Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України 📚 - Українською

Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України" автора Колектив авторів. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 210
Перейти на сторінку:
також зазначити, що при визначенні поганого поводження Суд ви­користовує поняття «мінімальний рівень жорстокості заподіюваних страждань». Це оцінне поняття, для визначення якого враховуються: характер поводження чи покарання, в якій обстановці, яким чином і якими методами воно здійсню­ється, його тривалість, фізичні та психічні наслідки, а також у деяких випад­ках стать, вік і стан здоров’я потерпілого. Приміром, дискримінація або позба­влення волі самі по собі можуть містити певний елемент приниження і при­звести до несприятливих психологічних наслідків для особи. Однак якщо ці принизливі елементи не сягають «мінімального рівня жорстокості», Суд не розглядатиме це як порушення. Щоб покарання було таким, яке принижує гід­ність, пов’язані з ним образа чи приниження мають сягати особливого ступе­ня і, в усякому разі, відрізнятися від звичайного елемента приниження. Оцін­ка його відносна: вона залежить від усіх обставин справи і, зокрема, від харак­теру й обставин покарання як такого та способу і методу його виконання.

Не насильство як таке або інші види поводження, що спричиняють певні незручності чи страждання, становлять погане поводження, а поводження, що має певні додаткові характеристики: правомірність і помірність. Це означає, що, по-перше, має існувати законна межа певного виду поводження; по-друге, застосовані навіть із законною метою насильницькі заходи мають бути помір­ними, з вимогами конкретної ситуації.

8. За визначенням Європейського суду, під поняттям «катування» слід ро­зуміти тільки навмисне нелюдське поводження, яке породжує дуже сильні й жорстокі страждання.

9. Як «нелюдське поводження», з одного боку, Суд може розцінити навмисне заподіяння страждань, якщо певні обставини все ж таки не дозволяють йому оха­рактеризувати таке поводження як «катування». Так само може розцінюватися не лише безпосереднє використання сили, а й створення обстановки, за якої людина зазнає страждань; погроза застосування до людини катувань також мо­же за деяких обставин створити нелюдське поводження. З іншого боку, «не­людське поводження» охоплює більш широкий спектр можливих порушень. Для визнання нелюдського поводження певні дії не обов’язково повинні мати характер безпосереднього насильства, а в окремих випадках під це поняття мо­жуть підпасти навіть ненавмисні дії, що не мають на меті заподіяння страждань.

10. Як таке, що «принижує гідність», поводження може розцінюватись, як­що воно викликає в потерпілих почуття страху, пригніченості й неповноцін­ності, здатні образити і принизити їх, зламати фізичний чи моральний опір або спонукати їх діяти проти своєї волі й совісті.

11. Доцільно зауважити, що наведене в ч. 1 статті, що коментується, фор­мулювання мети кримінально-виконавчого законодавства суттєво відрізняєть­ся від цілей покарання, що визначені у ч. 2 ст. 50 КК України, внаслідок чого воно неоднозначно сприймається науковцями і залишається предметом диску­сії. Адже, якщо виходити з того, що норми кримінально-виконавчого права є похідними від норм кримінального права і відіграють допоміжну роль у реалі­зації інституту покарання, визначаючи процедуру процесу виконання-відбування покарання, то цілі покарання, закріплені у Кримінальному кодексі України (кара, виправлення засуджених, загальна і спеціальна превенції), повинні мати вирішальне значення для визначення предмета правового регулювання кри­мінально-виконавчого права, а мета кримінально-виконавчого законодавства жодного разу не повинна набувати більшої значущості, аніж цілі покарання.

12. У частині 2 статті, що коментується, наведено основні завдання кримі­нально-виконавчого законодавства, завдяки вирішенню яких і досягаються по­ставлені перед ним цілі. Хоча більшість із них і відповідає структурній побу­дові КВК України (закріплюється у його окремих розділах), проте не всі вони регламентовані саме цим Кодексом. Наприклад, таке завдання, як «визначен­ня порядку діяльності системи органів і установ виконання покарань», пере­важно регламентоване Законом України «Про Державну кримінально-вико­навчу службу України», а також іншими підзаконними нормативно-правовими актами, в тому числі й відомчими. Окремі завдання, що прямо не вказуються у коментованій статті, випливають з ряду інших норм КВК України, які регулюють конкретні правовідносини або окремі правові інститути (режим виконання-відбування покарань, здійснення виховної роботи із засудженими, функ­ціонування самодіяльних організацій засуджених тощо).

Стаття 2. Кримінально-виконавче законодавство України

Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодек­су, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

1. Кримінально-виконавче законодавство в широкому розумінні — це си­стема нормативно-правових актів, що містять норми кримінально-виконавчо­го права. Це акти органів влади і управління, які регулюють весь комплекс су­спільних відносин, що виникають з приводу та у процесі виконання й відбуван­ня кримінальних покарань і застосування до засуджених засобів виправлення і ресоціалізації.

2. Базовим джерелом і юридичною основою розвитку кримінально-вико­навчого законодавства є Конституція України. Зокрема, Основним Законом встановлено, що виключно законами України визначаються організація і ді­яльність органів і установ виконання покарань (п. 14 ч. 1 ст. 92) і оголошуєть­ся амністія (ч. 3 ст. 92); здійснення помилування віднесено до компетенції Пре­зидента України (п. 27 ч. 1 ст. 106 Конституції України).

Більшість прав, свобод і обов’язків людини й громадянина, які передбачені розділом II Конституції України, повною мірою поширюються на засуджених. Так, ч. 3 ст. 63 Конституції України встановлює, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених за­коном і встановлених вироком суду.

3. Головним же законом, що регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань, є Кримінально-виконавчий кодекс Украї­ни, який був прийнятий Верховною Радою України 11 липня 2003 р. і набув чинності з 1 січня 2004 р. До прийняття КВК в Україні діяв Виправно-трудо­вий кодекс, який був прийнятий 23 грудня 1970 р. і набрав чинності з 1 червня 1971 р. Тривалий час (до 2001 р.) цей кодекс регулював порядок і умови вико­нання та відбування тільки двох видів кримінальних покарань: позбавлення во­лі та виправних робіт. Порядок і умови виконання та відбування інших видів кримінальних покарань регулювалися низкою інших підзаконних норматив­но-правових актів. Сьогодні КВК України регулює порядок і умови виконан­ня та відбування всіх без виключення видів кримінальних покарань, які пе­редбачені у ст. 51 нового Кримінального кодексу України. Крім цього, КВК України містить низку нових положень, яких не було у ВТК України, по-но­вому чи більш детально регулює окремі питання виконання та відбування кри­мінальних покарань.

1 ... 3 4 5 ... 210
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"