають, і це ще далеко…

- Тобто?!

- Це ще за сто кілометрів звідси, і сестри там немає, пустий будинок. Я не можу просити тебе їхати так далеко.

 Він дивився на мене, як на справжню навіжену. Схоже теж розгубився й не знав, що відповісти. Нервово постукував пальцями по керму й дивився кудись вдалечінь.

- Що ж тебе змусило їхати ввечері, одній, напередодні Нового року, в таку далечінь?

 А він далеко не дурень… Одразу скумекав, що я щось приховую.

- Обставини змусили. – чоловік похитав головою.

- Зрозуміло! – Микита увімкнув лівий поворот та почав рухатися, викручуючи кермо.

- Постривай! Куди ти?

- Поїдемо до мене! Все ж краще, ніж бозна-де одній сидіти!

1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Святковий подарунок долі, Віолетта Котова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Святковий подарунок долі, Віолетта Котова"