Читати книгу - "Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга"

— Дай я тільки подивлюся, — наполягав Гальперин. Поставив ліхтар на великий стіл, на якому ще годину тому лежав мрець, й втопив тому у шию палець, намацавши ледь відчутне биття пульсу.

— Ну все! Ти зробила це! Одягайся! — гукнув переможно Гальперин і побіг за Чмілем, кричачи з порога:

— Ожив! Ожив!

Чміль — схожий на жокея хлопець, худий і маленький на зріст — вичитував саме якогось братчика за порушення дисципліни. Сиві вуса а 1а Тарас Шевченко були в повному контрасті з чорною кучмою волосся, підстриженого по-козацьки. Сотенний був одягнутий у добре припасований до фігури темно-синій френч зі стоячим комірцем, оздоблений малиновим шитвом на рукавах; на грудях поблискував срібний хрест. В руках тримав гарапника, і це означало, що для чергового братчика надійшов момент покарання.

— Підставляй сраку! — наказав сотенний винуватцю. Той покірливо спустив штани й нахилився головою до Гальперина, дупою до керівника. Чміль шмагонув гарапником, але, мабуть, не дуже сильно, бо жертва виховання навіть не скривилася.

Після екзекуції Чміль упер свій гострий погляд у Гальперина.

— Як ожив? А я вже погнав Святополка і Микиту могилу копати. Ну, ну, показуй.

Вони довгим казарменим коридором побігли до медчастини. Зари там уже не застали, лише залишився запах картоплі й цибулі. Незнайомий лежав на кушетці, дбайливо прикритий простирадлами.

Гальперин підніс ліхтар до голови незнайомого. Той напіввідкрив очі й щось пробурмотів невиразне. Гальперин нахилив голову й прислухався.

— Де Флора? — спитав незнайомець.

— Яка Флора? Це була Зара. Тебе як зовуть, чоловіче?

— Фавн, — прошепотів незнайомий і заплющив очі.

Так у Спасо-Дніпровському козацькому братстві напередодні Різдва року Божого 2079-го з'явився новий братчик Фавн, який нічого, крім свого дивного імені, не пам'ятав: ні хто він, ні звідки.

Напочагпку був Вибух. І Вибух був Богом.

Великий Спалах огорнув Землю, наче хлібину, кинуту до пічки, від чого хлібина зчорніла, тісто спеклося й скорина обвуглилася. Усе через Вибух постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього.

Утому вогні згоріли держави, народи, племена, родини і вся техносфера, створена людьми: системи зв'язку, штучні сателіти, космічні орбітальні станції, літаки, кораблі, засоби навігації і контролю, всі знаряддя масового вбивства — ракети і протиракети, радари та електронні системи управління боєм.

Зникли всі гроші, всі валюти світу, всі фінансові документи й всі боргові розписки у банках, бо самі банки й біржі перетворилися на попіл у променях Великого Спалаху.

Закінчили своє безславне існування Організація Об'єднаних Націй, інші міжнародні організації, які контролювали або намагалися контролювати життя людей і довели людство до катастрофи.

Великий Спалах назавжди спопелив або понівечив пам'ять людства — сховища з носіями електронної інформації, бібліотеки й синематеки, а також такі матеріальні витвори, як хмарочоси, мости, металургійні й нафтопереробні заводи, підприємства фармакологічної та біоінженерної індустрій, газосховища, атомні й теплові електростанції, бензоколонки, гіпермаркети й оптові склади, розважальні центри.

І Земля стала пуста та порожня, і Темрява впала на безодню. І скільки б не заклинав Бог: «Хай станеться світло» — світло не народилося в Темряві.

Час зупинився.

Старий Час згорів у полум'ї Великого Спалаху, а новий ще не почався. І прийшло велике Безчасся на Землю, Нульовий Цикл, абсолютне Zero — нуль років, нуль місяців, нуль днів, нуль годин. 0000. Після Великого Спалаху настала Темрява.

І лише згодом з'явився Бог — як функція нового часу Бог повернувся з далекого позагалактичного відрядження, й Він з острахом поглянув на Землю — точніше, на рештки того, що від неї залишилось: на руїни міст, на змінені контури гір, рік, озер і морів, на неіснуючі державні кордони, на вигорілі плями лісів, на порожні, де-не-де розірвані стрічки автострад та залізниць, на безпорадні маси людей, уцілілих після небесного гніву, які перетворилися на зграї втікачів з насиджених місць.

Бог жахнувся від побаченого й заплющив очі: згадав, як весело колись — усього за кілька днів — зладнав цей світ, наповнюючи його світлом, рослинами, водою, живністю й людьми: людьми — це був Його найбільший гріх. Коли Він сказав: «Плодіться, і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте надморськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі», — Він скоїв велику помилку, ключовим словом якої було «пануйте»: підступне, хтиве, жадібне й жорстоке людське плем'я вийшло з-під Його контролю, не бажало підкорятися Його заповідям, не вписувалося в Його проект екологічної гармонії та гуманістичної благодаті. «Самі винні», — сумно зітхнув Бог і відлетів до інших, кращих світів, сподіваючись, що спрага до життя, інстинкти самовідновлення і самовдосконалення, закладені ним у людські душі, врятують колись цих нещасних.

Покидаючи земні пруги, Бог, шукаючи виправдання, намагався запевнити Себе в справедливості тої кари, яку наслав Він на Землю: Великий Вибух знищив Інформацію — це кляте відкриття Сатани, це джерело розпусти, брехні і відволікання людей від Віри. Люди, всупереч усім настановам Бога, усім Його простим заповідям, почали розбудовувати засоби глобальної електронної комунікації, яка стала знаряддям Сатани, його павутинням, що охопило всю Землю, склалося в єдиний гедоністичний Network. satana.com, перетворилося на потужний засіб вселенського одурманювання, розбещення, наркотизації людей, відволікання від головного, заради чого Бог створив людство: від Віри, Надії та Любові. Тобто істин, які не потребують Інформації.

Богові сподобалася ідея знищення Інформації і сатанинської Network, і Він дав наказ зруйнувати глобальний Содом і Гоморру — штаб-квартиру Сатани, де встановлений був його престол, — і Господь послав на Содом і Гоморру вогонь небесний і поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність Землі.

Сталася вселенська катастрофа, яка знищила Інформацію і Технологію, повернувши людство у праісторичні часи суворого біблійного існування.

Можливо, в цьому