Книги Українською Мовою » 💙 Містика/Жахи » Пастка, Джей Ві 📚 - Українською

Читати книгу - "Пастка, Джей Ві"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пастка" автора Джей Ві. Жанр книги: 💙 Містика/Жахи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:
Глава 2

- Як же хочу їсти…

Босоніж кружляючи посеред безлічі худих вулиць шумного міста, Мельпомена спробувала на смак насичене м’ясом та сиром повітря й скривилась.

За роки кричущої неволі дівчина добряче зголодніла. Та не соковитої ніжки підпеченого індика вона потребувала. Людська душа — м’яка, п’янка та апетитна — ось на що полювала красуня.

Під полярною зіркою народжена, Мельпомена одразу завела сердечних плаксивих пісень. Сумні мелодії підкорювали людей своєю сентиментальністю, і вони вмить линули у лапи підступної музи, як ті бджоли на гнилу грушу.

Спочатку Мельпомена огортала їх ласкавими обіймами, а далі пускала пекучі сльози, аби розплавити тлінне тіло й вишкрябати мерехтливу душу. Мільярди невинних докладали чималих зусиль, щоб вибратись зі смертельної пастки, проте, вдивляючись у неймовірно вродливе обличчя музи, люди вірили її улесливим словам про безпеку й тулились до зрадниці міцніше.

Мельпомена безсовісно поглинала чутливі душі, виконуючу настановлену мету — знищити увесь людський непотріб, який паплюжить праведну землю своєю присутністю. Подібно до тарганів, нікчемні людоньки мали бути випалені з цієї землі в ім’я її Батька Зевса. І тоді нарешті розгорнеться епоха володарювання істинних Богів…

Але трикляті магічні гільдії з їхніми вірними пришелепуватими солдатами вполювали на Мельпомену, заточивши її марудитись у крихітній комірчині, наче бісове поріддя.

Дні і ночі красуня страждала за пропащими сестричками-музами та знемагала від голоду. Навколо завжди швендяло стільки ласих душ, а дівчина лиш плакала, плакала й плакала, не в змозі влаштувати собі королівський бенкет.

Стрибнувши на статую Персея, Мельпомена подарувала поцілунок навіки завмерлому братові, й пустила наспівувати зачаровану мелодію над жвавим натовпом. Мелодія глибинної туги обплітала залиту гарячим сонцем площу й кликала возз’єднатись з музою. Однак, Мельпомену чекало розчарування. Юрба виявилась абсолютно байдужою до завивань нехай милої, але скаженої панянки.

- Чому ви кидаєте мені ці масні мідяки?? — ошаліла муза, щойно їй під ноги посипались монети, як визнання її співочого хисту.

Дівчина пригладила пасма волосся, які від гніву наелектризувались та жбурляли негативними розрядами у небесну площину, та спробувала заспівати ще раз.

На жаль, і цього разу не вийшло з полюванням: навіть грошенят не підкинули, тільки крутили пальцем у скронях, мовляв, чого ця боса пані виє, звисаючи з безцінної культурної пам’ятки.

- Ах, ви ж, душеньки любі, йдіть скоріш до мене! — напружено заблагала муза, звабливо кліпаючи довгими віями.

Марно намагаючись вполювати здобич, дівчина, мабуть, провисіла б на шиї мармурового Персея аж до вечора, коли б шляхетний чоловік не виявив жалю до змарнілої пані.

- Чи не втомились ви ощасливлювати нас своїм загадковим голоском, міледі? — заходився клопотати він, спостерігаючи, як незграбно вона злізала з пам’ятника. — Як щодо чашечки лавандової кави? Я знаю неймовірне кафе неподалік… Он там, за рогом.

- Я лише хочу, аби ви обійняли мене… — скориставшись такою ідеальною нагодою, простягнула до незнайомця руки Мельпомена. — Мені так самотньо…

- Е-е-е, — відступив чоловік, махаючи головою. — Спершу лавандова кава, далі — обійми. Домовились?

Сподіваючись заворожити бодай його, муза протьохкала ще декілька приспівів, на що чоловік лише здивовано підняв брови.

- То… це згода? — невпевнено запитав він.

- Так, — насуплено зронила дівчина, не вигадавши іншого плану, окрім як погодитись, адже одна чашка смердючого пійла за безсмертну душу — вигідна угода.

- Стривай, — зненацька вигукнула вона і захникала:

- Будь ласкавий, зітри мою сльозу.

До Мельпомени вже долітали переможні дзвоники, доки скупа ледь видушена сльозинка котилась по щоці. В її уяві зацікавлений чоловік от-от доторкнеться до солодкуватої сльозинки і миттю здійметься полум’яний феєрверк, що роз’їсть його тіло на попіл, а вона отримає бажану душу.

Однак, ілюзія розсипалась на друзки, коли, на хвильку спантеличившись, чоловік враз зайшовся гучним відкритим сміхом.

- Бездоганний підкат! Браво, — сплеснув долонями він. — В закладі є серветки, витрешся. Гайда!

І не чекаючи на відповідь, чоловік радісним підскоком шмигнув за провулок, звідкіля почулось:

- Де ти є? Хутчіш, я зголоднів!

- Я теж зголодніла, — заричала Мельпомена, відклеюючи від ступні заслинену обгортку.

Мельпомена провела язиком по вустах, передчуваючи мускатний присмак людської душі. І не встигла й відійти від фантазії, як щось гостре прорвало їй груди і з рота полилась блакитна кров.

- Викуси, музичко, — хамовито показав їй язика чоловік, глибше крізь безжальне серце просовуючи священний ріг Алікорна.

Дівоче тіло затряслось, і вона впала на криву бруківку. Заклятий ворог муз — дряхла коняка з рогом — знову отруїв її своїм безпощадним жалом. Зціпивши зуби від болю, Мельпомена роз’яріло вдарила руками по камінцях. Тіло потихеньку ціпеніло, аж поки вона перестала його відчувати. Тільки в закривавлених грудях досі жагуче пекло.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пастка, Джей Ві», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пастка, Джей Ві"