Читати книгу - "Переплутані почуття , Кетрін Сі"

Я побачила що Олівер дивиться на мене й дуже дивно посміхається, по тілу пробігли сиротинці. Щоб уникнути з ним зайвої зустрічі, я розвернулась у бік з якого прийшла і якнайшвидше втекла. По дорозі написала Джуді, щоб дізнатися де вона, й ми домовилися зустрітися у жіночій вбиральні. 

– Я тільки що бачила, як цей диявол сміявся разом з Нейтом у коридорі! Сподіваюся він не розказав йому. 

Пройшовши до кінця вбиральні я застрибнула на підвіконня і зручно вмостилася там. Джуді зробила так само. 

– Це погано. Думаєш він відразу всі тузи відкрив? Йому точно було весело на малюванні. 

– Твоя правда. Не думаю, що він так швидко захоче покинути знущання наді мною. – Спираюся на вікно. – Завтра весь коледж буде гудіти про те, що Олівер Девіс знайшов собі посіпаку! Це жахливо. 

– Давай просто втечемо звідси? В мене вже закінчилися всі заняття. 

Це було до біса зваблива пропозиція, та я не могла погодитися. 

– Я не можу, в мене ще плавання у розкладі. Я вже двічі пропустила цю групу, за третій пропуск мені знизить всі бали й тоді мій середній бал за семестр буде низьким. Не хочу засмучувати батьків. 

Наш коледж доволі престижний, багато хто хоче навчатися тут. 

– О.Боже.Мій! – Я здивовано поглянула на подругу. – Невже ти не знаєш? 

– Що саме? 

– В понеділок до басейну взяли ще двох людей і тепер вас там шестеро. Вгадай хто ті двоє? 

– Невже..

– Так! Олівер та Нейт! 

Чорт, чорт, чорт!! Тільки цього мені бракувало. 

– Ти зможеш побачити прес Нейта! 

– Ага, а він мій дитячий купальник жовтого кольору! 

– Ти досі не викинула його?! Я дарувала тобі гарний купальник! 

– Мені незручно у відкритому купальнику! – Єдиний аргумент, що я могла сказати на свій захист. 

– Господи, Еванджелін, ну ти даєш! Краса і зручність це різні слова! Я навіть не допоможу тобі, бо не встигну збігати до будинку й назад..

– Не страшно. Думаю, цю ганьбу я якось переживу. Я впораюся. 

– Впевнена? 

– Так, ти йди додому. 

– Гаразд, але ти обов'язково набери мене після басейну і розкажи, як все пройшло! 

– Звичайно, – Ми обійнялися і я на ватних ногах пішла до роздягальні.

До цього у нашій групі було дві дівчини і два хлопця. Тепер їх буде чотири. 

Тільки я зайшла до басейну відчула запах хлорки, я можливо дивна, але він мені подобається. 

– Всі підходимо сюди! – Це був один хлопець із нашої групи. 

Усі зібралися навколо нього, в тому числі й Нейт. Я намагаюся не дивитися на нього. 

– Сьогодні я буду замість тренера, вона впала і підвернула ногу, тож слухаємо всі мене! – Ніхто й слова не промовив. – Наразі робимо розминку, повторюємо за мною! 

Через п'ять хвилин розминка була закінчена і він дав нам завдання, потрібно пропливти п’ятнадцять кіл брасом і десять кролем, коли ми почали заходити в басейн, я почула сміх Олівера, повернувшись до нього обличчям, я зрозуміла, що він сміється саме з мене.

– Курча Лін, що ти на себе вдягнула?! Ти в дитячому садку чи що? 

– Придурок. – Мовила про себе я і продовжила заходити у воду. Просто ігноруй його і все буде добре. 

Все пройшло майже добре, якщо не враховувати те, що Олівер змушував мене приносити їм м'яч поки вони грали, діставати з дна басейну його окуляри для плавання, а я до речі боюсь глибини, і ще Олівер постійно насміхався над моїм купальником. Та все це було не так жахливо. Найгірше почалося в кінці. 

– Так! Всі слухаємо мене! – Ми всі поглянули на тимчасового тренера. – Зараз будемо стрибати з трампліну! – Тільки не це. – Першим йде Нейт, далі Морган, Мія, Олівер і в кінці дівчина у смішному купальнику.. не пам'ятаю твого імені. 

– Я не хочу! Тренер не змушувала мене це робити. 

– Ти десь її зараз бачиш? – Мовчу. – Ні? То йди і стрибай з трампліну, інакше отримаєш пропуск за сьогодні. – Я почула сміх Олівера позаду. 

Чому кожний другий у цьому коледжі такий козел? 

У мене з дитинства страх стрибків з висоти, а тим паче у воду. Мені було сім років коли я побачила, як молода дівчина стрибнула з моста у воду. Вона не вижила. Пізніше я дізналася, що вона не випадково стрибнула, це називається самогубством. Мені дуже страшно стрибати, та що зробиш. 

Я тихенько спостерігала за тим, як всі по черзі стрибають з трампліну і моя черга була все ближче. Все тіло “горіло” від страху. 

І от, залишилися тільки я та Олівер. 

– Страшно стрибнути? 

– Ні. – Не хочу щоб він й над цим насміхався. 

– Не дуже віриться, – вказує на мої ноги, що так і трусяться. – Хочеш я стрибну замість тебе? 

Здивовано дивлюся на нього і не можу зрозуміти жартує він, чи ні. 

– Ні, я сама. – Раптом це його план по приниження мене? 

– Як знаєш, Курча. – Посміхається і починає підніматися наверх. 

Я побачила, як Девіс стрибнув і страх повністю охопив мене. 

– Смішний купальник, твоя черга! – Я тремтіла від страху, та змінити нічого не могла. 

І от, я вже стою на краю трампліну. Тут було не дуже високо, та перед очима все “пливе”. Мить і я розумію, що втрачаю свідомість, моє тіло починає падати вниз і геть не в правильному положенні для стрибка. Я відчула болісний удар об воду, чула сміх і тільки потім хтось стрибнув за мною, коли зрозуміли, що я не пливу доверху.