Читати книгу - "Серце вовка, Дроянда"

Їхній шлях привів їх до загадкового храму, де, за легендами, зберігалася рідкісна магічна сила, здатна змінити хід війни між кланами. Легенда розповідала, що храм був охороняємими тінями з минулого, і щоб потрапити всередину, треба було пройти через небезпечні випробування.

— Ти готова до того, що нас чекає всередині? — запитав Феш, коли вони стояли перед величезними дверима храму, вигравіруваними стародавніми рунами.

— Я готова, якщо ти поруч, — відповіла Василиса, впевнено дивлячись на двері, через які було видно лише темну порожнечу.

Вони відчинили двері і ступили в темряву. З кожним кроком магія храму ставала сильнішою, і повітря ставало важким від енергії. Несподівано перед ними з'явилося перше випробування: тіні минулого, яких Василиса впізнала — це були магічні образи її рідних, які колись належали до клану Димар, її батьки, яких вона залишила. Вони мовчки спостерігали за ними, і кожен крок став для Василиси випробуванням її власної сили та рішучості.

— Ти не повинна боятися, Василисо, — сказав Феш, тримаючи її за руку. — Ми зробимо це разом.

Тіні почали наближатися, але Василиса стояла нерухомо, її сила в серці змушувала її не озиратися назад. Вони пройшли через тіні минулого, і перед ними відкрилися величезні двері, що вели до святилища.