Читати книгу - "Гриша — мій кишеньковий помічник, MissStory"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Субота. День свободи, чіпсів і прогулянок. Ми з дівчатами зависли в торговому центрі: класика — погуляти, нічого не купити, але поторкати все, що блищить.
І от вона.
Вона.
На полиці біля каси.
Міні-гаманець у формі кота. З вушками. І очима, які світилися при натисканні.
А ще — пахнув ваніллю. ВАНІЛЬНИЙ КІТ!
— Купи, — зашепотіли в мені всі гени імпульсивного шопінгу. — Він же милий! Він же м’який! Він же… СВІТИТЬСЯ!
— І коштує 49 гривень, — прошипів з глибини кишені Гриша. — З твоїх 60-ти.
— Ти що, шепочеш мені у внутрішнє вухо?
— Я взагалі-то лежу в тебе в кишені, просто дуже голосно думаю.
Я закусила губу. Дівчата вже теж обступили цю кото-магію.
— Бери! — заохочувала Ліза. — Він до тебе пасує.
— Ідеально для монет, — сказала Софія. — І для краси.
— І для того, щоб тато здивувався, коли побачить ще один гаманець, — засміялася Настя.
Я взяла його в руки. Плюшевий. М’якесенький. І… пікнув мені у серце.
— Гриша, ну скажи, хіба не можна іноді просто побалувати себе?
— Можна. Але не так, щоб балуватися — і потім сидіти без обіду, без мрії і з ванільним котом, який не знає, як тобі відкладати гроші.
— Але ж я його любитиму!
— А навушники тебе не люблять?
— Ну…
— То от. Ти на роздоріжжі.
“Тут і зараз” проти “пізніше, але вау”.
Купиш — отримаєш миттєву радість і порожній гаманець.
Не купиш — збережеш гроші для мрії. І ще навчишся бути чемпіонкою самоконтролю.
Я стояла біля полиці, стискаючи кото-гаманець, ніби він просив мене взяти його додому.
— Ну що? — Ліза глянула на мене.
Я подивилася на дівчат. Потім на кота. Потім на свого старого буркотливого Гришу.
— Вибач, котику, — сказала я. — Але в мене є мета. І голос у кишені, який гірший за маму, коли я забуваю винести сміття.
Я поставила міні-гаманець назад. У мене навіть… мурашки пішли.
— Ого, — промовила Софія. — Це зараз було круто.
— Сильна воля, — додала Настя. — Я б не витримала.
Я усміхнулась.
— Ну що, йдемо далі?
— Без покупок? — запитала Ліза.
— Без грошових катастроф, — поправив Гриша. — І з бонусом — 49 гривень досі в наявності.
Увечері я відкрила Гришу.
— Я ж правильно зробила?
— Ще й як, — пробурмотів він. — Тепер тобі офіційно можна видати першу зірочку фінансової витримки. І шоколадку — за відвагу.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гриша — мій кишеньковий помічник, MissStory», після закриття браузера.
