Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder 📚 - Українською

Читати книгу - "Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Громовиця в Порцеляновій Чашці" автора Olha Alder. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 77
Перейти на сторінку:

— Я це визнаю, — почав він смиренно, а потім хмикнув. — Тому ми рухаємося так повільно.

— Нахаба!

Уранці вони вийшли з капітанської каюти, коли боцман прибіг і особисто дозволив покинути кімнату:

— Ми успішно розійшлися з кораблем "Санта-Вікторія"! — радісно вигукнув він, струшуючи з себе краплі води, наче дворовий пес. — Здається, вони втікали від шторму і різко крутнули кермо! Тепер "Санта-Вікторія" слідує за нами! Ми прибудемо до порту першими!

Він був у піднесеному настрої, сповнений позитивної енергії, яка випромінювалася з куточків його вологих очей, наче чарівний пилок.

Це було цілком протилежним станом поважних панів — із синіми колами під очима, втомлених, виснажених, злих одне на одного і на весь світ навколо них. Вони мовчки протиснулися повз боцмана, лише коротко вклонившись йому.

Корабель всю ніч робив круті повороти, всі свічки й олійні лампи швидко й одночасно погасли, освітленням залишалася лише сильна блискавка, що освітлювала небо і лякала своїми спалахами, а також грім, що лунав за нею.

Леді Лавінія не могла заспокоїтися й оговтатися. Містер Ллевеллін був глибоко засмучений. Обоє перебували в поганому настрої.

— Ви пробачите мені? — спитав Едвард, акуратно беручи леді Лавінію за кінчики пальців.

— За що? — Вона прикусила губу і подивилася в його блакитні очі, повні смутку.

— За те, що налякав вас.

— Ви зрозуміли це?

— Я відчув.

Лавінія кивнула:

— Гаразд. Дозвольте мені прийти до тями, і ми поговоримо за сніданком.

Палуба була слизькою, і її туфлі постійно роз’їжджалися в різні боки.

— Тримайтеся за мене, будь ласка! Використовуйте мою руку як опору! — Едвард уже оговтався від переживань і, підставивши лікоть, обережно повів Лавінію вздовж поруч палуби. — Надіньте мій камзол, будь ласка.

Всю ніч, від моменту танцю, камзол був у руках леді Лавінії, але зараз, під зливою, містер Едвард попросив її накинути його на плечі.

— А як же ви?

— Мені холодніше, коли я дивлюся на ваші тремтячі губи.

— Ви дивитеся на мої губи? — Хмикнула вона.

— Вибачте, — лукаво всміхнувся він і опустив голову.

Служниця гладко зачесала її волосся, залишивши лише дві туго закручені прядки в пучок. Лавінія знову повернулася до своїх синіх вбрань, цього разу обравши глибокий кобальтовий синій із високими загостреними плечиками забілим щільним комірцем, що міцно вшитий у загальний масив тканини. Весь наївний рожевий колір зник разом із романтичним настроєм. Покрутившись перед дзеркалом, Лавінія подумала, що вбрання дійсно може впливати й на настрій, і на самопочуття, і на загальне сприйняття.

Вона так звикла до своїх синіх і блакитних суконь, що, відчувши себе по-іншому в рожевому, піддалася слабкості й сльозливості.

Але сказати, що вся проблема була в сукні, звісно, було б нерозумно.

— Я знову прошу вибачення, — містер Едвард чекав її біля дверей трапезної. — Я справді не мав наміру налякати вас і змусити дивитися на мене, як на чудовисько.

Лавінія кивнула:

— Ви ж також злякалися? Спочатку, побачивши зброю, а потім, ймовірно, вперше тримаючи її в руках. Ви навіть не змогли визначити, чи заряджений револьвер.

Він згодився, кусаючи губи:

— І вибачте, що назвав вас нелогічною жінкою і що тиснув на вас емоційно. Це просто вирвалося дуже грубо і ненавмисно.

— Я вас пробачила, — перервала його Лавінія. — Мені також шкода, що я була емоційною. Але ми, жінки, трохи м'якші й емоційніші. Чи зможете ви це прийняти?

— Зможу, — він упевнено кивнув. — Мої сестри такі, як ви, і хоч би як бабуся не виховувала їх більш стійкими, все ж перші були мрії про весільну сукню та деяка мрійливість. Мабуть, це в крові у щасливих жінок, — Едвард м'яко подивився на Лавінію, і кутики його очей піднялися, усміхаючись. — Я хотів би бачити вас щасливою жінкою.

Лавінія, яка слухала його з суворим виразом обличчя, не стримала тихого сміху:

— Дякую, — вона схилила голову набік. — Візьмете на себе відповідальність за моє щастя?

Їхні усмішки перекликалися, сповнені ніжності, навіть попри затяжний дощовий день.

— Що ж, чи настав час обговорити справи? І налийте мені кави, — Лавінія постукала нігтем по порцеляновій чашці.

Зимова крига, яка раптово скувала їхні стосунки, знову розтанула. Вони могли любити або ненавидіти одне одного, але ніколи не виявляли б тотальної неповаги.

— Отже, нас цікавить висока і тендітна леді, що плакала в тіні трюму?

— Не леді, — раптом сказав містер Ллевеллін. — Ви бачили на кораблі високу жінку?

— Хм... — Лавінія оглянула трапезну. Справді, тут не було жодної високої жінки. — Отже, не леді... Тоді хто? Слуга?

— Це нам належить з'ясувати, завітавши на чай до леді Рози й леді Алекс.

— Організуймо нам "випадкову зустріч", — куточок губи Лавінії трохи смикнувся в усмішці.

— Це чудовий привід зайти до вас, леді Фейрфекс, на чай із гортензій, — кивнув Едвард, ховаючи усмішку в чашці чаю.

Леді Лавінія розрізала солодку булочку навпіл.

1 ... 38 39 40 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Громовиця в Порцеляновій Чашці, Olha Alder"