Читати книгу - "Precedent UA — 2015"

Суддя Ольга Юрдига: «Не всі потрібні норми є в українській Конституції»

Рішення ЄСПЛ гарантують дотримання європейських норм, гарантованих конвенцією. На жаль, не всі потрібні норми є в українській Конституції, яка має найвищу силу на території нашої Ольга Юрдига держави. А оскільки Україна визнала Конвенцію з прав людини у 1997 році, безумовно, рішення ЄСПЛ мають бути використані у практиці національного правосуддя.

Кожне законодавство є недосконалим. Не завжди в законі все так прописано. Візьмемо, наприклад, право на допит свідків у кримінальному провадженні. За новим Кримінальним процесуальним кодексом безпосередній допит свідків — обов'язково у судовому засіданні. Справи, які розслідувалися по старому Кримінально-процесуальному кодексу, що діяв до 2012 року, і які ще надходять до нас на розгляд, передбачалася можливість оголосити у суді показання свідків, які не можуть з'явитися на судове засідання з тих чи інших, поважних причин. Таким чином надавалася можливість брати ці показання до уваги. Але новий КПК цього вже не дозволяє, бо

рішенням Європейського суду встановлений принцип безпосередності допиту свідка у судовому засіданні.

І хоча попередній КПК це дозволяв, але, якщо ми переглядаємо такі вироки суддів на основі старого КПК в апеляційному порядку, то вже виходимо із положень рішень ЄСПЛ, щоб не допустити порушень прав обвинувачених.

Для того, щоб наші громадяни менше зверталися до ЄСПЛ та вирішували свої справи в національних судах, потрібно встановити розумні строки розгляду провадження. Оскільки по закону провадження вважається розпочатим з часу порушення його чи кримінальної справи відносно особи і завершується вже вступом вироку у законну силу, то це не тільки проблема правосуддя, це проблема всієї правоохоронної системи, починаючи з органів досудового розслідування, які іноді збирають та фіксують докази і свідчення неналежним чином. Тому, коли вони потрапляють до нас, ми вже бачимо ті порушення. Старий КПК дозволяв нам повертати справи на додаткові розслідування, саме тому й затягували строки розгляду цих кримінальних проваджень. На сьогоднішній день порушень також багато, тому ми масово повертали до судів обвинувальні акти у зв'язку із недотриманням закону.

Один з останніх прикладів, які явно збільшують кількість звернень наших громадян до ЄСПЛ, це порушення права на захист. Ми розглядали на колегії випадок, коли суд відмовив у задоволенні клопотання про застосування заходів медичного характеру щодо особи, яка має інвалідність другої групи внаслідок шизофренії. Йому забезпечили захисника через систему Безоплатної правової допомоги, але він наполягав, щоби на досудовому розслідуванні був присутній його законний представник — мати. У всіх скаргах, адресованих у Генеральну прокуратуру та до слідчого, він казав, що тільки мати може захистити його інтереси. Орган досудового розслідування не реагував на ці заяви, прокурор вважав, що його право на захист не порушено, оскільки в розслідуванні бере участь професійний захисник — адвокат. А останній вважав, що мати не є законним представником, оскільки у встановленому законом порядку її син не визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним. Перевіряючи рішення за апеляційною скаргою прокурора, ми звернули його увагу, що формально це так. Ми викликали мати на судове засідання, і вона підтвердила, що її син не робить без неї жодного кроку, бо хворіє з дитинства. «Я не зверталася до суду про визнання мого сина недієздатним чи обмежено дієздатним, — сказала вона, — але я маю всі документи — висновок лікарів про інвалідність». Тому ми підтримали рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні клопотання, на тих підставах, що у засіданнях не брав участь законний представник обвинуваченого — його мати. Але ми пішли ширше: не може одна ознака того, що особа не визнана у судовому порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, свідчити про те, що не порушено його право на захист, бо дійсно — лише мати в такому разі буде його законним представником. Це формальність, але ми ж дивимося на ситуацію.

Міністерство внутрішніх справ дуже рідко (практично ніколи) не визнає, що його представники застосовували під час розслідування катування. Це з'ясовується лише під час судового розгляду, коли про це заявляють адвокати, і ми ці факти починаємо перевіряти. Наш обов'язок — доручити перевірити ці факти прокурору, бо він також здійснює нагляд за досудовим розслідуванням. А отже такі випадки мають обговорюватися у комплексі: після відповідних рішень ЄСПЛ Міністерство юстиції могло би проаналізувати їх, виявити причини порушень та внести зміни в наше законодавство, щоб усунути їх. Потрібно застосовувати превентивні методи. Так, як це робиться, наприклад, у Польщі, де дуже швидко всі рішення ЄСПЛ, які виявляють певні порушення, імплементуються до національного законодавства. Таким чином, проблеми вирішуються на національному рівні, не доводячи справу до ЄСПЛ.

Рішення ЄСПЛ надходять до нас регулярно від Міністерства юстиції та судової адміністрації. Ми маємо щотижневі наради — засідання палати з розгляду кримінальних справ, на яких нас ознайомлюють із цими рішеннями. Всі ці рішення поміщаються у спеціальну папку на комп'ютері, і кожен суддя може ознайомитися із ними безпосередньо на робочому столі. Ми не тільки вивчаємо ці рішення, але й обговорюємо їх.

З кожним роком ми все частіше використовуємо у нашій практиці рішення ЄСПЛ в результаті згадування їх під час процесу адвокатами. У нас складається таке враження, що підвищився рівень правової культури самих підзахисних. Навіть в умовах СІЗО вони вивчають кодекси та рішення ЄСПЛ. Серед осіб, які притягаються до відповідальності, є досить грамотні люди. Інколи вони виступають навіть краще за адвокатів. Тут є ще такий нюанс, що через ЄСПЛ можна отримати матеріальну компенсацію від України, тому багато людей прагнуть отримати матеріальну вигоду від того, довести, що права були порушені, і отримати гроші, а компенсація виплачується в євро. Для бюджету України це обтяжливо.

Суддя Іван Драч: «Не можна заради єдиного викриття