Читати книгу - "Крила над Україною, Олег Микіч"

Катерина, з іншого боку, відчувала величезну підтримку від нього, але її серце билося з тривогою. Вона знала, що ця зміна потребує від неї гнучкості та терпіння, і що якщо вона хоче підтримати Матвія, їй потрібно визнати свої страхи і невпевненість. Але вона була готова до цього. Вона завжди була сильною жінкою, хоч і не завжди відчувала себе такою.

Одного ранку вони разом сиділи за сніданком, і Катерина вирішила заговорити про те, що її турбувало.

-"Матвію, я знаю, що ти переживаєш через це рішення, але як ти почуваєшся зараз?" — запитала вона, уважно спостерігаючи за його реакцією.

Матвій опустив погляд на свою чашку з кавою, замислюючись, перш ніж відповісти.

-"Чесно кажучи, інколи я відчуваю, що все це не так легко, як я спочатку думав. Я знаю, що це правильний шлях для мене, але я сумніваюся, чи я готовий на всі жертви, які це вимагатиме."

Катерина взяла його руку, дивлячись йому в очі.

-"Не забувай, що ми разом. Я підтримую тебе, і Марко теж. Твоя рішучість та віра-це те, що допоможе нам пережити будь-які труднощі."

Матвій усміхнувся, і знову відчув велику вдячність за її підтримку.

-"Ти завжди була моєю опорою, Катю. І твоя підтримка тепер означає для мене все."

І хоча їхнє життя стояло перед важким вибором, обидва знали, що це ще не кінець. Вони будуть разом, і навіть якщо дорога буде важкою, вони подолають її разом.

Тим часом, на вулиці Марко повернувся зі школи і підбіг до мами.

-"Мамо, тато, дивіться, що я приніс!" — радісно вигукнув він, тримаючи в руках малюнок, який зробив на уроці.

Катерина розсміялась, взявши малюнок.

-"Ти справжній художник, Марко! Яка краса!"

Матвій підійшов до сина і обняв його.

-"Ти ще й талант. Як же ти добре це зробив!"

Марко підняв голову і, дивлячись на батька, з серйозним виразом на обличчі сказав:

-"Тато, ти йдеш до семінарії, правда?"

Матвій, трохи здивований, подивився на сина, а потім з ніжністю відповів:

-"Так, сину, я йду туди, бо відчуваю, що це моє покликання."

Марко задумливо кивнув, а потім сказав:

-"Ти будеш гарним священником, тато. Я в тебе вірю."

Ті прості слова сина розчулили Матвія до сліз. Він пригорнув Марка, відчуваючи всю ту теплоту і підтримку, яку йому дарував його власний син.

-"Дякую, Марку. Ти мене дуже підтримуєш. І я обіцяю, що завжди буду поряд."

Катерина подивилась на них і відчула, як тепліє її серце. Цей момент став символом для неї. Вона зрозуміла, що, хоч і була оточена труднощами, у неї є все, що їй потрібно — підтримка її чоловіка та сина. Разом вони здолають будь-які перепони.

---

Глава 9: Несподіване відкриття

Матвій прокинувся рано вранці, його серце було переповнене спокоєм. Наступний крок був важливим: подання документів до семінарії. Це був рішучий момент у його житті. Він стояв на межі великого рішення, і, хоч як він хвилювався, все одно відчував, що це його шлях.

Катерина, з іншого боку, прокинулась пізніше, помітивши, що чоловік вже встиг приготувати сніданок. Вона посміхнулась, бачачи його рішучий погляд. Вона розуміла, як важливо для нього те, що він робить. І хоча її власні страхи та сумніви ще не відпустили, вона була готова підтримати його на цьому шляху.

-"Матвію, ти дійсно готовий до цього?" — запитала вона, сівши за стіл.

Матвій подивився на неї і усміхнувся.

-"Так, я готовий. Я відчуваю, що це те, чого я шукав усе своє життя."

Їхній сніданок пройшов у тиші, але ця тиша була насичена чимось більшим, ніж просто мовчанням. Вони відчували, що перебувають на порозі чогось важливого.

Коли Матвій вирушив до семінарії, Катерина залишилась вдома з Марком. Їй важко було зрозуміти, як її життя зміниться, коли чоловік стане священником, але одне було очевидним — це означало багато для них обох.

Після кількох годин, коли Матвій повернувся додому, його обличчя світилося. Він тримав в руках документи, підписані та готові для подачі.

-"Я зробив це, Катю! Я подав документи." — сказав він, посміхаючись.

Катерина відчула хвилювання. Вона підійшла до нього, обняла і тихо сказала:

-"Я горджуся тобою, Матвію. І знаєш, я теж готова. Готова підтримати тебе в цьому новому етапі."

Вони обидва стояли разом, і в той момент усе здавалося можливим. Не було сумнівів, не було більше страхів — тільки впевненість у тому, що вони разом подолають будь-які труднощі.

Того ж дня вони зустрілися з друзями, які, дізнавшись про рішення Матвія, підтримали його. І хоча це було важке рішення, кожен, хто був поруч, зрозумів, наскільки важливою була ця подорож для нього. Всі бачили в його очах вогонь віри та надії, і це дарувало віру і іншим.