Читати книгу - "Наші розбиті серця , Кетрін Сі"

Лінді було шістнадцять, а Шону дев'ятнадцять, це був квітень місяць. Шон тільки-но повернувся з університету до батьківського будинку на канікули. Вони усією сім'єю пообідали, батьки пішли до своєї кімнати, а Шон та Лінда залишилися на кухні. Між ними зав'язався спір, і Шону не сподобалося, що сестра підвищує на нього голос, він схопив її за волосся та вдарив обличчям об стіл, потім схопив вазу і розбив об її голову. Лінда могла померти, та її врятували. Звичайно вона розповіла про це батькам, та що зробили ті? Відправили Лінду до приватної школи. З того дня Лінда ігнорує дзвінки брата і приїжджає лише на свята, такі, як Різдво та День Подяки. 

— Показники в нормі, — лікар закриває кулькову ручку й ховає її до кишені свого халату. — Реакція також в порядку. 

— Коли я зможу забрати її додому? — питає Шон. 

— Не найближчим часом, містере Круз. — лікар знімає окуляри. — Ваша дружина отримала ножове поранення, і їй дуже пощастило, що хтось надав якісну медичну допомогу, навіть рану зашив. — переводить погляд на мене. — Та ваша дружина досі має ризик для життя.

— Люба, ти пам'ятаєш, хто тобі надав допомогу? 

В голові спливає образ Ейдена, що уважно оглядає мою рану. Не зважаючи на те, яка була ситуація - мені приємно згадувати цей момент. Ейден був тим, хто врятував мене, я ні за що не розкажу про нього, адже Шон точно знайде його і тоді… важко сказати, що буде тоді, оскільки саме Ейден врятував мене, а Шон хотів вбити. Тобто, фактично, Ейдан тепер ворог Шона. 

— Люба? — помічаю злість в його очах. 

Я довго думала, він ненавидить чекати.

— Ні, — відповідаю впевнено, — я не пам'ятаю. Намагаюся згадати щось, та нічого не пам'ятаю. 

— Ким би не була та людина, — каже лікар, — вона врятувала вас. Нехай береже її, або його, Господь.

— Так, нехай береже. 

— Місіс Круз, якщо буде потрібна допомога, то натисніть сюди, — медсестра вказує рукою на кнопку, що над моєю головою, — і я відразу прийду. 

— Гаразд, дякую. 

— Відпочивайте.

Шон прощається з лікарем та медсестрою і вони виходять з палати. 

Ми знову вдвох.

Я і він. 

Я і людина, що так сильно хоче вбити мене.

Повільними кроками Шон підходить до мене. 

— Хейзі, ти справді нічого не пам'ятаєш? 

Ковтаю в'язку слину, сердце завмирає. Мені важко брехати. Або, я просто не вмію цього робити.

— Ні, я ж сказала. 

— Чому тоді твій пульс так підскочив? — нахиляється до мого обличчя.

— Бо я боюся тебе, Шон. Мені страшно залишатися з тобою віч-на-віч. 

Спочатку брехня, потім правда. Він має повірити. Тим паче, що я бачу, як йому подобається той факт, що я боюся його. Шон обожнює тримати людей у страху. Таке в нього хобі.

— Я прийду завтра, Хейзі. — цілує мене, та я стискаю вуста. — Нам ще жити разом, тож думай, що робиш. 

— Гаразд. 

Цілує, і на цей раз я вже не противилася.

— Молодець… Добраніч.

— Добраніч, — навіть не дивлюся на нього. 

Нам ще жити разом. З його вуст, це звучить, як погроза. Найгірша погроза, з усіх можливих. 

Я вийшла заміж за Шона через батьків. Мені було дев'ятнадцять, я мріяла знайти кохання свого життя, та одного вечора, коли ми всі разом вечеряли, батько сказав: 

— За тиждень в тебе весілля, Хейзел. Підготуйся. 

Це було єдине, що він сказав. Йому було байдуже чи хочу я заміж, йому були важливі лише гроші. Я чудово знала, що сперечатися сенсу немає, я однаково нічого б не змінила. Мама того ж вечора вибачилася за грубість батька й розповіла мені про Шона, сказала, що він дуже гарний та буде любити мене. Цікаво чому вона вирішила, що цей тиран буде любити мене? Хто їй сказав так нісенітницю? 

В день весілля я була пригнічена та хотіла втекти, але чудово знала, що мені забракне духу піти проти батька. Шон веселився, пив, жартував та танцював, а я сиділа за столом і намагалася не заплакати. Ми з Шоном познайомилися за два дні до весілля і я відразу зрозуміла, що він злий та егоїстичний. Моє життя перетворилося на ад. В першу ніч Шон був п'яний настільки, що навіть не зміг дійти до ліжка і заснув на підлозі. Я була рада, що він не буде спати зі мною. Та на ранок я прокинулася від того, що він знімав з мене одяг. Він силою змусив мене переспати з ним. Єдине, що мене тішило – Шон не був тим, хто забрав мою цноту. Жоден наш з ним секс не був за згодою. Я ніколи не хотіла з ним спати. Мені доводиться приймати таблетки, щоб не завагітніти. Не хочу носити його дитину під серцем. Та й Шону ця дитина точно не буде потрібна. Перші два роки все було не так погано, чоловік лише іноді піднімав на мене руку. Стало гірше після того, як мій батько програв свій бізнес у казино. Моя сім'я стала банкротами і Шон дуже розлютився. Чоловік терпів мене лише через те, що йому було вигідно працювати з моєю сім'єю. А якщо моя сім'я банкроти, то навіщо йому терпіти мене? Я сподівалася на розлучення, та Шон лише знизив плечима й сказав, що не хоче розлучення. Йому вигідно мати під рукою “боксерську грушу”. 

Через мого батька його сім'я також понесла доволі великі втрати у бізнесі і це можна прирівняти до того, що тепер я не маю жодного права голосу у їх сім'ї. Хочу розлучення? Не маю права на нього. Все буде, як хоче Шон Круз. Я ніхто у їх сім'ї.