Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Їсти. Потреба, бажання, одержимість 📚 - Українською

Читати книгу - "Їсти. Потреба, бажання, одержимість"

671
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Їсти. Потреба, бажання, одержимість" автора Паоло Россі. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 45
Перейти на сторінку:
діжі; поперек горла стати; випити гірку чашу; з гіркого досвіду.

Багато з цих метафор і виразів пов’язані не із задоволенням від смачної страви, ба з досить різкою в деяких випадках оцінкою. Поняття та ідея їжі коливаються від приємної очевидності повсякденного життя (що можна визначити як форму витонченого або найвитонченішого задоволення) до трагічної одержимості, яку дефіцит або відсутність їжі викликали та викликають у багатьох людей. Та є й такі, що свідомо вирішили померти від голоду. В рамках нашої великої традиції з притаманними їй цивілізованістю, культурою та мистецтвом маємо не лише Діоніса, якого розірвали Титани, або картину Франсиско Ґойї «Сатурн, який пожирає свого сина». В нашому минулому існує купа казок, в яких повно чудовиськ-людожерів, що не одне покоління лякали й зачаровували безліч дітлахів.

У цій невеличкій книжці я також звертаюся до теми історії ідей — єдиної теми, над якою я працюю починаючи від середини двадцятого століття. Історія, а точніше, багато історій, які я розповідаю, наповнені приємними речами, але в них часом є немало таких жахів, що навіть важко уявити. Це божевільне переплетіння речей, які не повинні бути разом, які не повинні змішуватися, та все ж вони таки змішуються. Тут ідеться не лише про обличчя голодних дітей, схожих на обличчя дивних і трагічних старих; тут ідеться про серійних убивць, які живляться тілами своїх жертв; тут ідеться про пости святих, підштовхуваних до пароксизму; йдеться про теперішній неймовірний успіх історій про вампірів серед молодших поколінь; ідеться про товсті тіла, що запливли жиром, а також про тіла, виснажені й подібні до скелетів, що належать хворим на анорексію дівчатам (зазвичай моделям). Поруч зі слабкою філософією «слоу-фуд», що проповідує правила поведінки щодо харчових продуктів, поширюється, немовби чорна хмара, культ Ани — огидного божества, яке подає анорексію як результат героїчного вибору або як найвищу форму життя. Далі розвінчується міф абсолютно здорового методу харчування, в якому йде чіткий поділ продуктів (у перебільшеному та категоричному вигляді) на правильні, корисні та добрі і ті, що небезпечні та шкідливі.

Повертаючись до цього божевільного переплетіння, я згадую, як у 1998 році мене дуже вразило зауваження, яке я знайшов у книжці Елеонори Де Кончиліс[4] про стовп із призами (святкове травневе дерево): коли ми їмо, слово «вбивати» здається нам невпору сказаним, недоречним і категорично «неправильним», немовби воно не має ніякого відношення до того, що ми робимо кожного разу, коли їмо м’ясо. В такі моменти, як влучно написала Марґерит Юрсенар, ми спокійно й незворушно «перетравлюємо агонії» живих істот.

Дякую моїй дружині Андреїні, Маріо Россі Монті, Стефанії Наказі, Міреллі Бріні, Джорджо Бартолоцці та Марку Сегала за надані мені поради. Особлива подяка Алессії Ґраціано та Роберто Бонді (які разом зі мною вчилися та з відзнакою закінчили університет) за редакцію мого тексту.

II. Ідеї

Ідеї народжуються з життя, але мають здатність і відокремлюватися від нього. Набувати власного та незалежного існування. Розвиватися на власній основі, розмножуватися, породжуючи нові ідеї, інколи поширюватися з величезною швидкістю (як-от під час епідемії), а інколи — дуже повільно, чергуючи періоди застою з раптовим прискоренням. Та майже ніколи ідеї не зникають без сліду. Вони мають здатність змінюватися та вливатися в еволюційні культурні процеси. Ідеям притаманна певна сила: вони здатні ставати образами мислення та диктувати поведінку людей. Завдяки особливим процесам — інколи безпосереднім, а інколи неймовірно складним — ідеї впливають на життя та долю осіб, направляють їхні вчинки та змінюють поведінку. Спочатку більшість ідей видаються новими, навіть «підривними» щодо чинного суспільного порядку, але з часом і вони стають часткою загальної суспільної думки. Вони перетворюються також на загальноприйняті істини, які невтомно повторюються з нескінченною, майже неймовірною одноманітністю.

Конформізму ідей, коли ті стають загальноприйнятими істинами, притаманна в’язкість, яку можна порівняти з тією, що відрізняє державні та громадські установи (та бюрократію як найв’язкішу з інституційних форм). Аргументації, що протиставляються модним на цей час ідеям, не беруться до уваги. Вони відкидаються як щось недоречне та набридливе. На тих, хто наважується відійти від за­гально­прийнятих у суспільстві або в соціальній групі істин, навішують уже наперед заготовлену негативну чи образ­ливу етикетку. Належність ідей до групи «прогресивних», чи так званих загальноприйнятих, не визначається апріорі ні їхньою формою, ні ще менше — їхнім змістом. А отже, цілком імовірно, що певні ідеї, перш ніж стати загальноприйнятими істинами чи навіть забобонами, у минулому відігравали історично важливу, ба навіть — у непоодиноких випадках — прогресивну роль.

III. Природа

Термін «природа» (для тих, хто полюбляє ігри в слова) веде своє походження не від природного, а радше від культурного. Мається на увазі: визначає предмет, який важко визначити. Коли ми говоримо про вивчення природи, то маємо на увазі складну систему упоряджених феноменів, реальність, у рамках якої діють певні закони; коли йдеться про захист природи, то мається на увазі довкілля, що змінюється в результаті діяльності людей; коли згадуємо про матір-природу, то використовуємо метод персоніфікації, немовби думаємо про добру (або й злу!) богиню. Але ми говоримо і про хижу природу тигрів, про самовіддану природу собак-лайок, про щедрих від природи людей або про людину, спостережливу за своєю природою. Отже, говоримо про щось вроджене, притаманне від інстинкту, не культурне або передкультурне. У цих прикладах природа, поза сумнівом, протиставляється культурі. Лінгвістичні коливання бентежно широкі: термін «природа» використовували раніше як евфемізм для статевих органів (особливо жіночих), а в живописі існує жанр мертвої натури — натюрморт. Натурал, згідно зі словником італійської розмовної мови Рігутіні–Фанфані, означає також місцевого жителя якоїсь країни, як-от у такому вислові, як «натурали Єгипту», яким сьогодні ніхто б не скористався. А якщо ми перейдемо від словника Туліо Де Мауро

1 ... 3 4 5 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Їсти. Потреба, бажання, одержимість», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Їсти. Потреба, бажання, одержимість"