Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Бар «Когут» 📚 - Українською

Читати книгу - "Бар «Когут»"

561
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Бар «Когут»" автора Джон Гришем. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 91
Перейти на сторінку:
будівлю. Він дійшов по Нью-Гемпшир-авеню до Дюпон-Серкл і зайшов у Крамер-Букс — випити кави й погрітися. Марк усюди ходив пішки. У вуличних заторах «Бронко» надто часто здригався й глохнув, і тому він залишав його на стоянці за Курником, навіть із ключем в замку запалювання. На жаль, за всі ці роки ніхто не спокусився і не угнав машину.

Зігрівшись, Марк пройшов шість кварталів на північ по Коннектикут-авеню. Юридична фірма «Несе Скелтон» займала кілька поверхів у сучасному будинку біля Гінклі-Хілтону. Влітку Марк примудрився туди пролізти й отримати місце стажиста з меншою за мінімальну платнею. У великих фірмах програмами літнього стажування користувалися, аби привабити найкращих студентів шикарним життям. Там по суті й працювати було не треба. Стажистам надавали безглуздо легкі обов’язки, видавали квитки на футбол і бейсбол, запрошували на вишукані вечірки в розкішних садибах багатих компаньйонів. А вже після випуску зваблених студентів, які на все це підписалися, одразу жбурляли в м’ясорубку стогодинних робочих тижнів.

У «Несе Скелтон» усе інакше. Там усього п’ятдесят юристів, тобто ця фірма далеко не в першій десятці. Її клієнти — усілякі професійні об’єднання: Форум виробників сої, Спілка поштарів-пенсіонерів, Ліга виробників яловичини та баранини, Національна асоціація асфальтоукладачів-підрядників, Союз травмованих на виробництві машиністів залізничного транспорту, а ще кілька оборонних підрядників, які відчайдушно намагалися урвати з паршивої вівці хоч вовни жмут. Експертна комісія фірми, якщо така була, підтримувала зв’язки з Конгресом. Її літня програма стажування складалася не заради заманювання найкращих студентів, а з метою експлуатації дешевої робочої сили. Марк тяжко працював і потерпав від тупої праці. Наприкінці літа йому запропонували щось подібне до нормальної роботи, коли він складе адвокатський іспит, і він тепер навіть не знав: радіти йому чи плакати. Як би там не було, він ухопився за цю пропозицію — а інших і не було, — гордий, що він один із небагатьох студентів ЮШФБ, які мають майбутнє. Всю осінь він обережно тиснув на свого куратора, щоб оформитися на ту роботу, але все марно. То в нього поглинення. То розукрупнення. То багато важливих справ і договір про працевлаштування не на часі. Отже, Марк просто вештався без діла. Посеред дня, по суботах, на канікулах, будь-якої години, він міг, нудьгуючи, зайти на фірму, зазвичай із широкою нещирою усмішкою та сердечним бажанням впрягтися і впоратися із найневдячнішою працею. Невідомо, чи це допоможе йому тут прилаштуватися, але й не завадить, міркував він.

Його куратора звали Рендалл. Він працював на фірмі десять років і був на межі, коли ще можна стати компаньйоном, і тому перебував під шаленим тиском. Якщо співробітника «Несе Скелтон» за десять років так і не зробили компаньйоном, йому мовчки вказували на двері. Рендалл закінчив юрфак університету Джорджа Вашингтона, який у міському неофіційному рейтингу був на щабель нижчий за Джорджтаунський, але набагато вищий за Фоґґі-Боттом. Ця ієрархія була чітка й непохитна, і винуватцями цього були саме випускники університету Джорджа Вашингтона. Вони гидували джорджтаунцями за те, що ті ставилися до них зверхньо, і тому ще затятіше нехтували будь-ким із ЮШФБ. У фірмі аж смерділо від снобізму, і Марк часто дивувався, яким бісом його туди занесло. Двоє співробітників були з ЮШФБ, але вони так завзято намагалися дистанціюватись від своєї школи, що не подавали Маркові руки. Здавалося, вони упосліджували його навіть більше, ніж решта. Він часто бурмотів: «Ну як так можна керувати юридичною фірмою». Але згодом зрозумів, що й у інших професіях існують свої статусні рівні. Крім того, Марка набагато більше обходила власна шкура, навіщо йому перейматися тим, де саме вивчала закон та погань. У нього своїх проблем удосталь.

Марк заздалегідь надіслав Рендаллу електронного листа, мовляв, можу прийти й допомогти з якоюсь морочливою роботою. Рендалл зустрів його лаконічним:

— Уже й повернувся?

«Еге ж, Рендалле, а в тебе як справи, добре відпочив? Радий тебе бачити»...

— Так, задовбала ця святкова бридня. Що тут у вас?

— Двоє секретарів злягли з грипом, — сказав Рендалл. Він указав на товстелезний стос паперів. — Треба зробити чотирнадцять копій, звірити й скріпити.

Отже, знов у копіювальну...

— Добре, — сказав Марк таким тоном, наче спрагло хотів приступити до праці, і відтягнув папери до підвалу — темниці, захаращеної копіювальними апаратами. Там він провів наступні три години, виконуючи тупу роботу, за яку йому нічого не заплатять. Він майже скучив за Луї та його пристроєм стеження.

2

ЯК І МАРКА, ТОДДА ЛУСЕРО надихнули стати юристом п’яне базікання, що він підслухав у барі. Останні три роки він змішував напої в «Рудому котярі» — генделику, який полюбляли студенти з Джорджа Вашингтона та Фоґґі-Боттому. Після закінчення коледжу в Державному університеті Фростбурґа, він залишив Балтимор і вирушив у столицю, щоб розпочати кар’єру. Коли із цим не пощастило, він найнявся на неповний робочий день у «Рудого котяру», де швидко зрозумів, що має хист до розливу пива й змішування міцних напоїв. Він полюбив дух бару, мав здібність теревенити з глибокодумними пияками й одночасно вгамовувати розбишак. Бармена Тодда всі любили і він був на дружній нозі із сотнями своїх завсідників.

Останні два з половиною роки він частенько роздумував над тим, щоб кинути юридичну школу й втілити в життя свою мрію — стати власником бару. Проте його батько категорично не схвалював такого вибору. Пан Лусеро, поліціянт із Балтимора, наполягав, аби син здобув фахову освіту. Але одне діло хотіти, інше — платити. Отож Тодд потрапив у ту саму пастку, позичивши дурні гроші й віддавши їх ненажерам із ЮШФБ.

Із Марком Фрейжером він познайомився в перший день на організаційних зборах, коли вони, з палаючими очима, уявляли собі грандіозну юридичну кар’єру з грубезними окладами; коли вони, і 350 таких, як-от вони, були страшенно наївними. Після першого курсу Тодд заприсягся кинути школу, але батько розлютився і нагримав на нього. Через обов’язки в барі Тодд не мав часу стукати в усі столичні двері в пошуках стажування влітку. Після другого курсу він намірився кинути школу, аби не накопичувати боргів, але його позиковий консультант рішуче відрадив так робити. Бо допоки він навчається в школі, він не стикається із жорстким графіком погашення позики, отже, ідеальне рішення — продовжити кредитування, здобути освіту та знайти одне із тих високооплачуваних робочих місць, завдяки якому, в теорії, він, зрештою усе виплатить. Щоправда тепер, коли залишився один семестр, він достеменно знав, що таких робочих місць не існує.

Краще б він

1 ... 3 4 5 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бар «Когут»», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бар «Когут»"