Читати книгу - "Заручники шлюбу, Дані Балл"

Аделіна 

Потанцюєш зі мною? - Роман протягнув до мене руку запрошуючи. 

- Так, залюбки. - Ця подорож має піти мені на користь і я повинна викинути зі своїх думок Бойка. 

Хлопець обійняв мене за талію, був так близько, що я здається відчула його серцебиття. Його парфуми дуже приємні, нагадують щось мужнє і впевнене, якби я достатньо злилася на Дениса, або не була безнадійно закохана в нього, то Роман точно зацікавив би мене. 

- Леся сказала, що ти нещодавно розійшлася з хлопцем. - Не зовсім хлопцем та і чи розійшлась не знаю, поки що є питанням.

- Не зовсім так, але я маю проблеми у стосунках. 

- Це чудово. Ой, тобто я хотів сказати, що це погано звичайно, але я був би дуже радий з тобою якось зустрітися ще. Ти мені дуже сподобалась, було б чудово краще тебе пізнати. - Роман приємний хлопець, спортсмен, з чудовими манерами і почуттям гумору, чому б і ні. Але навіть коли я згадую ту огидну картину в нашому домі, мені не вистачає сил і бажання навіть поцілувати іншого, від однієї думки огидно, тим паче я не опущуся до такого рівня. Для мене не припустимо відразу після розриву бігти до іншого. Та чи був у нас розрив? Однозначно я не буду разом з Денисом як раніше, наші стосунки як справжньої пари скінчилися в ту саму хвилину, коли його статеве життя розширилось ще на одну дівчину, окрім мене. Та в нас був договір, у кожного своє життя і шлюб заради свободи кожного. Та чи буде він дотримувались його тепер. А раптом він захоче бути і зі мною і з Мілою?  Я точно на таке не погоджуся та і зраду йому не пробачу. Взагалі зараз бачити його не хочу, а щоб вирішувати які в нас стосунки навіть думати не можу. Я боюсь, що накинусь на нього зі звинуваченнями і кулаками.

- Вибач, але я зараз не готова до побачень чи чогось такого, ти дійсно хороший хлопець, просто період не підходящий. 

- Зрозумів, без проблем. В мене також був важкий розрив, тому я знаю як це проходить. 

- Не ображайся будь ласка, ми можемо просто якось випити кави і по-дружньому поспілкуватись, це все що я можу тобі пообіцяти. 

- Чудово! Тоді ти повинна мені дружню каву. - Хлопець щиро посміхнувся і мені наче стало легше, не потрібно пояснювати, що зі мною і чого я тікаю від чоловіків. 

Вечір був насиченим, ми танцювали, пили коктейлі, знов танцювали, брали участь в якихось змаганнях, подруга навіть виграла сувенір, ми відривались як ніколи раніше, а коли настав час йти відпочивати, то хлопці запропонували нас підвести. Як би я була тверезою, то може і стала б перейматися за нашу безпеку, та мені було так весело, що взагалі за неї забула. Та і щось доводити Лесі було б марно, після того як я побачила як вони з Артемом цілуються в коридорі клубу, звичайно вона зараз йому довіряє як нікому іншому. Тож ми всі разом поїхали до нашого готелю, добре що нам пощастило познайомитись з хлопцями які не вживають алкоголь і нас нормально довезли без пригод. Ми попрощались, подруга обмінялась з нашими новими знайомими телефонами і ми пішли спати. О шостій, хай їй грець, годині ранку, я зазвичай в цей час прокидаюсь, а не лягаю спати. Але так швидко я ще ніколи не засинала.

- Ліно, принеси мені води, я зараз помру. І таблетку знеболюючого не забудь. - Леся тримається руками за голову.

- Хто б мені приніс зараз води. Вчора я пила разом з тобою, мені також погано. 

- Ти пила менше, йди вже. 

- Чого ми вчора не поставили воду біля ліжка?

- Бо нам було весело і ми не думали головою. 

- Точно. - Після спогадів про веселощі стало краще і я сповзала з ліжка, щоб піти за цілющою водою. 

- Наступного разу нагадай, що змішувати алкоголь і пити його так багато, то дуже -дуже погано. - Я дала пляшку води і пігулки Лесі.

- Наступного разу я не буду пити, моя голова цього не витримає.

- В нас є ще пів-дня, чим будемо займатись? 

- Вчора ми з Артемом домовилися зустрітись. Але якщо ти проти, то можна щось інше придумати. А як тобі Роман до речі? Я зі своїми стосунками зовсім забула тебе розпитати. До речі ти йому сподобалась.

- Я знаю, він сказав. 

- Серйозно? Відразу? - Леся різко відірвалась з ліжка від захвату. - Дідько, яка це була помилка. - І знов лягла.

- Так, запропонував сходити на побачення.

- Чудово! То коли ви зустрічаєтесь?

- Я відмовилась від побачення, запропонувала просто випити кави по-дружньому. 

- Ти що? З глузду з'їхала? Такий красень запросив тебе на побачення, а ти відмовляється. Все про свого Бойка думаєш? Він про тебе не дуже і думав коли розважався з тією дурною дівкою, а ти й досі страждаєш. 

- Я не страждаю, просто не готова до нових стосунків.

- Ніхто не змушує створювати їх, ти поспілкуйся з хлопцем, поцілуйся з ним, може він тобі сподобається до безтями, то ти й забудеш свого чоловіка. 

- Сумніваюсь... І я на тебе дуже на тебе зла. Ти наражала нас на небезпеку, ми поїхали з незнайомими хлопцями, на підпитку невідомо куди. А якщо б вони нам, щось зробили?

- Нагадай, чого ти мені про це не сказала безпосередньо перед поїздкою до готелю?

- Бо мені було весело і я не думала про це.

- Ось і не думай. Ти взагалі бачила їх очі? Це найщиріші, добрі хлопці яких я колись знала. І взагалі все з нами в порядку. 

- Так, але я не хочу, щоб таке повторилося. 

- Все, годі. Ліки вже подіяли, я готова продовжувати нашу відпустку, вставай. - Леся хутко підвелась і почала піднімати мене за собою.

Ми і сьогодні зустрілися з хлопцями, вирішили прогулятися біля моря, можливо і повечеряємо разом. Чому б і ні, приємна компанія запорука гарного відпочинку.