Читати книгу - "Поеми - т. 5, Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Волі зверхників-богів».
І до Намтара сказала:
«Намтаре, слуго мій вірний,
Ну ж, іди зруйнуй палату
Правосуддя!
Розвали стовпи бронзові,
Де написані закони
Віковічні!
Опрокинь престол судейський,
Бо зступила з нього Правда
У безодню.
А тоді з країни пітьми
Виведи ту тінь марную,
Того генія земного,
Еабані!
Проведи його за брами,
Проведи його за воду,
Посади там на престолі
Золотому.
А тоді зійди ти ще раз
У безодню найтемнішу,
У країну мук жорстоких,
І зцілющою водою
Покропи богиню Істар
І віддай їй давній вигляд,
Виведи її відсіля
Геть на світ!»
Все, що мовила богиня,
Все зробив послушний Намтар.
Зруйнував палату суду,
Розвалив стовпи законів,
Опрокинув Правди трон.
І з країни пітьми вивів
Того генія земного,
І провів його за брами,
І провів його за воду,
Посадив там на престолі,
Де сидів він за життя.
Потім Істар у стражданнях
Він цілющою водою
Покропив, і знов вернула
Давня їй краса й подоба.
Відчинив їй першу браму
І віддав їй ту ослону,
Що її вкривала тіло.
Відчинив їй другу браму
І віддав їй ті перстені,
Що вкрашали руки й ноги.
Відчинив їй третю браму
І віддав коштовний пояс,
Що обхоплював їй стан.
Відчинив четверту браму
І віддав їй плащ барвистий,
Що вкривав її усю.
Відчинив їй п’яту браму
І віддав цінне намисто,
Що їй висіло на шиї.
Відчинив їй шосту браму
І віддав ковтки блискучі,
Що в ухах її ясніли,
Відчинив їй сьому браму
І віддав ясну корону,
Що чоло її вкрашала.
Оповідання про Сатні-Хамоїса, котрого частину подаю отсе в віршованім перекладі, дійшло до нас у однім неповнім рукописі, зладженім за часів Птолемея Філадельфа (284-246 перед Христом). Чи було воно тоді ж і скомпоноване, чи, може, належить до давнішого часу, годі знати. В усякім разі автор кладе подію, описану в повісті, в дуже давні часи, коли ще єгипетські царі жили в Мемфісі. Для свого перекладу я користувався перекладом проф. Масперо (Р. Мaspero, Les contes populaires de l’Egypte ancienne, traduits et commentés, Paris, 1889). Епізод про Табубу був зрештою кілька разів друкований окремо по-французьки в перекладі Росні (Les textes originaux, ст. 223-224), котрим потроху користувався й я.
I
Одного дня царевич Сатні,
Проходячи по площі Пта,
Побачив молоду дівчину
Такої неописаної вроди,
Що не було ніде їй пари.
Блискуче, дороге каміння
Вкривало скрізь її;
За нею йшли дівчата і раби
Числом аж п’ятдесят і двоє.
Зачудувався, задививсь царевич,
Забув весь світ, на неї дивлячись,
Вкінці слугу покликав молодого,
Що йшов за ним, і так сказав йому:
«Іди за сею панною як стій
Аж до її домівки:
Розвідай, як вона зоветься!»
Сквапливо молодий слуга
Побіг сповнить його приказ.
Він зупинив одну слугу панянки
І запитав її ось так:
«Хто є ся пані?»
А слуга сказала:
«Се Табубу, дочка пророка з Бастіт,
Володарка палати в Онктуї. 3
Вона спішить у храм
Молиться богові святому Пта».
З тим парубок вернув до Сатні
І передав йому невольниці слова.
І мовив Сатні:
«Вертай, перекажи тій панні ось що:
Мене послав тут Сатні-Хамоїс,
Син самодержця Усірмарі,
І сі слова велів подать тобі:
«Я дам тобі три фунти злота,
Щоб провести з тобою
Одну годину.
Коли ж противна будеш,
Я силою доб’юся свого.
Велю спровадити тебе
В таке таємне місце,
Де не знайде тебе ніхто довіку».
Вернув слуга до панни Табубу
І знов заговорив до молодої
Невольниці і все їй передав.
Аж скрикнула вона від тих речей,
Немов від лютої зневаги.
Та Табубу сама до молодого
Післанця мовила ось так:
«Покинь із сею дурою балакать!
Зближись до мене і кажи, що знаєш».
Зблизився молодий післанець
До місця, де стояла Табубу,
І мовив так:
«Я дам тобі три фунти злота,
Щоб Сатні-Хамоїс,
Син самодержця Усірмарі,
Одну годину міг пробуть з тобою.
Коли ж противна будеш,
Він силою доб’ється свого.
Велить спровадити тебе
В таке таємне місце,
Де не знайде тебе ніхто довіку».
І відповіла Табубу:
«Іди скажи царевичеві Сатні:
Я є свята, а не продажна жінка.
Коли бажаєш розкоші зо мною,
Приходь в Бубасті до мойого дому.
Там буде все готово,
Там розкоші зазнаєш ти зо мною,
І не підгляне нас ніхто.
А тут на шляху я не зупинюся,
Як продажні дівки на роздорожжі».
Коли слуга вернув назад до Сатні,
Переказав йому докладно всі слова,
Які вона сказала, ще й додав,
Немов віщуючи лиху годину:
«Нещасний, хто там буде з паном Сатні».
II
Велів собі приставить човен Сатні,
І сів на нього, й живо через Ніл
Він переплив щасливо до Бубасту.
Поперек міста йшов він все на захід,
Аж поки дім один побачив
Високий, мурами обведений довкола.
Від півночі розкинувсь гарний сад,
А перед брамою було підсіння.
Побачив кілька слуг поблизько Сатні
І запитав у них: «А чий се дім?»
Йому сказали: «Дім сей Табубу».
Пройшовши через браму в мурі, Сатні
Спинився у саду напроти дому.
Гнеть сповістили Табубу, що
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поеми - т. 5, Франко І. Я.», після закриття браузера.
