Читати книгу - "Полонянка спустошених земель, Анна Ліє Кейн"

Та не встигла я сіпнутися, коли біля вуха пролунав ледь чутний шепіт.

- Корися мені, і я дам тобі шанс помститися.

Від несподіванки я скамʼяніла. Не могла зрозуміти чи дійсно я почула ці слова, чи це нове марення.

А Ділара одним різким рухом обрізала моє волосся. Те, що залишилося, ледь торкалося плечей кінчиками. Жінка відійшла від мене та глянула на охоронця:

- Вона навіть не спробувала пручатися. Тому не змушуй мене повторювати тричі. Розвʼязуй її.

Чоловік облизав верхню губу, ще секунду він сумнівався, але глянув на косу і кинджал у руках Ділари та урешті-решт взявся за вузол. Незабаром я вже розминала запʼястя, а Ділара протягнула моє волосся охоронцеві. Я бачила крізь напівпрозору тканину її холодну усмішку:

- Передай це ханові. Скажи, що я відрубала миші хвоста.