Читати книгу - "Мерщій до пригод!, Аліса Крушеніцька"

Також Арчибальд обожнював читати, адже в книгах завжди скільки пригод. Якось йому до лап трапилась збірка оповідань про знаменитого лондонського детектива Шерлока Холмса. І як ви гадаєте, в ролі кого він захотів себе спробувати цього разу? Ну, звісно ж, ви праві. Детективом! Це ж так цікаво! З чого ж розпочати? Чудернацький капелюх, окуляри для солідності, і найважливіше – потрібна заплутана справа, в якій зможе розібратися лише кмітливий та спостережливий детектив. Довго шукати Арчи не довелося. Йому до лап потрапила не просто якась дрібничка, а дійсно цікаве та непросте викрадення, і не людини чи тварини, а цілого БУДИНКУ! Де ви бачили, щоб викрадали чийсь дім? Ось це буде гучне розслідування, потім про це напишуть у місцевій газеті і Арчи одразу ж стане знаменитістю.  А хто в його віці не хоче прославитись? Тож Арчибальд береться до справи. Спочатку свідчення постраждалого, потім збір доказів, допит свідків і зловмисник вважай вже в кишені.

Постраждалим виявився равлик Марко. Він завжди дбайливо ставився до свого будиночку, якого носив за спиною і ніколи не лишав без нагляду. Але цього сонячного літнього ранку було так спекотно, що Марко страшенно захотілося поплескатися в прохолодному озерці.

- Я залишив свій милий любий будиночок лише на якісь там 5 чи 10, може трохи й більше хвилинок. Накупавшись, я повернувся до берега, а там нічого не має. Ні мого, ні будь-чийого іншого будиночку, – бідкався равлик детективу, який старанно записував все у свій товстезний записник, щоб нічого не забути, бо у черепашок як і у людей буває, сьогодні все пам’ятаєш, а завтра вже ледь згадуєш чи закрив ти баночку полуничного варення.

- І як мені тепер жити без дому? Де мені жити? – вже з розпачом продовжив постраждалий, сльози так і котилися на землю одна за одною.

- Ну все, все, не переймайся, поживеш у мене, поки триває слідство, – одразу ж запропонував Арчи, який не міг дивитися, коли хтось плаче. Ось такий він був доброзичливий,  ладен був допомагати кожному, хто того потребував. Його батьки вчили, що завжди потрібно бути людяним, навіть якщо від народження ти черепашка.

Тож заспокоївши равлика, Арчи з головою поринув у розслідування. Спочатку обійшов озерце навколо, раптом зухвалий викрадач лишив відбитки своїх ніг чи лап. Але, на жаль, він знайшов там лише власні сліди, самого равлика й місцевих жабок, але ж вони й так тут живуть, тому поки їх не має в чому підозрювати. Проте, можливо, жабки могли щось бачити чи чути. Адже ні для кого не було таємницею, що озерні жабки полюбляють попліткувати. Це ж саме вони випускали місцеву газету «Цікавинки нашої долини».

Але опитування цих говірких мешканців не дало ніякого результату, окрім головного болю через велику купу інформації про кожного з сусідів Арчи. Скільки всього він виявляється не знав про тих, з ким поряд мешкає. І те, що його сусід горобець закохався в місцеву синичку, а та від нього свого дзьоба відвертає, й тепер він щоночі співає сумні пісні. І про те, що божа корівка ображається, коли її звуть корівкою. І про те, що Лелека, який приносить жабенят в капусту, з дитинства мріяв стати артистом, а не листоношею. І про те, що не всі комарі люблять пити людську кров, а є й виховані комарики, які ображаються на своїх побратимів через репутацію «кровопивць» в суспільстві…

Арчи був надзвичайно здивований, що він як виявилося, такий неуважний та не спостережливий. Ось так часто в житті буває, живеш з кимось поруч, а не помічаєш очевидних речей. Єдине чого Арчи так і не почув, це кому знадобився будиночок Марка. Що ж тепер робити? Як показатися на очі засмученому равлику, він же обіцяв знайти його дім, а обіцянки потрібно завжди виконувати. Так його вчила матуся.

Жабки вирішили втішити Арчи, адже дуже хотіли допомогти у розслідуванні та стати справжніми героями наступного випуску газети.

- То можливо Олівія щось бачила? – припустила одна з жабок.

- А дійсно, де вона? – здивувалась інша.

- Та знову знайшла цікавий горщик для своїх фіалок та ромашок і прикрашає його в своєму садку.

- Цікавий горщик? – здивовано запитав Арчи.

- Так, розумієш, хобі в неї таке, збирати цікаві горщики для квітів, то шкаралупа від яйця, то горіхова шкаралупа, то мушля, то ще щось оригінальне та неповторне.

- Говориш цікаві горщики любить? – аж засяяв Арчи. – Здається, я розкрив справу. Мерщій показуйте, де вона мешкає.

Жабки нічого не розуміючи показали шлях до Олівії. Я, якщо чесно, теж не дуже розумію, чому Арчи вирішив закрити справу. І де дівся будиночок Марка? А ти, мій любий читачу, здогадався, в чому ж таки справа?

Прибувши до Олівії всі надзвичайно здивувались, коли побачили в чому тепер квітує фіалка. Так, все вірно, саме в будиночку равлика. Виявилось, що Олівія й гадки не мала, що викрадає чийсь будинок, вона просто була заворожена спіральками на ньому та не знайшовши власника взяла його собі для ще однієї квітки.

Олівія надзвичайно засоромилась, що стала винуватицею нещастя Марка й перепрошувала стонадцять разів, навіть квітку йому подарувала.

Марко на неї зовсім не образився, а навіть запросив її на чаювання. Адже дружнє чаювання здатне залагодити будь-які неприємні ситуації. Відтоді ці двоє стали найліпшими друзями. А ви коли-небудь бачили, щоб равлики з жабками приятелювали? Ні? Тоді ласкаво прошу на гостини до надзвичайної долини, де можливими стають неможливі речі.