Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder 📚 - Українською

Читати книгу - "Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Громовиця в Порцеляновій Чашці" автора Olha Alder. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 77
Перейти на сторінку:
15. Фігура у тіні ч.2

"Чайний захід у Леді Фейрфекс" — красиве оголошення синім чорнилом на запашному папері висіло прямо на дверях їдальні. Замість класичного портрета під запрошенням була намальована невелика картинка чайної чашки, в якій, як у вазі, розмістилася гілочка блакитної гортензії.

Леді Белла Масташ нахилила голову набік.

— У вас чудовий почерк, — звернулася вона до леді Фейрфекс, яка стояла поруч.

— О, це писала не я, — усміхнулася Лавінія. — Це творчість майстра-журналіста. Втім, можна віддати данину й моїм навичкам теж. Вам подобається зображення?

Леді Белла повільно кивнула, уважно розглядаючи чорнильний ескіз:

— Це добре. Але кажу вам це як Белла Масташ, а не як Белла Грехем, пані, — на її блідому обличчі промайнула єхидна усмішка.

— О, ваш батько — великий художник. Він же малював портрет королівської родини?

— Вірно, — леді Белла простягнула руку. — Дочка Джорджа Грехема, леді Белла Масташ. Я прямую до свого чоловіка у Францію.

Леді Лавінія взяла її руку у свою і несподівано, піднісши до своїх губ, поцілувала кінчики її пальців через рукавичку.

— Ох! — Леді Белла миттєво відсмикнула руку, як обпечена. Її обличчя залила фарба кольору коралового заходу — щоки почервоніли, і обличчя округлилося. — Що ви робите… леді Фейрфекс? — промовила вона, збентежена і спантеличена, більше нагадуючи просту сільську дівчину, ніж горду леді.

— Вітаю вас, — голос леді Лавінії залишався рівним і непохитним.

— У леді Фейрфекс недостатньо освіти в галузі етикету, — підійшов містер Ллевеллін із червоним обличчям, помітно стримуючи гнів. Він поцілував руку леді Беллі, а потім схопив леді Лавінію за талію. — Моїй нареченій потрібно ще більше уроків.

— Мене виховувала тітка. У неї були інші погляди на етикет, жінок і патріархат, — Лавінія двома пальцями, ніби липку жабу, відкинула руку містера Ллевелліна.

— Ха-ха-ха! — засміялася леді Белла, прикриваючи рота рукою. — У вас дуже кумедний дует. Що ж, — вона дістала з сумочки віяло і прикрила обличчя. — Я знайду час зазирнути на чай до леді Фейрфекс. — Вона підморгнула й, розвернувшись, пішла у напрямку кают другого класу.

— Її чоловік бідний, як церковна миша. Чи варто їй продовжувати бути його дружиною? — питання леді Лавінії мало повиснути в повітрі, але містер Едвард раптом сказав:

— Ваш майбутній чоловік також подорожує в каюті другого класу.

— Ні, лорд Едвард Сеймур подорожує в каютах першого класу, — задумливо відповіла вона.

Містер Едвард Ллевеллін закашлявся, синіючи обличчям.

— Що з вами? — Вона повернулася і поплескала його по спині. — Послабте комір камзола.

Ці дії допомогли. Містер Ллевеллін став дихати рівніше.

— Сьогодні проводите чай? — Його нутро вимагало повернутися до попереднього питання, але погляд леді Лавінії явно блукав десь інде, тому він перевів розмову в безпечніше річище.

— Саме так. — Сьогодні її кучері майже не були зібрані в зачіску. Лише маленька кругла косиця на потилиці імітувала подобу укладки. Решта ж кучерів спадали за плечі, трохи нижче лопаток.

Містер Ллевеллін втупився в її спину, поки вона знову й знову розглядала їхнє скромне оголошення.

— А чим ви будете розважати гостей? — повільно запитав він, ледве ворушачи язиком.

— Чайною церемонією.

— Ви вмієте її проводити?

— Абсолютно ні, — хихикнула вона. — Це буде імпровізація.

— Але жодна імпровізація не буває непідготовленою! — Едвард наче прокинувся від сну і закричав на леді Лавінію, схопивши її за лікоть і повертаючи до себе обличчям. — Ви готові?

— Я вдягну пеньюар?

Містер Едвард закотив очі, похитнувся і впав на підлогу.

— Містере Ллевеллін!

Втім, травми не було. Він просто не розрахував сили, закидаючи голову назад.

— Скільки вам років, що у вас такий високий тиск?

— Тридцять шість. Здається, я вже казав, — він лежав у своїй каюті з вологим компресом із морської води на лобі. — Тепер у мене чухає лоба, — зітхнув він.

— У камбузі не дозволили взяти прісної води, — Лавінія знизала плечима. — Я могла б принести вам відвар, але це коштуватиме дорого.

— Наскільки дорого? — Він навіть зацікавлено підвівся на лікоть.

— Мій час, сили, самі трави, до того ж ходити туди-сюди… М… — Вона задумливо загинала пальці. — 300 золотих і лише тому, що ми знайомі.

Здається, цього разу містер Едвард справді втратив свідомість. У деяких заможних робітників річна зарплата становила максимум 20 золотих! Чого ж хоче ця жінка?!

Що ж, леді Лавінія справді не вміла проводити чайну церемонію, та й не дуже добре розбиралася в традиційному вбранні Азії, але вона знала мови: китайську, японську та корейську. Вона поспішала до Греції, щоб зустрітися з близькою подругою леді Деметрою і якнайшвидше вирушити в нову пригоду, щоб дізнатися щось більше й глибше, але застрягла на кораблі "Санта-Марія" в невеликій протоці Ла-Манш.

— Ах, дурний дощ, — Лавінія знову вдягла на себе довгий рожевий пеньюар із рукавами-кімоно, а зверху корсетну білу спідницю. — Все шкереберть.

Люди, зібрані в каюті першого класу, м'яко посміювалися над наївною жінкою без смаку. Втім, розслаблена атмосфера і була тим, чого прагнула леді Лавінія.

— У мене не стільки рожевого, як у леді Рози Стоун.

Дві старі дами, одна в глухому рожевому, інша в чорній сукні, нібито в жалобі, але насправді ні — звісно ж, прибули майже першими.

13 осіб, серед яких і леді Белла Масташ. І слуги.

Лавінія уважно розглядала жіночі фігури. Високу літню пані неможливо було не помітити. Вона мала сиве волосся, зібране у тугу зачіску на маківці.

Її сукня, хоча й була сірою, була пошита по фігурі з гарної тканини. Вона постійно перебувала поруч із леді Беллою.

— Леді Масташ, — Лавінія привітно кивнула їй головою. — Скільки вам років?

— Шістнадцять.

— Чотирнадцять, — виправила її ...

— Це моя гувернантка, Жизель Адверпен, — сказала леді Белла, зовсім не засоромившись своєї брехні.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 39 40 41 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder"