Читати книгу - "Сестри назавжди, Маїра Цибуліна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Візьмеш Свєткіну зелену куртку...
- Дивись, це Наталка Могилевська, - перебиває Світлана.
- Ми цю пісню вже чули.
- У «Пісні року 97».
«Нікуди ти не дінешся, Маріє, хоч як би ти не хотіла їхати на весілля, тебе все рівно примусять», - розмірковувала вона про себе.
На такій видатній події для молодят Марійка була не найкращою і почувалася вона через це дуже погано. Зелена куртка сестри, ті чорні штани, через які була сварка, не дуже гарні чоботи - не привертали увагу хлопців.
«Яка мамка гарна! Їй так личить цей шерстяний плащ, ці бурячкові чоботи на каблучку, і бурячкова шапка. Справжня панянка! А вона ще хотіла брати свої чорні чоботи «Прощавай молодість», - подумки сама з собою розмовляла Марійка.
«Прощавай молодість» - це вони з Світланою називали так ніжно чоботи, що належали Ользі.
Хоч і Марійка своїм одягом відлякувала молодих шанувальників, але це її дуже не засмучувало, бо вона не звертала свою увагу на хлопців. Їй були більше до вподоби старші чоловіки. Так, і цього року вона не зводила очей із одного одруженого представника чоловічої статі, до того ж ще й сивого, але дуже вродливого. У кожного бувають свої причуди! Це уже не новина.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сестри назавжди, Маїра Цибуліна», після закриття браузера.
