Читати книгу - "Трохи відчайдушної слави, Емілі Теш"

«А як ти це зробив?» — запитала Кіра. Вона ніколи не питала. Вона хотіла спочатку зробити це сама. Але вона була так близько. «Як ти виграв?»

Магі відняв його руку від її плечей і ліг на велику гілку, дивлячись на візерунки, створені бризками листя, що звисало згори. Він сказав: «Ти знаєш Аві?»

“Кого?”

— Аві, — сказав Магі. «Видру з групи над нами. Крило системників».

Кір перепитала: “А, той, дивакуватий?” Вона бачила лише невиразне лице того, про кого говорив Магі. Коротке руде волосся, косоокий. Не бойова порода. Ґая була заснована тими, хто вижив після терранської експедиції, але армії - це більше, ніж просто солдати, і в кадетських їдальнях також були гени техніків, прибиральників, медичного персоналу, адміністраторів. Кіра знала, наскільки вони важливі. Генетична різноманітність була життєво необхідна для виживання виду, а справжніх людей залишилося мало. Без таких людей, як Лізабель, що працювала в їдальні і була гарантованою кандидатурою до Дитячої, якщо Кіра коли-небудь бачила більше таких, людство не мало майбутнього.

— Звичайно, — сказав Магі. «Дивакуватий».

«І що?» запитала Кіра.

Магі не відповів.

«Що з ним?» наполягла Кіра. «Звідки ти його знаєш?»

«Зустрів його в Аркаді під час ротації».

«Що ви робили в Аркаді?»

«Відпочинок і розслаблення?» — сказав Магі. «Мені дуже важко програвати у відеоіграх».

«Ти програв?»

«Кожен у чомусь програє, Валлі».

Кіра, яка цього не приймала, зиркнула на нього. Магі лише мирно дивився на сплутані рослини. Прямо над ними щось розквітало — великі фіолетові скупчення воскових квітів. Кіра не знала назви рослини. Вона не сподівалася, що її колись призначать до Агріколя. «То що з Аві?»

«Аві, — сказав Магнус, — не програє у відеоіграх. Він мене побив. Ми поговорили».

«Про що з такою людиною говорити?» сказала Кіра. «Він їде звідси, чи не так?» Дивно, наскільки егоїстичними можуть бути люди. Майже всі такі, як цей дивак, про яких вона коли-небудь чула, врешті-решт відмовлялися від призначення, залишали Гею і переходили на бік маджо, ніби секс, який не приносив нічого, мав більше значення, ніж порятунок усього твого роду чи помсти за вбитий світ.

Магі сказав: «Я не знаю, чи він піде. Нам було б шкода його втратити. Він надзвичайно хороший у тому, що робить».

«Системник?» сказала Кіра. «Це важливо, звичайно…»

— Ігри, — сказав Магі.

«О, давай».

— Я серйозно, — сказав Магі. «Ось як я переміг у Судномі дні. Аві розповів мені, як це зробити».

«Я не пам’ятаю, щоб коли-небудь чула про те, щоб він перемагав у симуляції дванадцятого рівня». Кіра би знала: вона постійно стежила за рейтингом тренувань, як для хлопців, так і для дівчат. Саме звідки вона знала, що в усій її віковій групі лише кілька хлопців (п’ять, рівно п’ять) мають кращі результати, ніж вона: загалом шестеро з них регулярно тренуються на дванадцятому, найважчому рівні. Таких дівчат, як Кіра, очевидно, більше не було. Хлопці мали природну перевагу. Магі, ідеальний солдат, був одним із п’яти. Його результати з моменту останнього стрибка зростання були найкращими за коротку історію Геї.

«Ну, ми були командою, — сказав Магі. «Я зайшов із навушником. Він весь час зі мною розмовляв. Він навіть не дизайнер агоге… Кіра пирхнула; звісно, ​​короткозорому дев’ятнадцятирічному юнаку, який ніколи навіть не потрапив до тридцятки кращих, не дозволялося навіть близько проходити військову підготовку, серця сили Геї. «Ні, Валлі, це було неймовірно. Він найрозумніша людина, яку я коли-небудь зустрічав. Він спостерігав, як я почав і кілька разів зазнав невдачі, а потім сказав, що ми зробимо серйозний забіг, поки він вирішує, і коли я робив це з ним у моєму вусі, Судний день почувався так… я не знаю, ніби він розважався. Він знав усе, що буде, і точно знав, що я маю робити. Я просто слідував за його командами. Це була магія».

«Тож ти зрадив», — сказала Кіра.

«Це було неофіційно», — сказав Магі. «Це була година відпочинку. І не увійшло в мої бали». Магі знав, наскільки серйозно відносилися до результатів тренувань.

«Це було по всій станції, — сказала Кіра. «Усі знали, що ти переміг Судний день». Магнус міг врятувати наш світ, казали тоді усі. Магнус міг би… Відтоді, як вона це почула, Кіра витрачала кожну вільну хвилину на сценарій Судного дня. А тепер виявилося, що все це просто фальшивка, якийсь нікчемний аркадний гравець використав Магі так, як люди завжди здавалося, ставились до агоге - як до гри.

«Це була просто спроба, — сказав Магі. «Аві хотів перевірити, чи зможемо ми це зробити». Він підвівся на лікоть, щоб зустрітися поглядом з Кірою, і сказав більш наполегливо: «Але ти розумієш, що я маю на увазі, чи не так? Ми не повинні хотіти втратити такого, як він».

«Тому що він шахрай?» запитала Кіра.

«Маджо ж обманюють, чи не так?» — сказав Магі. «Мудрість обманює. Чому б нам не мати власних читів? І в будь-якому випадку це не обман, якщо хтось інший віддає накази в агоге, ми це робимо на тактичних навчаннях, і це нормально. Аві просто дуже розумний. Я вважаю, що їм слід призначити його до командування».

«Звичайно, якщо ти так вважаєш», — сказала Кіра, але не втрималася й усміхнулася. Магі був саме таким, у нього була абсурдна слабкість до програних справ. «Гаразд, чудово, що ви дружите. У когось такого, мабуть, не так багато друзів, чи не так? Тільки не засмучуйся, коли він піде».

Магі знову ліг. Фіолетова квітка зірвалась із воскового клубка вгорі й спустилася на гілку. Він підняв її й дуже обережно поклав собі на чоло, не дивлячись на Кіру. «Я не хочу, щоб він пішов», — сказав він.

«Люди йдуть звідси», — сказала Кіра. «Коли вони недостатньо жорсткі, недостатньо віддані справі чи достатньо чесні перед собою. Урса пішла».

Магі мав таке ущипнуте обличчя, яке завжди робив, коли хтось згадував про їхню старшу сестру. “Так”, - сказав він. «Я припускаю, що вона пішла саме тому».

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

ГОРОБЦІ

Кіра настільки звикла жити у ритмі восьмигодинних змін на станції, що нікуди не спізнювалася. За десять хвилин до дзвоника на зміну вона вже спускалася з прихованих верхівок дерев Агріколя. Магі відмовився рухатися. «Я піду, коли пролунає дзвінок», — сказав він. «Відпочинок — це повна зміна. Правило п’яти хвилин».

П’ять хвилин – це час між початком зміни та чорною міткою. Кіра отримала рівно дві чорні мітки в своєму житті, обидві, коли їй було сім років, коли вона вийшла з дитячого садка в перший рік: найкращий результат серед її групи.