Читати книгу - "Повна темрява. Без зірок"

* * * * *

Після цього діла Генрі мав більш ніж достатньо грошей, щоб купити собі машину — гарного легковика, — але він був розумніший. (Пишучи це, я знову відчуваю ту саму гордість: негідну, проте невідхильну.) Хлопчак, котрий мав вигляд такого, що лише кілька тижнів тому почав голитися, і раптом розмахує пачкою готівки, достатньої на придбання майже нового «Олдса»[60]. Це, безперечно, викликало б увагу до нього поліціянтів.

Отже, замість того щоб купувати собі машину, він її вкрав. І звісно ж, не якийсь там спортивний легковик; він задовольнився доладним, непримітним «Фордом-купе». Саме в цьому автомобілі він чекав позаду Святої Евсебії, і саме до нього сіла Шеннон — після того, як потай вийшла зі своєї кімнати, прокралася вниз сходами з валізкою в руці і протиснулася крізь вікно сусідньої з кухнею мийні. Часу в них вистачило тільки на один поцілунок — Арлетт цього не розповідала, я поки ще маю власну уяву, — і відразу ж Генрі спрямував «Форд» на захід. Ще до настання світанку вони вже мчали по шосе Омаха — Лінкольн. Вони мусили проїжджати неподалік від його рідного дому (і її) близько третьої дня. Вони мусили подивитися у тім напрямку, але я сумніваюся, щоб Генрі пригальмував; йому не випадало зупинятися на ніч в місцевості, де його могли впізнати.

Почалося їхнє життя втікачів.

Арлетт нашептала мені про це життя більше, ніж я бажав би знати, але в мене не вистачає мужності викласти тут щось більше за кілька окремих фактів. Якщо ви бажаєте взнати більше, напишіть до Публічної бібліотеки Омахи. За якусь невеличку плату вони надішлють вам зроблені на гектографі копії статей, що мають стосунок до «Закоханих бандитів», як їх тоді прозвали (і як вони самі себе називали). Вам, можливо, навіть вдасться розшукати статті у вашій місцевій пресі, якщо ви живете не в Омасі; завершення їхньої історії виявилося таким трагічно зворушливим, що забезпечило увагу загальнонаціональної преси.

Красунчик Генк і Ніжна Шеннон, називали їх у «Ворлд Гералд». На фотографіях вони виглядають неймовірно юними. (Та, звісно, вони такими й були.) Я не хотів дивитися на ті фотографії, але мусив. Існує більш ніж один спосіб бути вкушеним пацюками, хіба ні?

У вкраденої машини лопнуло колесо серед Піщаних пагорбів[61] Небраски. Коли Генрі монтував запасне колесо, звідкись надійшло двоє чолов’яг. Один із них висмикнув з петельки в себе під плащем дробовик — клепач, як називали його в часи Дикого Заходу, — і наставив на закоханих утікачів. Генрі не мав ніякої можливості дістати свій пістолет; той лежав у кишені плаща і якби він туди поліз рукою, його б майже напевне застрелили.

Отак було пограбовано грабіжника. Тримаючись за руки, Генрі з Шеннон дійшли під холодним осіннім небом до найближчої ферми, а коли фермер відчинив їм двері, щоб спитати, чим він може допомогти, Генрі приставив йому до грудей дуло пістолета і сказав, що йому потрібна машина і вся готівка того чоловіка.

Та дівчина, що з ним була, розповідав фермер репортеру стояла на ґанку, дивлячись удалечінь. Фермер сказав, що йому здалося, ніби вона плаче. Він сказав, що йому її було жаль, бо вона була зовсім мацюпуня, от лише вагітна, як та старенька жінка, що жила була в черевику[62], а мандри з юним відчайдухом доведуть її до сумного кінця.

Чи намагалася вона його зупинити? — запитав репортер.

Намагалася вмовити того не робити?

Ні, відповів фермер. Просто стояла спиною, так, немов вважала, якщо вона цього не бачить, значить, цього й не відбувається. Стару таратайку «Рео»[63] того фермера знайшли покинутою неподалік паровозного депо в Мак-Куку[64] з запискою на сидінні.

 «Повертаємо вам вашу машину, гроші, котрі ми в вас забрали, надішлемо при першій можливості. Ми їх узяли у вас тільки тому, що перебували в скруті. Щиро ваші, Закохані бандити».

Хто з них вигадав цю назву? Шеннон, можливо; записка була написана її рукою. Вони використали її тільки тому, що не хотіли відкривати свої справжні імена, але саме з таких випадковостей народжуються легенди.

Через день, а може, два, трапилося пограбування крихітного «Фронтир-Банку» в Арапахо[65], в Колорадо. Злодій — у низько насунутому на очі кашкеті й високо пов’язаній бандані — був один. Дісталося йому менше сотні доларів, утік він на «Гапмобілі»[66], котрий був украдений і оголошений у розшук в Мак-Куку. Наступного дня в «Першому Банку» Шаєн-Веллс[67] (котрий був єдиним банком у Шаєн-Веллс), разом із юнаком була також молода жінка. Лице собі вона теж замаскувала хустиною, проте її вагітний стан приховати було неможливо. Вони здобули $400 і погнали з міста на шаленій швидкості, прямуючи на захід. На шосе, що вело на Денвер, було встановлено дорожній блок, але Генрі схитрував і йому пощастило. Невдоззі по тому, як виїхали з Шаєн-Веллс, вони повернули на південь де й почали пробиватися крізь плетиво польових шляхів та коров’ячих стежин.

Через тиждень молода пара, що називала себе Гаррі й Сюзен Фрімен, сіла у Колорадо-Спрингс[68] на потяг до Сан-Франциско. Чому вони раптом зійшли у Гранд-Джанкшен[69], я не знаю, а Арлетт мені не сказала — помітили щось, що змусило їх ушитися, я гадаю. Я знаю лише, що вони й там пограбували банк, і ще один, в Огдені[70], в Юті. Либонь, у такий спосіб вони накопичували гроші для свого нового життя. Ну, а ще в Огдені якийсь чоловік намагався заступити дорогу Генрі, коли той виходив з банку, і Генрі вистрелив йому в груди. Попри це, той чоловік все одно зчепився з Генрі, і Шеннон штовхнула його, він покотився вниз по величезних гранітних сходах. Вони втекли. Той чоловік, котрого підстрелив Генрі, помер у шпиталі за два дні. «Закохані бандити» перетворилися на вбивць. У Юті визнані судом винними у вбивстві отримували мотузку.

Було це десь біля Дня подяки, хоча по який саме бік свята я не знаю. Поліція західніше Скелястих гір отримала їхній опис і вела пошуки. Мене тоді вже вкусив пацюк, що чаївся в шафі — я так гадаю — або