Читати книгу - "Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає"

Соціальність

Соціальність важлива для щасливого життя. Людина — родичка собаки і досягає успіху лише у стаді і на його умовах. У стада є вожак, якого величають «Президентом». Вожака завжди змінюють згідно з кон’юнктурою, але це не важливо. Важливе лише існування вожака. Людина — соціальна тварина.

Слово «соціальність» підлягає вилученню з новомови, оскільки від нього відгонить науковістю, а під нею маскується багато нудної теорії (слово «теорія» також підлягає вилученню). Натомість я рекомендую вживати термін «стадний інстинкт», який прекрасно передає культурний клімат (цей вираз також підлягає вилученню) нашого часу. Людина щаслива тоді, коли вона є такою, як інші, і живе так само, як вони. Вона виділяється лише незначними відповідними відмінностями. Одяг не може вирізнятися кольором, але тоді треба обов’язково вдягнути щось дороге. Це точно помітять. А от якщо у тебе яскраво-жовта сорочка, ти не соціальний, ти неадекватний. Неадекватність відкидає людину на маргінес. Урешті для неї не лишається іншого місця, окрім психлікарні чи тюрми. Це місця, де щастя — лише ілюзія. Людина має бути нормальною. Це значить — такою, як усі.

Індивідуальність

Хоча людина має бути нормальною, вона все одно індивід. Саме індивід щасливий. Він має право на щастя і благополуччя. Усе суспільство поставлене служити щастю індивіда. Індивідуальність — річ чудесна. Однак непорозуміння тут потрібно викорінювати в зародку.

Індивідуально, наприклад, мати «Вольво», бо у всіх є «Вольво» або є можливість його придбати. Під індивідуальністю мається на увазі можливість бути таким, як усі. Усі володіють одним і тим самим індивідуальним товаром. Усі живуть одним і тим самим індивідуальним життям. Індивідуальність — не винятковість. Тут виникає плутанина, бо багато хто собі уявляє, що індивідуальність походить від слова «індивідуал». Та де там. Не існує індивідуалів. Існує тільки стадо і його вожак. Індивідуальність означає, що кожен може жити так, як усі. І коли індивід так робить, на нього чекає собаче щастя. Якщо індивідуальність значить самотність — це пекло. Уявіть собі людину, яка в усьому відрізняється від інших. Хіба вона може бути щасливою? Відповідь заперечна. У цьому трагедія індивіда.

Розваги

Стадний індивід, представник масового суспільства, споживає розваги. Їх виготовляють на заводах, а продають і купують на ринках. Забави роблять людину щасливою, завдяки чому вона виконує роботу і докладає зусиль, аби щоденні розваги продовжувались. «Отче наш, забав наших насущних дай нам сьогодні». Хліба теж не завадить, аби знову було до снаги дивитися телевізор.

Розваги мають багато імен. Практично все можна обернути на забаву, а надто мистецтво. Наука перетворилася на забаву ще у XVII столітті. На початку ХІХ століття розважалися тим, що давали товаришу потримати дріт, по якому проходив струм від батарейки чи динамо-машини. Забавно було отримувати штурханці від невидимої сили. Цілком правильно хтось підмітив, що людині має бути весело. Тоді вона знов зможе виконувати роботу. З хворобами й клопотами легше справлятися перед екраном телевізора. У лікарні зав­жди телевізор увімкнений. Спорт — першокласна забава, в Англії футбол — нова релігія. З чого робимо висновок, що релігія — забава. Різдво і Великдень — унаочнення релігійних розважальних цінностей. Багато які оповідання зі Старого Завіту вельми потішні, як-от, наприклад, про пригоди Самсона й філістимлян. Він поклав їх на купу ослячою щелепою. Тепер усе — забава, адже людина має право розважатися на цьому світі. Бути розваженим — перша умова щастя.

Піклування

Забава буває розбавляється труднощами. Тоді піклування про тебе бере на себе суспільство, або якщо тобі особливо пощастило і рідним не байдуже, то рідні. Це велика рідкість. Але соціал-демократія не кидає тебе напризволяще і виявляє турботу. Людина має право на піклування. Тобто на безпеку, без якої бути щасливим досить-таки непросто. Щоправда, забарвлення у слова «безпека» негативне. Тому воно теж підлягає вилученню з новомови. Адже коли йдеться про безпеку, не обходиться без думок про небезпеку, а небезпека — це щось погане і негативне. У нашому світі немає місця поганому, у нас як-не-як держава щасливців.

Про нас піклуються від колиски до могили. Кожен наш рух має бути наперед визначений і прогнозований. Тоді нічого поганого не станеться. Так турбота перетворюється на опіку і нагляд. Комусь краще, як мені, відомо, чого мені бракує і чого мені хочеться. Треба тільки спитати, і мені все розкажуть. Непомірного бажати не дозволено. Достатньо прагнути бути щасливим, і твоє бажання буде частково задоволене. Йди на роботу і вдовольняйся щоденними розвагами — от воно, щастя. Каву, спиртне і секс зі своїм партнером можна в міру. Нагляд потрібен, аби ми не завдали собі шкоди. Людина може збожеволіти будь-коли й учинити щось неадекватне. Тому нас поставили на облік і за нами ведуть відеоспостереження. Все, що ти робиш, записується в певному файлі, який іноді хтось переглядає. Це безпека, порядок і спланованість. Ризики зведено до мінімуму, що просто чудово.

Здоров’я

Ніхто не щасливий, якщо не здоровий. Здоров’я не має нічого спільного з відсутністю хвороб, бо здоров’я — поняття повністю позитивне. Здоров’я — цілковита доброякісність тіла, душі і соціальних стосунків. Дієвість, спроможність, активність, енергійність. Інакше кажучи, здоров’я — друге ім’я щастя. Ніхто не щасливий, якщо не здоровий, а здоровий — завжди щасливий. Здоровий і нещасний — річ неможлива.

Здоров’я — найважливіша ціль сучасної людини. Життя має підпорядковуватися здоров’ю. Щасливий — стрункий, молодий, красивий і сильний. Відвідує тренажерний зал, робить гімнастику, стежить за раціоном і випорожненнями. Випорожнення можуть надати багато цінної інформації. Гартується взимку, приймаючи повітряні ванни біля відчиненого вікна (взято з інструкцій 1930-х років для молодих нацистів). Старий теж може бути здоровим і щасливим, але у такому випадку він має бути молодим. У наш час старий також може бути молодим, або принаймні вдавати із себе такого. Вдягатися і поводитися, як молодий. Тоді він щасливий. Але коли надто вже старий, йому це більше не під силу. Тоді він старий, хворий і нещасний.

Любов

Усім бракує любові, й усі її потребують. Тут важливо не забувати, що любов — все одно, що секс. Одна людина любить іншу, коли хоче спати з нею і мати її за сексуального партнера й надалі. Отже, любов визначається як постійний сексуальний потяг до іншого. Такою її виставляють розваги