Книги Українською Мовою » 💙 Містика/Жахи » Ковдра для болотяника , Анна Дячук 📚 - Українською

Читати книгу - "Ковдра для болотяника , Анна Дячук"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ковдра для болотяника" автора Анна Дячук. Жанр книги: 💙 Містика/Жахи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:
***2

* * *

Рятуйте! — Кіра опинилася не в дуже холодній воді, але щось сильне вхопило її за ноги й миттєво потягнуло під воду.

Дівчина не розуміє, що відбулося, але ось вона опинилася на дні озера. Стоїть на своїх двох, неначе вода ніяк на неї не впливає. Й дихати нічого не заважає. Сірість немов густий туман заполонило цю місцевість. Підняла голову до гори й бачить, як Стас намагається втекти на човні, як гігантська рибина його проковтнула. Таке відчуття, що споглядає за всім зі сторони.

— Ну що, як тобі дійство? — почула неподалік від себе страшний і грубий голос.

Миттєво озирнулася й бачить перед собою волохате створення обплутане равликами й водоростями, з гострими вухами та лускатою риб’ячою шкірою, із жаб’ячими лапами. Великі очиська витріщилися на дівчину.

Кіра перелякано не може відвести погляд від страховиська.

— Він просто втік, а тобі тепер обирати, яким він буде чоловіком і батьком для твоїх дітей. Чи ти думаєш, що багатство замінить таку людську рису, як людяність, співчуття, співпереживання, доброту і врешті-решт кохання?

Дівчина хотіла сказати щось у заперечення, але духу не вистачило.

— Коли ти впала у воду, то юнак не насмілився стрибати, щоб врятувати тебе. Така ціна кохання за «Теслу», — промовив спокійно й обдумано кожне слово болотяний.

Кіра опустила очі донизу, позаяк немає сенсу заперечувати.

— Якщо ти хочеш повернутися у свій світ, то маєш виконати завдання. І добре обдумай, що було цінного під час твого проживання в селі.

— Яке завдання? — промовила ледь чутно.

— Ти маєш допомогти одному зухвальцю доплести для мене ковдру із водоростів. Скоро зима, я не планую мерзнути. А ти, я так думаю, що не бажаєш залишитися тут навічно, — після цих слів чудовисько подалося до себе у кам’яний будинок.

— А куди мені? Де його плести? — наважилася запитати.

У відповідь почула лише:

— Барсику, відведи її до того, як його? Знов забувся.. І стерегти обох. Зрозумів! — ні звідки з’явився велетенський сом та вхопив своїм вусом дівчину за руку й потягнув у темряву.

Пручатися немає сили тож легеньке тіло, як пір'їнка, помчало за рибиною.

Зупинилися біля величезного каменя, поряд з яким сидить юнак та намагається щось сплести. Ноги його оповиті водоростями.

За мить і Кіра опинилася біля нього й ноги її теж обгорнулися міцним мотузяччям рослинності.

Коли рибина залишила їх, то дівчина озирається на всі боки. Намагається знайти вихід.

— Не шукай нічого, його тут немає, — почула голос юнака.

— Кого немає? — якось збентежено запитала.

— Ну, ти ж вихід шукаєш. То його тут немає. За певні помилки болотяник нагороджує своїх випадкових гостей випробуваннями й допоки не виконають завдання — не відпускає, — промовив так буденно. — Мене, до речі, Світозаром звуть. Протягує руку для знайомства.

— Я Кіра, — відповіла на жест.

— Що болотяний наказав тобі робити?

— Сплести разом із тобою йому ковдру із водоростів, бо зима скоро, — розповіла про завдання дівчина.

— Що ще тобі потрібно зробити?

— Не знаю. Подумати про своє рідне село. Але я не хочу, бо намагалася звідти вибратися не один рік, а тут знов потрібно про це думати. Не розумію для чого це, — висловлює невдоволення.

— То ти думай швидко про що сказано, бо залишишся тут назавжди. До речі, який зараз рік? — дає настанови парубок із посірілим обличчям, але живими карими очима.

— 2024 рік, а що? — здивовано перепитала і взялася за листок водорослі, щоб допомагати виплітати ковдру.

— 2024... — повторив у голос, думаючи про щось своє. — Десять років.

— Що десять років? — перепитала Кіра.

— Я уже десять років тут виплітаю ковдру для болотяника.

— Як десять років? Мені не потрібно так довго. Я маю там бути уже завтра зранку, — вказала пальцем на гору.

— То потрібно добре думати над словами химери.

— А як ти тут опинився? — наважилася запитати.

— Болотяник приречив мене рабувати у нього до того часу, допоки не віднайду справжнє кохання навіть у своїй подобі. Поглянь тільки-но на мене. Ось хвіст виріс, луска на шкірі по всьому тілу, волосся відросло й позеленіло. Я, мабуть, сам скоро перетворюся на йому подібного, — скаржиться Світозар.

Й справді дівчина аж тільки помітила у юнака ці особливості, коли він проговорив їх у голос. «І чому тільки не злякалася його?» — подумала Кіра.

— Я не знав ціни коханню і привів колись дівчину Маруську на це озеро, бо чув про його химерність і хотів штовхнути її у воду, щоб нарешті позбутися набридливої прихильниці. Давно не міг її спекатися, але сталося не так, як гадалося. Зачепився за весло й сам звалився за борт. Миттєво зник під водою. Ось і вся історія. Тепер вину свою маю спокутувати, — зізнався Світозар, яка причина перебування тут.

— Я не хочу тут настільки залишатися. У мене на суші ще багато справ. А ти втекти не пробував?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ковдра для болотяника , Анна Дячук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ковдра для болотяника , Анна Дячук"