Читати книгу - "Ясон, Дзюбенко Вікторія-Магдалена"

- Сюди, проходьте, я принесу вам рушники.

- І щось сухе переодягнутися, будь ласка.

Можливість спостерігати себе збоку заворожує. Я всередині, але при цьому відчуття, що поза тілом. По голові й плечах потекли теплі струмені води, які швидко прогнали холод. Я поступово повертаюся до себе. Август притулив моє тіло до стінки в дуже стильному душі зі скляною перегородкою. Чорна плитка доречно доповнена натуральним каменем. Тут гарно б виглядали еротичні сцени з популярних американських фільмів. Але йому зараз точно не до цього. Чоловічі руки охопили моє обличчя, очі шукають контакту.

- Віто, будь ласка! Розплющ очі. Подивись на мене. Я тебе прошу. Мені… я не пробачу собі.

- Та тут я, тут. Не треба так голосно. -  Заглянув в очі, видихнув, поклав голову на мої коліна.

- Чим ти тільки думала, коли пішла туди плавати?

- Ти серйозно вважаєш, що я під час робочої зустрічі вирішила піти скупатися в озері? Та ще й в одязі? - Слова даються мені ще нелегко, але звучать досить жорстко.

- Що? Звісно, що ні. Чому ти не вилізла одразу? - Його шокував мій тон, треба себе тримати в руках. - Коли я тебе помітив, вода майже повністю поглинула твоє тіло. Дякувати вищим силам, що вдалось швидко витягти.

- Вибач, не мала на меті змусити тебе хвилюватись. - Нарешті подивився на мене.

- І ти вибач, зірвався без причини.

Я піднесла руку, насилу стягнула мокру рукавицю і доторкнулась до його щоки.

- Як щодо витертись і переодягнутись?

- З цим невеличка проблемка буде. - Як би то йому пояснити, з чим я не впораюсь?

- Тобто?

- У цьому кімоно море зав’язок, не впевнена, чи я… чи мені вдасться… А воно все ще й мокре. - Він широко усміхнувся.

- З цим я тобі допоможу! Маю досвід. - Юнацький ентузіазм у його голосі трохи мене збентежив. Я підозріло глянула на нього. Він помітив. – Я в юності багато плавав з батьком на кораблі, а там часто заливає, от і навчився. Не знаю, які вже там картини малювала тобі твоя фантазія.

- Так ти не на морячках вчився? Зараз такий досвід був би дуже доречним.

- Не на морячках. На шнурках – від тонкого до каната. То ж в цьому рівних мені немає, принаймні на відстані ближчих ста метрів.

Окрім справді відмінних вмінь розв’язувати ґудзи, виявилось, що він знає, який шар за яким знімати. Відмінно.

У мене ще не було сексу. Я не раз пробувала уявити, як би це мало статись. Мені не хочеться гострої пристрасті чи гарячих емоцій, у мене не було б танцю вогню. Червоний не є кольором цієї взаємодії.

Я бачу картину: весна, над долиною здіймаються дві високі гори. В тих горах тануть сніги, й холодні води стікають по скелях додолу. То шляхи людей.

Води збираються в ріки і з двох протилежних сторін мчать по зелених лугах, щоб десь там зустрітися. Мчать по молодій весняній траві, по дорозі вбираючи в себе пелюстки квітів.

А тепер стати б там, на тому місці, де за мить кубометри стихії зійдуться в танці.

Стрімко наближається вода. Набігає хвиля за хвилею і справа, і зліва. Повітря навколо починає тремтіти, напруга передається кожній клітинці єства. Закриваю очі й відчуваю, як сплеск від зіткнення двох струменів дарує очікувану свободу. Тіло фрагментується на частинки, сутності перемішуються. Потоки з'єднуються, а далі разом біжать звивистим шляхом до моря… 

Дуже ніжно він розв’язує мотузочки численних шарів мого вбрання.

Лід тане.

Я не капуста, наступний шар буде останнім.

Скелі очікують приходу.

Цей опинився спереду, рівно у мене на талії. Август зняв верхню спідницю, відійшов вбік і витиснув зайву воду з просякнутої нічним озером тканини. Мої пальці не слухаються, навіть попри велике бажання впоратись тут самостійно – я просто не можу. Після штанів на запах я залишусь в лише в одній подовженій сорочці.

Його кроки відлунюють у моїй голові. Я чую, як краплі води спадають із мокрого одягу на плитку.

Тук-тук.

Від напруги й холоду все тіло легко труситься. Усю мене покрила гусяча шкіра. Раптом моєї шиї торкнувся гарячий подих. Спина напружилась, лопатки зійшлись до середини, я мимоволі прогнулась.

До тіла приліг великий махровий рушник. Чоловічі руки огорнули мене, і від двох простих рухів кінці пояска опустились мені в долоню. Його скроня на рівні моєї, голови паралельно, дихання синхронне.

Рух простору зупинився.

Одна сила магнітом манить до нього, інша відштовхує в протилежну сторону. Здається, він відчуває напружені вагання мого серця. На мить задовго і на вічність запізно я потягнулась до нього, та саме в цю мить він відступив. Усе ще тримаючи руки на моїх передпліччях, Август притулився чолом до моєї шиї.

По хребті спустився струмінь жару.

Між нами більше еротики, ніж між найпристраснішими коханцями.

- Витираймось та одягаймось, нам принесли якийсь одяг, варто поспішити. Марко був на грані, коли ми його залишали. - Справді, з моєї голови випарувався весь світ, у тому числі й події вечора.