Читати книгу - "Подих диявола."

Берлін, кілька тижнів потому...

У ніверсальний магазин «Векверт і Дорт» стверджував, що він є першою європейською установою, яка освітлюється винятково запатентованими лампами розжарення фірми «Edison Electric Light Co». Для міста, в якому дев’яносто відсотків усіх ламп були газовими, це нововведення. Навіть зараз, удень, вхід було яскраво освітлено, і магазин нагадував океанський лайнер зі сліпучою ілюмінацією.

Оскар замружився.

— Нам обов’язково треба купувати одяг саме тут?

— Звісно,— сердито зблиснула очима Шарлота.— Ти знаєш, що це найкращий магазин? Це найбільший і найсучасніший торговий дім у всьому Берліні. Він щойно відкрився. Всі тільки про нього й говорять, а ми тут іще жодного разу не були.

— Будь на те моя воля, я б і не ходив,— пробурмотів Оскар, але дуже тихо.

Темперамент у племінниці дослідника Карла Фрідріха фон Гумбольдта був дуже запальним. Краще її не гнівити.

— Я цілком задоволений «Хамбахер і Ко»,— сказав він.— Одяг у них вічний.

— У тім-то й проблема. Такий вічний, що аж навіть лисніє. Подивися! Ти все ще схожий на вуличного парубійка. Втім, вас усіх це стосується,— Шарлота ковзнула поглядом по друзях Оскара, які стояли, збившись у купку, і мружилися на яскраве світло.— Дядько доручив мені одягнути вас по-новому. Сказав, що я маю зробити з вас нових людей, і саме цим я й займуся. У цьому магазині представлена мода з усього світу. Сукні з Парижа, взуття з Мілана, штани з Нью-Йорка, костюми з Лондона. Елізо, повтори їм, будь ласка, що потрібен новий одяг!

Гаїтянка підбадьорливо посміхнулася:

— Ходімо.

Віллі, Берт, Мицик та Лєна скептично вп’ялися на вивіску над дверима: «Векверт і Дорт одягнуть вас, не спустошивши гаманця. Розкіш, яку ви можете собі дозволити. Ви здивуєтеся!»

— Я вже здивований,— зауважив Мицик, найменший і наймолодший з усієї групи. Своїми блискучими очима й моторними рухами він нагадував білченя.— Де це вони взяли стільки електрики, щоб освітлювати цілий магазин? Та це ж скажені гроші!

— Кажуть, у підвалі встановили генератор,— зауважив Оскар.— Він завбільшки мало не з мою кімнату. Відповіддю були здивовані обличчя друзів. Хлопці разом із Оскаром тривалий час жили на вулиці, поки їх не підібрав дослідник і не дав їм стіл і дах. Натомість вони мали виконувати різноманітну хатню роботу, доглядати за кіньми й допомагати Елізі на кухні. Життя в домі дослідника нагадувало життя в розкішному сирітському притулку, з тією лише різницею, що тут платили за роботу. Роботи вистачало, тому день починався рано й закінчувався пізно.

За минулі роки Гумбольдт прославився як фахівець із непоясненних явищ, і просто дивно, якою популярністю він користувався! Клієнти прямо-таки ломилися у двері, щоб Гумбольдт розібрався з їхньою справою. І він у всьому розбирався, чи то справа стосувалася примар, духів або таємничого нічного світіння. Озброївшись лупою, фотоапаратом, хімікатами й неабиякою порцією здорового глузду, він брався до справи й дістався до суті речей. Майже завжди за цими феноменами ховалася природна причина, навіть якщо доводилося як слід помудрувати. Ось, наприклад, справа про полтергейст на одній фешенебельній віллі, яким виявилася найзвичайнісінька куниця. Але, навіть незважаючи на це, мешканці вілли були задоволені, що позбулися неприємностей. Хоча світ і стояв уже однією ногою у двадцятому столітті, в багатьох головах усе ще панували середньовічні уявлення, засновані на страхах і марновірствах. Далекий від подібних забобонів, Карл Фрідріх фон Гумбольдт за допомогою свого гострого інтелекту розплутував будь-яке складне завдання. Оскар пишався, що може працювати пліч-о-пліч зі своїм знаменитим батьком.

— Хм... хм,— посмикала брошку Шарлота. Вона завжди так робила, коли виявляла нетерпіння.

Решта вже зникла за дверима, тільки Оскар стояв на вулиці.

— Ну що ж, до бою! — сказав він і пройшов повз Шарлоту всередину.

У нього навіть дух перехопило! Перед очима відкривалася яскраво освітлена зала, уздовж стін якої тягнулися полиці заввишки в метр. На них розміщувалися гори одягу. Піджаки, сорочки та спідниці висіли на вішаках, лежали стопками, були надягнуті на манекенах. Поряд із полицями були розташовані примірювальні кабіни та високі вузькі дзеркала. Трохи віддалік стояли стільці й дивани, на яких можна було відпочити й поспостерігати, як покупці приміряють одяг. Темну паркетну підлогу встеляли чудові килими, і в повітрі відчувався запах воску, яким натирають підлогу.

Оскар відразу ж помітив осіб із п’ятдесят обслуговуючого персоналу, які метушилися навколо покупців. Це нагадало йому бджолиний вулик. Хлопчики на побігеньках раз у раз підносили новий одяг, у той час як покупці залишали торговий дім із тугими пакетами.

Їхня групка не залишилася непоміченою. Не встигли вони отямитися, як до них уже підбіг продавець із широкою посмішкою на обличчі.

— Високошановні дами та добродії, вітаю вас у раю покупок «Векверт і Дорт». Радий, що ви до нас зазирнули. Ми маємо одяг провідних виробників із усіх кінців землі. Ви в нас уперше?

— Так і є,— чарівливо посміхнулася Шарлота.— І ми дуже нервуємо.

— Уперше! Як чудово! — чоловік потер руки.— У нас стільки всього можна подивитися, такий великий вибір. Ви будете здивовані. Дозвольте мені бути вашим провідником. Дозвольте провести цим незайманим лісом, якщо я можу використати подібну метафору.— Його погляд упав на темношкіру Елізу, і якщо він і був приголомшений, то нічим не видав свого подиву.— Ви шукаєте щось певне або хочете оглянути все?

— Ваша пропозиція дуже заманлива, але наш час, на жаль, обмежений,— відповіла Шарлота.— Ми хотіли б придбати цим молодим панам гарний сучасний одяг,— дівчина вказала на п’ятьох друзів.— Сорочки, піджаки, штани й черевики і для дівчини, природно, відповідну сукню. Якщо можливо, з нової весняної колекції. Як бачите, їхній зовнішній вигляд не відповідає модним тенденціям.

— Це так,— чоловік підійшов і помацав куртку