Читати книгу - "Книга про причини"

Charles Burnett. Arabie inio Latin: the reception of Arabie philosophy into Western Europe, c. 380.

А всього Ґерард переклав біля сімдесяти творів арабських та юдейських авторів.

Детальний список арабомовних філософських творів, перекладених латиною протягом XII—XVI ст., подано у: Charles Burnett. Arabie into Latin: the reception of Arabie philosophy into Western Europe, c. 391–400.

Kurt Flasch. Das philosophische Denken im Mittelalter, c. 266.

Ralf Schönberger. Einleitung, c. XVII.

Для порівняння, трактат Арістотеля De sensu et sensato належало тлумачити протягом шести тижнів, De somno et vigilia — п'ять тижнів (Ralf Schönberger. Einleitung, c. IX).

У цьому Компендіумі далі йшлося про головний зміст «Книги про причини». У ній «agitur de subsantiis divinis in quantum sunt principia essendi et influendi unam in alteram, secundum quod ibidem habetur quod omnis substantia superior influit in suum causatum». Див.: Cristina D'Ancona. The Liber de Causis, c. 137.

Алан цитує «Книгу про причини» у трактаті «Проти єретиків» (Contra haereticos). Можливо, він натрапив на цю книгу в Монпельє (Прованс), коли перебував там з місією проти катарів. Медична школа Монпельє мала зв'язки з Толедо. Алан Лілльський навіть повторює структуру «Книги» у своїх «Теологічних правилах». Пізніше ця форма стислих теорем (своєрідна «аксіоматика») набула поширення у середньовічних авторів.

Christian Schäfer. Der arabische Liber de causis und seine Erfolgsgeschichte im lateinischen Westen, c. 196.

За однією версією, коментар Альберта Великого до «Книги про причини» написано у 1255—1265 рр., за іншою — у 1264—1267 рр.

«Accipiemus igitur ab antiquis, quaecumque bene dicta sunt ab ipsis, quae ante nos David Iudaeus quidam ex dictis Aristotelis, Avicennae, Algazelis et Alfarabii congregavit, per modum theorematum ordinans ea quorum commentum ipsemet adhibuit» (Albertus Magnus. De causis et processu universitatis a prima causa I. 2 tr. 1, c. 1).

Див.: Albertus Magnus. Buch über die Ursachen, c. 1-10.

Deus autem et divina separata quaerentur in scientia ista (Aristoteles. Metaphysica І, 4, 40).

Aristoteles. Metaphysica XI, 2, 6.

Georg von Wieland. Albert der Grosse. Der Entwurf einer eigenstandigen Philosophie, c. 134.

Albertus Magnus. De causis et processu universitatis I 4, 8: «De ordine eorum quae fluunt a primo principio, secundum omnem gradum entium universorum».

Georg von Wieland. Albert der Grosse. Der Entwurf einer eigenstandigen Philosophie, c. 134.

«Non determinatur hic nisi de divinis substantiis, scilicet causa prima, intelligentia et nobilibus animabus, quod ad theologiam pertinet, quam in ultima parte sui et perfectissima considerat metaphysica» (Albertus Magnus. De causis et processu universitatis II 1, 1).

«Determinatur hic de separatis substantiis secundum plenam veritatem…» (Albertus Magnus. De causis et processu universitatis II 1, 1).

«Propter quod et iste liber Philosophiae primae coniungendus est, ut finalem ex isto recipiat perfectionem» (Albertus Magnus. De causis et processu universitatis II 1, 1).

Christian Schäfer. Der arabische Liber de causis und seine Erfolgsgeschichte im lateinischen Westen, c. 196. Про «реальну відмінність» буття і сутності див.: Андрій Баумейстер. Тома Аквінський: вступ до мислення, с. 252–259.

Див.: Richard Taylor. Aquinas, the Plotiniana Arabica, and the Metaphysics of Being and Actuality, c. 217–218; Artur Andrzejuk. Problema istnienia w Komentarzu Tomasza z Akwinu do Liber de causis, c. 140.

Цит. за: Медитації Декарта у дзеркалі сучасних досліджень, с. 240. («Cum enim assuetus sim in omnibus aliis rebus existentiam ab essentia distinguere»).