Читати книгу - "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна"

між традиційною піснею: «Хоч і п’є, навіть б’є інколи, та все ж не сама доживаю… Погано людині бути самій, це ж і в Біблії сказано…» — та майже фантастичним: «Нарешті я наважилася розлучитися з цим тираном! Я тепер хазяйка свого життя!» Чи взагалі ідеальним: «Як добре, що ми навчилися розуміти одне одного і нам цікаво разом!» Це жахливо — жити з людиною, з якою неможливе адекватне спілкування, і ви перебуваєте в такому стані, наче їдете в Німеччині без квитка. От-­от піймають і оштрафують. Хоча ні, німецькі кондуктори — грайливі цуцики проти вітчизняних домашніх тиранів чи тиранок.

Або, наприклад, трактування змін у тілі. Якщо вірити рек­ламі, найбільша людська гризота — це не відсутність сенсу життя чи змарновані роки, а суха шкіра. Ну, може, ще облисіння в чоловіків і вапняний наліт у ванні. У мене для вас є прекрасні новини: якщо ви впоралися з попередніми двома пунктами, тобто не поставили на собі хрест і живете щасливо самі чи з притомною людиною, питання зморщок чи лисини а) значною мірою втрачають актуальність та б) досить легко вирішуються, якщо ви дружите з доказовою медициною. Навіть гроші тут не відіграють суттєвої ролі.

Ви можете самотужки продовжити цей перелік і вказати те, що для вас найважливіше і що можна змінити у власній операційній системі, щоб вона менше глючила.

У математика Нассіма Талеба[4] є книга «Антикрихкість». Це також і термін, який він запровадив: життя бентежне, повне хаосу й невизначеності, а ми вразливі, крихкі та хочемо гомео­стазу, себто стабільності — щоб нічого суттєво не змінювалося. Здатність до підтримки гомеостазу властива всьому живому, а ще лягла в основу кібернетики. Стабільності прагнуть людські спільноти, що часто може зіграти з ними (з нами) злий жарт. Тому подекуди краще не шукати стабільності, а вчитися жити у вирі й розвивати антикрихкість. Саме завдяки цьому стала можливою еволюція живого та розвиток суспільства. Антикрихкість нам потрібно прокачувати, щоб дожити до зрілого віку та зберегти сили й здоров’я подавати «поганий» приклад онукам, тобто не скидатися на архетипних бабусь і дідусів, які цілодобово переймаються за дітей, нарікають на молодь і життя, не беруть до рота ні краплини вина і розмовляють виключно старосвітською літературною мовою. Без жодної нецензурщини, бо це ж табу. «Погана» ж бабуся наллє онучці винця і розповість без купюр про кілька романів своєї юнос­ті — може собі дозволити. Її досвід — це її статок, а не тягар чи руйнівний чинник. Антикрихкість. Badass granny and grandpa.

Нассім Талеб, либонь, в курсі медичної термінології. Адже існує такий віковий показник, як крихкість, чи в’ялість, старечість. Англійською це frailty — торкнися, і все розсиплеться. Про таких людей у нас кажуть, що «на ладан дихають», «божа кульбабка», «здав дідуньо» чи «однією ногою в могилі». Тобто таки архетипна бабця чи прабабця. Дійсно, крихкість є передвісником смерті протягом наступних п’яти років, якщо не вжити заходів і не сповільнити зміни в тілі. Крихкість — це не обов’язковий атрибут прожитих років, а лише ознака того, що сили тануть. Крихкості можна запобігти чи відтермінувати її. Або принаймні розуміти, до чого все йде, коли людина стала крихкою, і надати належний догляд [5]. Це важливо — визнати наближення смерті й пом’якшити її прихід. Дві дії водночас: визнати і пом’якшити. Коли є лише одне з цих двох, стаються драми.

Я знаю родину, в якій дідо — батько кількох синів, інвестор у будинок молодшого — осліп і так багато років лежав, нікому не потрібний, та зрештою помер від меланоми. Ну, йому по черзі приносили їжу і вважали, що зробили все можливе. Про гігієну та психологічні потреби людини мова не йшла. В іншій родині дві доньки відмовилися від власного життя і роками буквально спали на стільцях у лікарнях, щоб подовжити життя матері з діа­бетом і всіма запущеними наслідками цієї хвороби. Мучилися всі. Для мене ці два приклади однаково трагічні.

Нещодавно в українському перекладі вийшов бестселер Маргарети Магнуссон під назвою «Вишукане мистецтво прибирання по-­шведськи». Думаєте, це щось про хюґе чи мінімалізм?.. Ні. Це книга про підготовку до смерті. Оригінальна назва дослівно перекладається як «Вишукане мистецтво шведського передсмертного прибирання: Як звільнити себе і родину від мотлоху прожитих років». Але ж у нас не можна говорити про смерть, «бо ж прийде». Усе б нічого, якби при цьому було заведено відсувати смерть діями й дбати про власну антикрихкість, тобто піклуватися про здоров’я і порядок у голові так, наче мова йде про миття вікон перед Великоднем. Чи купівлю корму для улюбленого кота. Або пошук бюстгальтера з пуш-­апом. Що для кого важливіше.

Що ж воно таке, ця крихкість?.. Це втрата здатності до абстрактного мислення. Це коли рукостискання кволе, хода повільна, а встати зі стільця і дійти до дверей кімнати — цілий виклик. Крихкість — це якщо людину впродовж останнього року забирала «швидка», а лікарі прописали понад п’ять найменувань ліків (хоча в нас і здоровим людям часто з десяток препаратів призначають «про всяк випадок», бо ж не шкода грошей пацієнтів). Крихкість — це коли забувають випити ліки і не можуть самі виконувати буденні дії, а поруч нікого немає. Крихкість — це коли людина різко марніє, бо не хоче їсти чи харчується погано. Коли настрій сумний і депресивний. Коли ліжко вранці мокре чи складно вчасно дійти до вбиральні. Крихкість — це втрата контролю над своїм тілом [6].

Антикрихка в медичному розумінні людина активна, досить бадьора, дає собі раду, тримає стабільну вагу, а її руки теплі та вправні. Наше завдання — посприяти, щоб крихкість настала якомога пізніше і ближче до відходу та не вважалася нормою, яка мусить усіх спіткати.

Дослідження майже пів мільйона людей віком від 37 до 73 років виявило дві речі — добру і погану. Передвісники крихкості бувають у чоловіків уже принаймні в 37 років, а в жінок — у 45 (це погано). Люди, які ризикують стати такими, зазвичай уже в середньому віці мають хронічні хвороби (дві чи й більше), зок­рема діабет або ожиріння, а також є бідними й соціально ізольованими (привіт, локдауне). Добра новина полягає в тому, що, якщо отямитися в 37 чи бодай у 45, слабкості та холоду власних худих пальців двадцять років по тому можна запобігти [7].

«То як протидіяти крихкості?» — нетерпляче запитаєте ви. Відповідаю: наразі найкращою профілактикою і протидією крихкості в старшому віці є запобігання хронічним хворобам і їх лікування, фізичні