Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Краще сидіти вдома... 📚 - Українською

Читати книгу - "Краще сидіти вдома..."

255
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Краще сидіти вдома..." автора Аліна Миколаївна Болото. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 56
Перейти на сторінку:
class="book">Тепер ми стояли, майже уткнувшись носами в замшілу дерев’яну стіну, а поруч шуміла ріка. Млин! Справжній водяний млин з величезним позеленілим колесом!

Івушкін сів там, де стояв, і потягнув за собою нас:

— Ви зрозуміли?

— Що? — пошепки запитав Борька.

— Ніяких пересувань поодинці, інакше загубитеся так, що жоден мент не знайде!

— Ми не загубимося, Сашко, — досить тужливо пообіцяла я, — ми зв’язалися мотузкою. А що це діється?

Та Івушкін не був настроєний на пусті балачки:

— Борисе, провіант цілий?

— Так! — одразу сповнившись поваги до самого себе, відповів Борька.

— Усім підкріпитися й відпочивати!

Поки ми з Борисом ділили на три частини свіжий огірок і півпачки печива, Івушкін вийняв з кишені носову хусточку й ретельно прив’язав свій брючний ремінь до нашої мотузки.

— Про всяк випадок, — похмуро пояснив він.

Огірок з’їли в повному мовчанні, а коли взялися до печива, Бориса потягло на філософію:

— Ми зробили велике наукове відкриття й тепер прославимося і загребемо купу грошей!

Івушкін подивився на нього якось дивно, але не сказав нічого.

— Якщо ти тепер зробиш таке ж наукове закриття, я поступлюся своєю славою тобі! — запропонувала я.

— Таким, як ти, треба вдома біля неньки сидіти, а не в експедиції ходити! — образився Борька. — Вряди-годи зіштовхнулися зі справжньою пригодою — тут радіти треба!..

Івушкін почав радіти:

— Устати! Зібрати рюкзак! Уперед!

Ми поплелися завершувати своє наукове відкриття, але знову відійшли недалеко…

Шалене ревіння моторів. У першу мить я зраділа: додому, думаю, потрапили, але потім побачила цих… На головах каструлі з дірками для очей, самі в залізі, у руках списи, а сидять верхи на мотоциклах!

У Борьки щелепа так і відвисла, Івушкін на виду перемінився й нас, як щенят на шворці, за мотузку до себе підтягує. Отут Борис отямився:

— Це ми на зйомки втрапили. Історичну картину знімають!

Фільми, звичайно, штука гарна, але надто вже натурально в руках цих типів списи погойдувалися! По полю носилися, як мотоболісти, а м’яча не видно! Я тільки хотіла Івушкіна щодо режисера запитати, як раптом один нас помітив і зупинився.

— Шляхетні лицарі! — загримів із глибини каструлі бас. — На обрії язичники!

— Де у вас тут режисер? — нахабно запитав Борька. — Ми хочемо в масовку записатися.

Той, котрий під каструлею був, навіть гикнув від несподіванки. Інші заглушили мотори й потихеньку стяглися до нас.

— Їх бін абітурієнт, — Івушкін від хвилювання чомусь перейшов на німецьку. — Бо іст дер режисер?

— Що він лепече? — перепитав у мотоцикліста в каструлі мотоцикліст у горщику.

— Я по-язичницьки не розумію, — відгукнувся бас з-під каструлі. — Але нічого хорошого він не скаже. Заколемо їх, та й по всьому!

— Не маєте права! — заволав Борька, шарахаючись від націленого списа.

Івушкін стис кулаки.

— Містер, у вас каструля задом наперед надіта! — сказала я власнику баса.

— Що? — перепитав мотоцикліст й опустив спис.

— За яку ціну посуд брали? Якої фірми?

— Дівчинко, ти як зі шляхетним лицарем розмовляєш? Хто тебе виховує?

— З питань виховання, — кажу, — звертайтеся до Олександра Петровича, — і на Івушкіна киваю.

— Язичницьке поріддя! — проричав «лицар».

Отут мене вже зло взяло:

— Від підкаструльника чую!

У нього, здається, навіть каструля від злості розжарилася, аж вишнева стала. Інші мотоциклісти моторами заревіли…

— Ні! — крикнув він. — Не заважайте, я сам!

Від’їхав він назад, начебто б націлився спис метати з розгону, але тут мотор його драндулета несподівано стих! Івушкін потягнув нас у той бік, звідки прийшли, тільки, напевне, напрямком помилився, бо вискочили ми знову в степу, де безтурботно скрекотіли цвіркуни.

Віддихавшись, Івушкін докірливо похитав головою:

— Ти як зі шляхетними лицарями розмовляєш, Свєтко?

Він хотів було прочитати лекцію про правила хорошого тону, але не встиг, позаяк Борька привернув його увагу до хмари пилу, що клубочилася вдалечині. Хмара швидко наближалася, а з нею наближався тупіт. Земля під нашими ногами почала помітно дрижати.

Коли з пилової хмари виринув кінний загін червоношкірих індіанців, Івушкін обсмикав на собі сорочку й пригладив волосся.

— Світлано, не забудь привітатися, — нагадав Олександр Петрович. — Борисе, вийми руки з кишень!

Борька знехотя витягнув руки з кишень і постарався набрати вигляду добропорядного учня.

Не доїжджаючи до нас метрів п’ятдесят, червоношкірі осадили коней і за командою довговолосого вождя вигукнули бойовий клич. Івушкін сліпуче посміхнувся й помахав рукою. На цьому церемонія вітання завершилася.

— Що треба на нашій землі блідолицим собакам? — довідався вождь.

Посмішка Івушкіна стала трохи натягнутою.

— Ми зі школи, — після секундної затримки повідомив він, — вивчаємо історію рідного краю. Дозвольте уточнити: на чиїй території ми перебуваємо?

1 ... 3 4 5 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Краще сидіти вдома...», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Краще сидіти вдома..."