Читати книгу - "Не моя. Бонус, Елла Савицька"

Стас щось ще відповів, від чого усі розсміялися. Підскочила Лексі, випитуючи, чи буде у неї братик або сестричка. Аліна, здається, поздоровляла, Валентина теж показалася, запрошуючи усіх на сніданок. Всі дружно, перебиваючи один одного, рушили в їдальню. Настя йшла, спостерігаючи за усім цим сум'яттям, і не могла припинити посміхатися. Вона усе життя мріяла про велику дружню сім'ю. Про святковий гармидер і любов, що огортає будинок, подібно до снігової ковдри. І найжахливіше, що довгі роки втікала від того, хто зміг у результаті подарувати їй усю цю казку і виконати мрії,  здійснення яких вона вже не чекала.

Коли усі пройшли вперед, Стас раптом зупинився, утримуючи Настю за руку, і  з любов‘ю подивився їй в очі:

- З Різдвом, Насть! 

- З Різдвом!

- Спасибі за самий кращий подарунок! 

- Це тобі спасибі. Ти подарував мені життя. І... -посміхнувшись, поклала його долоню на свій живіт, - не лише мені. 

Карі очі засвітилися, і долоня повільно перемістилася на спину, притискаючи до себе майбутню дружину. 

- Моя Настя. - пухкі губи поцілували в скроню, коли вона  уткнулася в міцну шию носом, вдихаючи найулюбленіший запах. Запах її чоловіка. Її життя. Її безмежного щастя і кохання.

З наступаючим Новим Роком, мої любі! Здоров'я, щастя вашим сім'ям! Кохайте та будьте кохані!

З любов'ю, ваша Елла!

Кінець