Читати книгу - "Вічний календар"

Першим промовив до Саббатая Цві убогий Авраам Рубіо, якого вчора Машіах проголосив королем і володарем однієї двадцять шостої частини світу. Світ було поділено Саббатаєм Цві на двадцять шість частин, бо ще вчора оточувало його двадцять шість найближчих послідовників. Однією тепер володів убогий Авраам. Щоби віддячити Саббатаєві за таку високу честь, за яку б ізмірські багачі платили йому, убогому Авраамові, великі гроші, він виконував будь-яке бажання Машіаха і готовий був іти за ним світ за очі. Отож, першим почав убогий Авраам, король і володар частини світу, назву якої Саббатай забув сказати Авраамові.

«Коли Машіах увійде до султанського палацу і скине з голови султана його парчевий тюрбан, коли оголосить народ Ізраїлю вільним і поведе всіх євреїв до Єрусалима, у нас буде стільки килимів, що стане встелити ними шлях до Єрусалима», — говорив пошепки Авраам.

Усі інші з покритими талесами на головах підсунулися ближче.

Наглядач, який чогось збіг у пасажирський трюм, спочатку подумав, що хтось зіпнув шатро, бо юдеї, яких перевозив корабель, сиділи одне побіля одного в колі так близько, що майже торкалися чолами. Говорили вони мовою Тори, щоб ніхто не зміг зрозуміти їх чи запідозрити у змові.

Збоку стогнала Сара. Її нудило — і вона схлипувала, наче породілля. Збльовувала, обтираючи смердючу слину рукавом.

«А якщо султан не захоче віддати свою владу і скинути тюрбан?» — висловив свій сумнів золотар, який ще вчора сидів у крамничці на тихій ізмірській вуличці.

Саббатай Цві навіть підхопився, але вдарившись об низьку дерев’яну стелю трюму, знову сів на своє місце. Зчинився крик. І ґалеру ще раз хитнуло, видно, цього разу велика хвиля вдарилась об правий борт, і коло чоловіків розсипалося, наче пшениця з лантуха.

Під ранок море заспокоїлося.

І Саббатай Цві заснув, прилігши на дерев’яне ліжко, застелене веретою.

Спала вимучена подорожжю Сара. І супутники Машіаха хропіли один одному в обличчя й бороди під скрипіння корабельних щогл.

Усі талмудисти передрікали появу Машіаха після страшних переживань, котрі спіткають народ ізраїлевий по цілому світові. І коли вперше Саббатай Цві появився у Стамбулі — підійшов до нього один чоловік на ім’я Авраам Якхіні. Той Якхіні приніс древній рукопис, у якому було сказано, що народиться Саббатай Цві, який стане правдивим Месією, і хоча його з учнями переслідуватимуть і звинувачуватимуть, він, Месія, творитиме чуда й пожертвує собою для прославлення Господа. Рукопис був підробкою, але про це не знав ніхто, окрім Натана з Гази, який сам написав його і знайшов у Стамбулі Авраама Якхіні, щоби той передав рукопис Саббатаєві. Саббатай Цві, який увірував у власну вибраність, прочитавши все з того рукопису, скріпив своє переконання, що саме він покликаний бути Машіахом. На ринках Стамбула і у крамницях, які торгували папером, з’являлися різні старі зшитки, переписані мусульманськими, християнськими чи юдейськими письменниками, і тому не міг Саббатай чогось запідозрити. Авраам Якхіні, до рук якого втрапив згорток із обірваними кінцями й протертими дірами, у якому писалося про Саббатая Цві, юдейського Машіах, так само вірив кожному слову, яке читали його очі в рукописі. Перед 1666 роком християнський світ від Лондона до Амстердама, Мадрида й Києва, Відня і Язлівець очікував на друге пришестя Ісуса Христа. То тут, то там з’являлися пророчі тлумачення богословів або знаки, у яких угадувалися форми тварин на небесних склепіннях, що пробуджували тривоги світу. На ринках столиць імперій продавали рукописи з пророцтвами, видаючи їх за старовинні тексти, божачись, що письмо древнє й віднайдене саме тепер у бібліотеках при монастирях або ж у печерах палестинської землі. Саме тому Натанові з Гази легко було підробити гебрейське письмо під старовинний запис і передати через надійного чоловіка, що служив у Єрусалимі при османському паші, до Стамбула. Натан знав, де саме перебуває Саббатай Цві.

І трапилося це задовго до описуваної нами морської мандрівки Саббатая з Сарою й десятьма послідовниками до Стамбула.

Прочитавши переданий Авраамом Якхіні сувій, Саббатай Цві пристав до султанського каравану, щоби побувати в Єрусалимі й переконатися у правдивості того тексту.

По тридцятьох днях подорожі з караваном перед Саббатаєм Цві показалися пагорби Єрусалима. Він зіскочив із мула, якого купив у Стамбулі, і далі пішов на піхоту. Ні крики погоничів навздогін, ні передвечірня прохолода з пітьмою, що насувалися на місто, ніщо не могло зупинити Саббатая. Довелося османському погоничеві спрягти Сабатаєвого мула з кобилою, а караванові заночувати перед Єрусалимом. Піддані султана розіклали багаття, бо ж боялися не тільки диких звірів, але й нападу берберів. Але ніч минула спокійно. І зранку вони знову спорядили караван й пішли вслід Саббатаєві, але його ніде не знайшли. Здавалося їм, що Саббатай загубився в Єрусалимі, бо ж про нього більше османські погоничі не чули. У Єрусалимі продали вони його мула і гроші поділили між собою.

Але Саббатай не зник. Він оселився в домі одного юдея на ім’я Мордехай за скромну плату — за нічліг і харч. Сам Мордехай і його родина виконували всі заповіді, постилися й молилися, тож він не міг не помітити, що прибулець, обличчя якого випромінювало щось невимовно красиве, прокидався зранку й обходив усі синагоги. Мордехаїв постоялець ночами тихо наспівував псалми, похитуючись перед розкритими книжками. Нерідко Мордехай бачив крізь відхилену вранішнім вітерцем завісу, що відділяла кімнатку гостя, як той спав, поклавши голову на книжки. І тому Мордехай, побачивши дивну поведінку постояльця, розповів про це сусідам. А ті рознесли по цілому Єрусалимові. І коли люди питалися, а хто це в нього поселився, той не мав відповіді, бо не знав імені свого гостя.

Прочув про праведника й аскета Натан із Гази, бо слава за Саббатаєм Цві йшла луною вслід, а подекуди й випереджала його. Особливо те, що він дозволив собі вимовити тетраграму імені Господнього. Дивувалися і єрусалимські рабини, і прості люди. Річ нечувана: як могли порушити уста його і як міг озвучити голос його те, що дозволено вимовити раз на рік первосвященнику в Храмі?

Не встиг Саббатай Цві залишити Каїр із османським караваном і поселитися в домі Мордехая, як невдовзі в Єрусалимі дізналися, хто це прибув.

І коли дізнався про це Натан із Гази, то поспішив до Єрусалима і знайшов Мордехаїв дім. І все випитав у господаря ще