Читати книгу - "Це наш секрет..татусь, Верефрі"

—Відчуття життя. Ті моменти, коли ти радієш без причини, коли ти не боїшся ризикувати. Його погляд був спрямований прямо на неї.

Її серце прискорилося. Вона відчувала, як їхня розмова набуває нового змісту, але не могла і не хотіла зупиняти цього.

Аорон повів її до маленького старовинного кварталу столиці, про який знали далеко не всі. Там були вузькі вулички, вимощені бруківкою, старі будівлі з виноградними лозами, що тягнулися до вікон.

—Це місце завжди нагадує мені про свободу, — сказав він, зупинившись біля однієї будівлі. — Колись давно я купив тут квартиру, щоб мати місце для втечі від усього.

—Ви досі приходите сюди?

—Рідко. Але сьогодні захотів показати це тобі.

Їхні погляди зустрілися, і Емі відчула, що цей момент змінив усе. Їй хотілося запитати, чому саме їй він довірив це місце, але слова застрягли в горлі.

—Зайдемо? — його голос був м’яким, але вона відчула, як у ньому приховується щось більше.

Емі кивнула.

Квартира виявилася невеликою, але дуже затишною. Світлі стіни, книги на полицях, легкий аромат дерева і кави. Це місце, здавалося, було створене для спокою.

—Тут я можу бути собою,— сказав Аорон, спираючись на край столу. — Без масок і обов’язків.

Емі обережно пройшлася кімнатою, торкаючись речей, ніби боячись порушити тишу.

—А якою є ваша справжня сутність?— запитала вона, зупинившись біля вікна.

Він підійшов ближче, зупинившись позаду неї. Його голос був майже шепотом:

—Моя справжня сутність — це бажання жити тут і зараз, не думаючи про наслідки. Але це не завжди можливо.