Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Вільні, Foma 📚 - Українською

Читати книгу - "Вільні, Foma"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вільні" автора Foma. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 47
Перейти на сторінку:
Класика жанру

     Сьогодні я з самого ранку сидів у лоббі читаючи класику минулого століття. До мене підійшов Лязат, привітався, і сів поруч зі мною читати.

     — Котра зараз?

     — 4 година.

     Я трішки дивуючись, почав пригадувати як пройшов день.

     — Зараз Муза з Нуром прийдуть.

     Я сидів тут від 5 ранку, за весь час лише раз сходивши в магазин по сік. Катар, Рафаелла і Родріго ще до полудня підходили вітатись. Данило з Хуаном вже в після обідню годину ішли курити, а Монсі та кореянка, здавалося, хвилин 5 тому махали мені не наважуючись пробудити від бурхливого читання.

    — Читаєш класику? — Лязат звернув увагу на книгу, що лежала на столику між нами.

     — Знайшов в Празькій бібліотеці. Ще й російською.

     — С-та-ри-ць-кий. Російський письменник?

     — Український. Італійка читатиме.

     — Російською?

     — Вона певний час жила в Росії. Українська їй не дуже зрозуміла. Але хоч так можна познайомити з українською культурою.

     — У нас в Казахстані теж дуже пригнічували певний час казахську. Але з приходом росіянів, через яких сильно підвищилась плата за житло, і багато інших легіонерських пільг — втратили цінність, і казахи принципово почали говорити рідною, щоб ті не почували себе як на курорті.

     — Привіт.

     — Ола. — Привіталась італійка. — Дякую, прочитаю так швидко як зможу. Ну, все я побігла. Бувай.

     — Сьогодні, до речі, в гуртожиток Анна-Марія завітає.

     — Так. Як і кожні вихідні до цього.

     — Не знаю. Ти можливо і не надто арієць для неї, але немає нікого хто б…

     — Друже. Усе це пусте. Що з того?

     — Можливо ти приїхав до Чехії не для того, щоб поїхати в Китай. Можливо вона була справжньою метою твоєї долі? Приїхав такий в Чехію, не плекаючи ніяких надій, а тут Анна-Марія така. Можливо так судилося? я ЇЇ Аню ти зустрів, лише щоб відчути в порівнянні…

     — В будь-якому разі, ти сам сказав… Її очі надто блакитні для мене, а волосся надто мʼяке. Куди їй такий як я?

     — Вона сказала, що не шукає хлопця. Вона відразу хоче знайти собі чоловіка. Ти ж сам говорив, що втомився від короткочасних, безсуттєвих стосунків. В ляльки вже награвся? Так ось твій шанс. Напиши їй?

     — Добре.

     — Пацани ви ідете? — в проході від крила «Б», зʼявився Муза, а за ним ішов Нурсултан, щось крутячи в пальцях.

     — Ідемо.

     Ми вийшли на вулицю, і нас зустрів Сем. Немов фокусник, він витягнув із-за долоні чотири закручених цигарки, і взявся крутити собі.

     — Анна-Марія не прийде. — Сумно заявив Мігель, щойно вийшовши на двір. — Сказала, що сьогодні не вийде.

     За дверима в гуртожитку я побачив інший контингент, який разом з Мігелем чекали на чешку, але вже почали міняти план на вечір.

     — Ти писав їй?

     — Так.

     — І що?

     — Переглянула повідомлення, але досі не відповіла.

     — Походу краще забути, що я тобі наговорив.

     Я кивнув.

     — Знайшов роботу?

     — Та! Як її знайдеш тут!

     — У мене практика поки. Я з американцем на плантаціях не далеко від Праги закриваю практичну в аграрії.

     — А Фома… ти в Китай?

     — Так.

     — Роботу не знайшов?

     — Ні. Тут пропонують умови, за яких можна отримати пожиттєвий статус раба, працюючи в їхніх компаніях.

     — У нас в Киргизстані справді рабський сад. Там ж лише два шляхи, або ти зіпʼєшся і довічно працюватимеш на користь своїх інстинктів, щоб просто не вмерти, або здихаєш в підворітті залишаючи по собі лише приклад тим, кого життя ще не поставило на роздоріжжі смерті і рабства. Натомість існує і третій шлях, невідомий першим двом. І сприймають його як легенду. Люди звідти не втікають, пахнуть, і завжди взуті. Постійно ситі і без зброї не їздять.

     — Я й не знав…

     — Я й не знав, яка ненависть між українцями і росіянами, поки не познайомився з тобою.

     — Чи не найгірше, що могло трапитись…

     — В киргизстані живе безліч уйгурів. — Сумно продовжив Муза. — Інші ж в Китаї, в Сіньдзяні. Там влаштовують гетто для не погідних, і тих хто відстоює інтереси незалежної держави. Те, що я розповів це лише верхівка айсберга. Наша влада — це втілення корупції; левіафан, який царює над полеглими душами. Там немає надії. Немає навіть майбутнього. Люди закриваються в туалетних кабінках або з бонгом, або з боргом, хрестом і стволом біля скроні. В обох випадках вони лишаються там гнити, доки хтось інший не зайде, і не змиє їх кістки в яму. Жодного афоризму. Так живуть ті, хто немає ані власного життя, ані свободи волі. Нас використовують як засіб для підтримки існування давно неіснуючих кордонів держави. Постійні сутички з людьми Китаю. Це все також правда.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 39 40 41 ... 47
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вільні, Foma», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вільні, Foma"