Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Нічний адміністратор 📚 - Українською

Читати книгу - "Нічний адміністратор"

490
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нічний адміністратор" автора Джон Ле Карре. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 163
Перейти на сторінку:
вона зробилася балакучою», — подумав він і пригадав, що її новий чоловік — не проста птиця серед тутешньої еліти.

— Не вірю власним очам, — вигукнула вона. — Молодший сержант Пайн власною персоною. Після стількох років. Що ти в біса зробив зі своєю рукою?

— Впустив на неї човен, — відповів він і, здавалося, її така відповідь цілком задовольнила. Він поцікавився, як її бізнес. Його костюм немов зобов’язував ставити саме такі запитання. Наскільки він чув, вона почала займатися дизайном інтер’єрів.

— Та нікудишньо, — щиро випалила вона. — А чим живе тепер Джонатан Пайн? О Боже, — вигукнула вона, почувши його відповідь. — Ти також у індустрії розваг. Любий, ми приречені. Ти ж їх не будуєш, правда?

— Ні-ні. Перепродую. Переганяю. Справи в нас ідуть не так вже й кепсько як на початок.

— У кого це «в нас»1

— У мене і мого компаньйона з Австралії.

— Компаньйона чи компаньйонки?

— Компаньйона, і важить він вісімнадцять стоунів.

— Як там твоє сексуальне життя? Я завжди підозрювала, що ти можеш виявитися геєм. Але ж це не так, правда?

Колись вона часто звинувачувала його у гомосексуальній орієнтації, але, вочевидь, уже про це забула.

— Хай Бог милує, ні, — розсміявся Джонатан. — Як там Майлз?

— Достойно. Він дуже милий. Банкові операції і все таке. Наступного місяця має погасити моє перевищення кредиту, тому я зараз з ним чемно поводжуся.

Вона замовила теплий салат з качкою і мінеральну воду, а потім запалила сигарету.

— Чому ти полишив готельний бізнес? — запитала вона, видихаючи дим просто йому в обличчя. — Набридло?

— Захотілося чогось нового, — відповів він.

«Ми станемо дезертирами, — шепотіла капітанова донька, яку ще ніколи нікому не вдавалося приборкати, коли розпластувала своє бездоганне тіло над його тілом. — Якщо мені доведеться ще хоч раз їсти в армійській їдальні, я підірву цю кляту базу власними руками. Трахни мене, Джонатане. Зроби з мене жінку. Трахни мене і забери мене світ за очі, кудись, де я зможу дихати».

— Як твоє малярство? — спитав він, пригадуючи, як вони обоє боготворили її непересічний талант, як він принижувався, підносячи його до небес, як готував, прибирав, піклувався — усе для неї, і вірив, що завдяки його самозреченню вона малюватиме ще краще.

Вона пирхнула.

— Остання виставка була три роки тому. Продалося шість картин з тридцяти, і то всіх їх купили Майлзові друзі-багатії. Певно мені бракувало когось такого, як ти, щоб остаточно розклеїтись. Боже правий, оце ти мені поморочив голову. Що ти з біса від мене хотів? Я хотіла стати Ван Гогом, а ти, ти чого хотів? Крім того, щоб стати во-яком-Рембо?

«Тебе, — подумав він. — Я хотів тебе, але ти завжди була десь далеко». Він не зміг вимовити це вголос. Йому так захотілося послати подалі свої бездоганні манери. «Погані манери — це свобода», — часто повторювала вона. Трахати-ся — це погані манери. Але тепер її аргументи вже не мали жодного значення. Він прийшов, щоб попросити вибачення за майбутнє, а не за минуле.

— До речі, чому це ти попросив не розповідати Майлзу про нашу зустріч? — звинувачувально спитала вона.

На Джонатановому обличчі з’явилася стара добра нещира посмішка.

— Я не хотів, щоб він через нас засмутився.

На якусь магічну мить він побачив її, юну недосяжну полкову красуню, такою, як під час їхньої першої близькості: свіже, непокірне обличчя, розпаленіле від пристрасті, рот напіввідкритий, в очах злі іскорки. «Повернися, — кричав він у глибині душі. — Спробуймо знову».

Привид минулого зник і вона теперішня знову постала перед ним.

— Ти все ще не користуєшся кредитною карткою? — спитала вона, поки він лівою рукою відраховував банкноти. — Любий, але ж так набагато легше бачити, куди діваються гроші.

«А Берр мав рацію, — подумав Джонатан. — Я таки вічний холостяк».

8

Рукова автівка розсікала сутінки, що опускалися над Корн-воллом, і Берр, зіщулившись на пасажирському сидінні, підтягнув комір пальта ще вище на вуха і думками знову поринув у кімнати без вікон у передмісті Маямі, де якихось сорок вісім годин тому їхня команда, яка відповідала за секретність місії «П’явка», проводила винятковий «день відкритих дверей».

Зазвичай команди, які працюють під прикриттям, не впускають у свої лави шпигунократів та інших софістів, проте у Берра і Стрельскі були на те свої підстави. Атмосфера заходу нагадувала конференцію з продажів десь у «Голідей Інн», яка відбувається у бойових умовах. Делегати прибували поодинці, пред’являли посвідчення особи, спускалися у сталевих ліфтах донизу, знову пред’являли посвідчення особи і стримано віталися один з одним. У кожного на лацкані був напис з іменем і посадою, хоча деякі імена, вочевидь, були вигадані спеціально для цього дня, а деякі посади були настільки незрозумілі, що навіть бувальці не могли їх розшифрувати: «ДЕП ДР ОПС КООРДС» — було написано на одному, «САПТ НАРКС & ФМС СВ» — на іншому.

А поміж них, немов життєдайні усмішки прояснення, «СЕНАТОР США», «ФЕДЕРАЛЬНИЙ ПРОКУРОР» і «СПЕЦІАЛІСТ ЗІ ЗВ’ЯЗКУ І ВЗАЄМОДІЇ, ВЕЛИКОБРИТАНІЯ».

Рівер-гауз представляла опасиста англійка з ідеальними кучерями і в костюмі а-ля Маргарет Тетчер, універсально знана під іменем Дарлінг Кейті, а офіційно — місіс Кетрін Гендісайд Даллінг, економічний радник посольства Великобританії у США. Протягом десяти років Дарлінг Кейті тримала золотий ключик до особливих стосунків між Вайтголлом і численними американськими спецслужбами. Усі, починаючи від армії, військово-морського флоту, повітряних сил, включно з відомствами на державному, центральному, національному рівнях і аж до всесильних шептунів з охорони Білого дому — від раціональних розумників до безневинно навіжених і до небезпечно безглуздих — усі представники таємного світу американської могутності належали до парафії Кейті, і вона їх вивчала, залякувала, вона з ними торгувалася і переманювала їх за свій знаменитий обідній стіл.

— Сай, ти чув, як цей монстр, цей тип мене обізвав? — зарепетувала Кейті, звертаючись до небагатослівного сенатора у двобортному костюмі. Вона осудливо приставила палець до скроні Рекса Ґудгью, немов пістолет. — Фемагогомі Обізвав мене фемагогомі Такої неполіткоректності ви ще зроду не чули! Ти, чудовисько, я взагалі тихенька, як мишка. Фіалка, яка в’яне. А ще християнином себе називає!

У кімнаті пролунав веселий сміх. Кейтіне гучне іконоборство стало вже звичним

1 ... 39 40 41 ... 163
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нічний адміністратор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нічний адміністратор"