Читати книгу - "Наложниця Темного Лорда, Анні Флейм"

Чиїсь руки обережно тримають мене за плечі, легенько підштовхуючи та направляючи… кудись. Я нічого не бачу — не так, ніби в мене закриті очі, а просто… Тому що. Якимось невідомим чуттям я розумію, що це правильно, бо зір зараз тільки відволікатиме. Через це мені вдається довіритися невидимим рукам та обережно йти по м'якому та водночас пружному… моху? Судячи з відчуттів, я йду босоніж якимось лісом. Пахне вологою землею, чути тихий шелест листя над головою. Шлях недовгий, десь за кілька хвилин ми зупиняємось, і я відчуваю лагідні сонячні промені на своєму обличчі. Але все ще нічого не бачу, жодного натяку на світло.

— Ліє…

Тихий шепіт лоскоче мені вухо, а тепле дихання зігріває шию. Від звучання знайомого до болю голосу, я відчуваю, як по спині проходить холодок. Але в грудях вже встигло спалахнути полум'я радості,  що легко відганяє це неприємне відчуття.

— Лар… Це ти? — шепочу я.

— Так, це я, мій вогнику.

Судячи з голосу, Лар посміхається. Вогник… Так звав мене тільки він, через вогняно-руде волосся. Я відчуваю обережний дотик його губ до мочки вуха. Все ще побоюючись повірити у це диво, але й не в змозі протистояти спокусі, я трохи схиляю голову вбік, відкриваючи для поцілунків шию.

— Я так скучив за тобою, — тепер його дихання лоскоче ніжну шию за вухом і потроху спускається нижче, до плеча.

— Але ти… загинув…

Мені через силу вдається промовити ці слова. Такою дурницею вони здаються зараз, коли теплі спускаються нижче. Ковзнувши по передпліччях, вони змикаються переді мною, обхоплюючи поперек грудей. Я охоче лину до коханого всім тілом, притискаюся спиною до грудей і відчуваю його прискорене серцебиття.

— Хто це тобі сказав? — в голосі Лара чути здивування.

— Батько…

Ковзаючи губами по вже оголеній ключиці, коханий пирхає. Лоскотно. І тим чуттєвішим здається легкий укус та м'який поцілунок в одне й те ж місце. 

— Дурниці, мій вогнику.

Одна рука Лара вже м'яко погладжує мої груди, а друга борсається серед ґудзиків сукні. Зовсім як тоді, коли ми бачилися востаннє… Пам'ятаючи про це, я навпомацки допомагаю йому, і вже за кілька секунд мої плечі повністю оголені, а сукня тримається лише на грудях. 

— Не зважай. Тепер все буде добре.

Він спускає сукню ще нижче, повністю оголюючи верхню частину мого тіла. Пам'ятаю, коли ми робили це востаннє, в моїй голові постійно крутилася думка, що це може хтось побачити, і буде тоді мені сором на все життя... Але зараз на це зовсім байдуже. Я ще сильніше лину до коханого і відчуваю його палке жадання. Він ти часом вже обома руками м'яко погладжує мої груди, і кожний дотик до напружених сосків — випадковий чи ні — викликає хвилю тремтіння в ногах та нестерпну гарячу важкість внизу живота. Не в змозі встояти від цих відчуттів, я заводжу ліву руку назад та торкаюся голови Лара, запускаю пальці в його неровно стрижене, неслухняне волосся, насолоджуючись все більш пристрасними поцілунками. Його руки тим часом вже на моїй талії. Він тягне сукню вниз, я трохи подаюсь вперед і відчуваю, як тонка тканина сповзає по стегнах та огортає щиколотки. 

Спроба переступити одяг марна — Лар знову притискає мене до себе, і крізь білизну я відчуваю його напружену гарячу плоть — схоже, він теж часу не гаяв і вже встиг спустити штани. Болісне і водночас нетерпляче передчуття, що зараз ми зайдемо значно далі, ніж тоді, у минулому, змушує мене мимоволі стиснути стегна. Але рука коханого вже прямує моїм животом вниз. Вона пірнає проміж стегон та починає м'яко, але наполегливо погладжувати. Я здригаюся від гарячої хвилі, що прокочується всім моїм тілом і, обережно опустившись на коліна, лягаю на прохолодний пружний мох, горілиць. Лар повільно стягує з мене білизну, а потім опускається, м'яко втискаючи мене в пружний моховий килим. Я охоплюю його стегна ногами, і він починає повільно рухатися вперед та назад. Я відчуваю його гарячу плоть, що впирається в мій живіт, зовсім, як тоді…. Це приємно, але зараз я бажаю більшого. Я готова йому дозволити. Але Лар не квапиться. Він розпалює моє бажання, вкриваючи поцілунками ключиці, груди та живіт. Підхоплює мене під колінами та проводить губами внутрішньою стороною ноги  від щиколотки до коліна, від коліна до стегна. Піднімає мій поперек та вкриває поцілунками низ живота, і далі…

З тихим стогоном я подаюся йому назустріч, і прохолодний язик м'яко, але наполегливо проникає всередину, лоскочучи та пестячи моє розпалене лоно, але майже одразу, ніби схаменувшись, полишає його. Тепер він дарує мені нову хвилю задоволення від судомно-солодкого відчуття, коли торкається входу, ковзає вверх та вниз, але не проникає всередину.

Я вже не можу терпіти. Я хочу, щоб він нарешті оволодів мною. Хочу виправити ту помилку, яку я припустила під час нашої останньої зустрічі чотири  роки тому, коли він мусив зупинитися, тому що я злякалась… Він тоді міг би взяти мене силою, і я бачила його бажання, але Лар занадто кохав мене для того, щоб просто здійснити бажане.

Ніби прочитавши мої думки, коханий знову опускається на мене. Гаряча твердість, ковзаючи внизу живота потроху зісковзує вниз…

— Ліє… Вогнику мій… Сонце моє… Я так тебе кохаю… — гаряче шепоче в мої губи Лар.

— І я тебе кохаю, Лар, — видихаю я в його губи та піднімаю стегна, дозволяючи досягти жаданої мети. Коханий притискається до мене, його губи торкаються моїх. 

І всього за мить до того, як гаряча плоть болісно натрапляє на внутрішню перешкоду, Лар несподівано жорстко впивається в мої губи. Холодний та владний поцілунок.

Зовсім як… цілував мене Темний Лорд на зірваному весіллі.

Все ще відчуваючи присмак крижано-холодних губ, я скидаюся та розумію, що це був лише сон чи якесь дивне марення. І зараз я знаходжуся у якійсь незнайомій кімнаті, збентежена та збуджена.
_____

Не забудьте додати книгу до бібліотеки і поставити вподобайку, якщо сподобалось ;)