Читати книгу - "Вмій програвати, Рія Тас"

Оля

Я кожною клітинкою свого тіла відчуваю напругу, яка є в автомобілі. Ніхто з нас не порушує тишу, яка давить на нас. Тая та взагалі шокова.  Поки Руслан перевдягався, ми з нею перекинулися декількома словами. Я дізналася, що хлопець займався вуличними перегонами, а тепер побачивши його там Тая сама нічого не розуміє.

Батьки забороняли Руслану брати участь перегонах, постійно сварилися з ним стосовно даного захоплення, але він нікого не слухав і його захоплення тривало близько чотирьох років, вже всі ніби і змирилися з цим, але потім різко все закинув і близько року не повертався до цього захоплення.

Таю виховували досить суворо, завжди були якісь обмеження, але вона росла в любові та турботі. Вечірки, алкоголь для дівчини до вісімнадцяти років був суворо заборонений. І подібні місця це табу навіть зараз. Де повно спокуси, як говорять її батьки та неадекватних осіб, стосовно останнього це я впевнилася особисто на собі.

У Руслана з Таєю довірливі відносини, вони дружні, поважають один одного як брат та сестра, але такого як сьогодні Тая не бачила Руслана ніколи. Те що вона злякалася це точно.

Ще я дізналася, що Тім та Рус знайомі майже з пелюшок, друзі не розлий вода. Тая у їхні компанії була, як п’явка різниця у сім років давала знаки, але хлопці ніколи її не відштовхували завжди давали турботу та підтримку. Навіть зараз подруга інколи Тимофія називає братом.

Куди ми їдемо ніхто з нас навіть не наважується запитати, бо я й зараз у гнітючі тиші чую важки вздохи хлопця, але коли автомобіль Руслана припарковується біля будинку подруги. Тая ніби полегшено видихає.

- На сьогодні вільна поговоримо завтра – роздає наказ Руслан.

Я не потерпіла б такого тону, а дівчина видала тихе «добре», вона засмучена видно не озброєним оком, злегка обіймає мене та тікає до воріт свого будинку з опущено головою, ніби я не знаю вбила людину, хоча я нічого поганого не бачу. Я не розумію, що зробила подруга, що треба так озвіріти, я бачу як боляче дівчині від поведінки брата, але з порадами не лізу, намагаюся підтримати так як вважаю за потрібне.

- А тепер ти – переводить на мене свій погляд, а потім тихо рушає з місця.

- Що я? – дивлюся проникливим поглядом, а ще встигаю розгледіти Руслана. У брамі його очей грають ще ті чортики, там стільки емоцій. Навіть колір змінився, а ще він то зжимає, то розжимає щелепу, ніби стримує себе.

- Не хочеш нічого пояснити?

- А маю?

- Ти свій вигляд бачила? Вирядилася ніби… - не даю договорити, напевне мені треба помовчати все таки Руслан за кермом і злити його не найкраща ідея.

- І що з ним не так? І куди я вирядилась сама знаю, порад не прошу.

- Все з ним так – ковзає по мені поглядом – Але ним ти притягує різних покидитьків у свій бік.

- Добре, що сказав тепер паранджу за твоїм проханням носитиму! Все ?! – його владний тон, постійні накази, вже перейшли межу.

- І будь обережніша, якщо ще колись побачиш Мельника.

- А що з ним не так?

- Тобі краще того не треба знати, я не хочу щоб коло тебе вилися всякі.

- А що ще ти хочеш?

- На побачення з тобою хочу!

- Хотіти не шкідливо! Он, тобі є кого запросити, скільки їх? Подивися навколо. Я знаю тебе не так довго а вже збилася з рахунку. У магазині одна, у клубі інша. Сьогодні он здобич сама клюнула, а ти замість жаркої нічки з рудою, обрав вести сестру та її подругу по додомівках. А як же чоловічий тестостерон, бажання, а ?

- А може, я одну бажаю. Ось цю що сидить колючим їжаком, піджимає губи, злиться та метає блискавки у різні боки.

- Руслан, якщо ти і справді щирий у своїх словах, то на ділі щось не виходить. Розберися зі своїми дівками тоді поговоримо. А третьою чи черговою я не хочу бути. В такому випадку ти звернувся не за адресою.

- Я тобі і не пропонував бути третьою чи черговою. Хочу щоб ти була єдина! – впевнено говорить.

- Ей, куди ми їдемо? – зиркаю у вікно і розумію, що мій гуртожиток зовсім в іншому місці - Щось ти дорогу сплутав, то нагадаю, мій гуртожиток у протилежному боці.

- Сама ж сказала, що я лишився без здобичі, буду отримувати своє – підморгує мені у дзеркало заднього виду.

- Живцем не дамся знай, очі видряпаю.

- Олю, за кого ти мене маєш?

- За того хто розбиває жіночі серця, а я вибач не готова до таких жертв.

- Хмм, цікаво.

- І, що цікавого я сказала?

- Ти, вважаєш, що я розбиваю серця? – Так – сам запитав сам і відповів – Але я не приховую того, що мав багато дівчат, але з кожною я був чесний ще до початку і говорив, що продовження не буде. І вони самі робили свій вибір, я ні до чого не примушував. І не одна з них не відмовлялася, всі бажали опинитися у моєму ліжку.

- Оу, то ти справжній містер галантність. Тримай цукерку – навіть у себе в сумці знаходжу льодяник та простягаю Русу, а той і забирає його з моїх рук, його дотик обмікає мою шкіру – Для чого ти все це взагалі говориш, думаєш мені цікаво говорити про твій квітник?

- Ну, не знаю, ти ж сама заговорила першою.

- Хто? Я? Тобі явно здалося, не прибільшуй.

- Можна одне питання? – здіймає на мене свій погляд при цьому вміло кермує автомобілем.

- Яке ще питання?

- Тільки чесна відповідь, домовилися?

- Ок – заінтригував.

- Ти взагалі нічого не відчуває до мене, хоч якісь емоції?

- Оу, емоцій у мене багато, всі вони змішалися і утвори зривний коктейль. Твоя сестра, до речі з якою ти повівся сьогодні дуже грубо, говорить, що між нами щось не видиме є.

- А, ти що думає?

- Щось і справді є, можливо, порив, бажання, пристрасть, але цього замало. Мені не потрібні декілька гарячих ночей в твоїх обіймах. Тому у нас трішки різні шляхи. Впевнена мені б все це сподобалося, але - ні.

- Виходь приїхали – ми мовчимо декілька хвилин, Рус ніяк не коментує мої слова. А я тільки, що призналася в тому не лише собі, але й йому, що щось та все таки і є.