Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

Час минав, а Драгонійський так і не починав розмову. Я навіть засумнівалася в тому, чи тут ще правитель, або, можливо, пішов куди подалі від такої проблемної "нареченої".

- Заспокоїлася? - Я тільки зараз помітила, що міцно вчепилася в край піджака чоловіка, і продовжувала тримати свою здобич, не відпускаючи.

- Так, вибачте, - мені довелося повернути власникові свій трофей, старанно розгладжуючи зім'яту частину тканини. - Просто це все виявилося складнішим, ніж я думала, - на моє здивування, монарх ніяк не відреагував на таке одкровення, лише сів переді мною навпочіпки, зазирнувши в очі.

- Ти все правильно зробила. І не бійся реакції Першого Лорда, я з цим розберуся. Але зараз у нас є важливіші проблеми... - я подивилася на свого співрозмовника, який м'яко мені посміхнувся, клацнувши при цьому по носі: - Які в тебе улюблені квіти? - Я не почула? Це і є та важлива тема?

- Білі лілії, - відповіла з упевненістю, все ще очікуючи продовження серйозної розмови.

- Чудово, отже, я не помилився. А в мами і сестер?

- Аллірійські троянди. Пурпурові у всіх трьох, - та до чого це все? Намагається дізнатися про нас якомога більше, щоб не проколотися, якщо раптом батько запитає? То він навряд чи пам'ятає вподобання своїх дам...

- Прекрасно. Ведмедики в тебе, звісно, гарні, але, може, вибереш що-небудь менш кричуще на сніданок? Я чекатиму на тебе в коридорі, - я кинула погляд на оголене коліно, з якого сповз халат, і вмить загорнулася в нього, прикриваючи свою піжаму від спостережливого чоловіка.

- Дайте мені кілька хвилин, - намагаючись не показувати свою розгубленість, я кинулася до шафи, у якій спробувала відшукати вбрання, яке б підходило до нагоди.

А ось із цим вийшло складніше. З одного боку костюм не вдягнеш, адже ми будемо оголошувати про свої стосунки батькам. А з іншого - одяг правителя не вирізнявся особливою помпезністю, тож мені не хотілося мати надто помітний вигляд на тлі мого вінценосного "нареченого".

Вирішено. Нехай це буде зручна смарагдова сукня, яку я ще не встигла вигуляти, а мадам Піорі схоже передбачила майбутні зміни у моєму житті, і саме тому надіслала вбрання, яким я так і не скористалася в день знайомства з Його Величністю.

Зібравшись за лічені хвилини, я заплела волосся в тугу косу, після чого обережно вибралася з кімнати, спостерігаючи за Ріггардом Драгонійським, що чекав на мене в коридорі. Чоловік виглядав розслаблено, і на його обличчі не було й тіні роздратування, хоча я прекрасно пам'ятала про минулу ніч, після якої він навряд чи встиг поспати.

- Вже готова? - Здивовано підняв одну брову, і я ствердно кивнула, наближаючись. - Треба ж, а мені, виявляється, дуже пощастило, - хмикнув якимось своїм думкам, пропонуючи свій лікоть.

Я не стала уточнювати, про що говорив монарх, адже і без того розуміла, що зібралася в рекордні для дівчини терміни. Якби на моєму місці була Астелія, імператору довелося б чекати години дві, не менше.

- А куди ми йдемо? - рухалися бічними сходами, причому Драгонійський вів мене впевнено, немов це він, а не я був тут господарем.

- Невеликий сюрприз, якщо вже ми зважилися на такий відчайдушний крок у вигляді заручин. Повинні ж бути для тебе і плюси, особливо після нічних і ранкових подій, - змовницьки підморгнув мені чоловік, відчиняючи бічні двері, що ведуть до невеличкого дворику за нашим особняком.

Хм... мені здається, чи правитель тут не вперше?

Замислитися над цим питанням я не встигла, адже ми опинилися біля двох карет. Правитель швидко заглянув в одну з них, звідки дістав просто величезних розмірів букет білих лілій. А поки я ошелешено розглядала кожен величезний бутон, мій співрозмовник простягнув мені зв'язку з простими словами:

 - Потримай поки що, - та їх же тут десятка три, не менше! Але не це виявилося головним сюрпризом. Перед моїми очима ковзнула оксамитова коробочка кольору індиго, і я помітила, як на світ з'явився приголомшливий за своєю красою браслет. - Дозволь, - гарячі пальці Його Величності торкнулися моєї шкіри, і я відчула, як моє зап'ястя обплела срібна змійка, прикрашена рідкісними зеленими алмазами.

Але і це ще не все. Такий самий акуратний ланцюжок помістився трохи вище ключиць, і я знову відчула палючі дотики на своїй шиї. Можливо, це звичайна справа, яка не викликала в Ріггарда жодних емоцій, але моє серце билося, наче божевільне.

- Ще каблучка... - голос імператора звучав хрипко, а я боялася поворухнутися, щоб не видати свого хвилювання.

- Вони прекрасні, - я невідривно дивилася на прикраси, боячись навіть підняти свій погляд на чоловіка.

Занадто промовистими будуть іскри в моїх очах. А я ж і не здогадувалася, що мною так легко керувати. Усього крихта уваги, і я розтанула.

- "Стоп! Сандро, прокинься! Він не твій наречений, а лише тимчасова ширма для відводу очей. Як, власне, і ти для нього...", - мій внутрішній голос вчасно нагадав про статус "тимчасової" нареченої, і дихати стало набагато легше.

- Ваша Величносте, Лорд Ольгаф і Леді Камелія чекають на вас, - поруч опинився Вільгельм, і я мимоволі відступила на крок від правителя, сподіваючись на те, що наш старий управитель не помітив моєї збентеженості. - Леді Алісандра, якщо дозволите, я вам допоможу, - я передала букет вірному другові мого дитинства, і подивилася на Драгонійського, в руках у якого опинився цілий оберемок аллірійських троянд. Так, мама і дівчата будуть задоволені.

У холі нас вже зустрічали. Все сімейство Істрійських вишикувалося в ряд, застигнувши в очікуванні. Батько був, як завжди, похмурий і насторожений, а ось матінка разом із сестрами світилася щирим щастям. Адже вони-то собі вже встигли багато чого понавигадувати.

- Ваша Величносте, вітаю в нашому скромному домі, - першим заговорив голова сімейства, потиснувши простягнуту йому долоню.

- Ольгаф, радий зустрічі. Леді Камелія, ви, як завжди, чарівні, - один букет троянд перекочував до рук захопленої господині маєтку, а потім і решта дісталися до своїх нових власниць. - Леді Ліара, леді Астелія, ви просто сяєте, - кожній представниці прекрасної статі дістався імператорський комплімент.