Читати книгу - "Сердечна терапія"

З

Жінка стояла біля вікна і докурювала третю цигарку, пускаючи дим у кватирку. Спочатку вона розповідала дуже емоційно, жестикулювала, вставала, ходила, знову сідала, зверталася до Яни за підтримкою чи вигукувала:

— Ні, ну ви собі уявляєте?!

А потім, випустивши пару, підійшла до вікна, дивилася на нічне місто і вже менш емоційно розповідала, на яке жахіття перетворилося її життя після того, як вона отримала доступ до його поштової скриньки.

— Я щодня перевіряла пошту, як наркоман у жаданні дози, мене трусило, не могла дочекатися, коли чоловік відкрив листа, що надійшов від «любої Соні» ще в обід, а я вже бачила його у скриньці та кусала себе за руку, щоб не відкрити завчасно, бо як же? Ігор прийде і побачить, що хтось копирсався в його пошті та змінить пароль до ящика, а заразом і ставлення до мене... А «люба Соня» має чоловіка, хоч і значно гіршого за Ігоря, — звісно, та «стара тумбочка» сама робила кар’єру, коли їй було плекати голову родини?! Але тепер вона, хоч і старша на два роки за мене, та авжеж цікавіша — бо, по-перше, овіяна романтикою хлопчачого кохання, а по-друге, не остогидла йому за тридцять років сімейного життя як власна дружина.

Якусь хвилину панує тиша, Антоніна наче й не чекає відповіді, ні про що не питає і не зазирає у вічі Яні, як деякі інші відвідувачки.

— Я ненавиджу той сайт! Ненавиджу Інтернет, його комп’ютер, я ненавиджу ту підстаркувату Джульєтту, що заволоділа його думками! — кидає вона Яні, котрій не надто довіряє як спеціалісту, проте не може випустити пару деінде, бо близьких подруг чомусь так і не нажила.

Вона не могла розповісти абикому про своє таємне чатування над поштовим романом чоловіка — світ не без добрих людей, донесуть, і наслідки будуть непередбачувані... Але після першого стресу та розгубленості Антоніна виробила власну стратегію в цій ситуації. Вона, мов та Шахерезада, щодня розповідала чоловікові «казки» про різні випадки з життя якихось далеких знайомих чи родичів, з історій приятелів тих знайомих та приятелів приятелів. Мораллю кожної казочки, хоч і не проголошеною, було те, що дурні чоловіки в пошуках кращого втрачають надбане хороше.

Ігор слухав надто уважно, видаючи цим небайдужість до теми. Ще рік тому він би не став витрачати час на таке порожнє базікання, краще подивився б спортивні програми чи почитав науковий вісник, а тепер навіть питання почав ставити. Антоніна зрозуміла: він обмірковує можливі перспективи, виробляє стратегію та тактику відступу з сім’ї! Хоча хіба то вже сім’я, коли єдиний син випурхнув і зажив окремо, хоч і не створив іще власної родини?

«Так-так, якби наш геній пішов у блуд раніше, то він би, свиня, покинув жінку з малою дитиною, а сьогодні... Він просто залишає ще не стару і цілком працездатну жінку, яка вже звикла до певного достатку, доживати вік наодинці, піклуватися про власний шмат хліба чи зиркати очима навколо в пошуках гідної заміни. Та, власне, хіба це його зупинить? У нього — романтика! Крила розгорнулися, спина вирівнялася, очі, як у орла, — життя на злеті! І хіба його турбує, що моєму життю після того — торба?» — думала якось Антоніна, сидячи на лавочці Дніпровської набережної з тліючою цигаркою в руці. Вона споглядала, як із дерев падає в річку останнє листя, а в грудях гірко пекло чи то від тютюнового диму, чи від проковтнутих сліз.

Саме там вона познайомилася з жінкою, яка присіла поруч, теж дивилася на безлюдний пляж і потирала змерзлі руки. Вони несподівано розговорилися, і нова знайома дала Антоніні номер Яниного мобільного.

— Підіть! Гірше не стане. А може, попустить. На вас же сумно дивитись, така гарна жінка, а очі — як порожнеча... Здається, у вас немає близьких подруг, а вам би хоч виговоритися. Сходіть, Тонечко! Але не думайте, що такі питання швидко вирішуються...

Антоніна взяла номер скоріше для годиться, ніж дійсно вірячи, що той візит відбудеться і допоможе. Але коли її знов накрила хвиля розпачу, жінка зателефонувала і домовилася про зустріч із Яною. Близьких подруг у неї справді не було, але вона без них і не страждала. Хвилювати сина такими новинами не наважувалася. Та й що він скаже, чим допоможе? Коли сини виростають, вони стають чоловіками. Самцями, солідарними з представниками свого виду.

Утомлена й ослаблена, Яна розуміла, що відвідувачці справді погано, і вона рада хоч тому, що може виговоритися. Розуміла також, що дама, можливо, спитає наприкінці, що ж їй робити, як діяти в такій ситуації? Але Яна найменше хотіла давати конкретні поради у чужому житті. Утім, цій можна порадити будь-що. Усе одно вона вийде, запалить цигарку, сяде у свою машину, трохи заспокоєна, і, звісно, подумає, що «психолог» надто молода і що ніякий вона не психолог, а так — самозванка, слухатися її не обов’язково, хоча за візит і заплачено.

Так-так, у якийсь момент люди почали залишати Яні гроші або якийсь подарунок за її «роботу». Вперше вона була шокована платнею, бо вже стільки разів вислуховувала проблеми своїх подруг, то вже однією більше, однією менше... Які там гроші?! Але люди йшли, часу і сил на колупання разом із ними у їхніх проблемах витрачалося чимало. Деякі з них уміли дуже делікатно залишити суму, якої було не шкода, і Яна не могла відмовити, хоча, перейшовши на платні послуги, дуже хвилювалася, щоб її не стали вважати шарлатанкою. Ніколи вона нікого не запрошувала та не шукала клієнток, як і не називала ціни, мабуть, як ті «правильні бабки» по селах, що кажуть: «Скільки дасте. А не дасте, то й так Господь не покине».

Раптом заграв мобільний. Антоніна озирнулася, рушила в куток, де на вішаку сумувало її пальто, дістала з кишені трубку, глянула на екран, скривила губи, зітхнула, натиснула кнопочку і вдавано спокійним голосом відповіла:

— Слухаю! Що? Хвилюєшся? Не напружуйся! Так, трохи загулялась. Усе гаразд, ти вечеряй без мене, ми тут із подружками шопінг улаштували, то й поїли заразом. Так. Бувай. Обіймаю.

Вона вимкнула слухавку, вкинула її назад у кишеню і, набравши в груди повітря, розпочала новий віраж свого монологу:

— Ні, ви чули?! Він, бач, хвилюється! Та ти і радий би, щоб мене десь танком переїхало і тобі б не довелося нічого вирішувати! Його, бач, хвилює, чи не потрапила я в дорожню пригоду! Він питає, чи вистачило мені грошей на