Читати книгу - "Лука і вогонь життя"

— Що за безглуздя! — сказала Сорая. — Вони б’ються за титул найвродливішої, ніби це має якесь значення. Богині краси — просто нестерпні. Їм лестили тисячоліттями, їх пестили тисячоліттями, жертвували заради них своїм життям смертні й безсмертні, а в результаті ти просто не віриш у те, що саме вони мають на це право. Вони хочуть володіти всім найкращим, а якщо найкраще має хтось інший, тоді що? Вони переконані, що саме вони заслуговують найкращого більше, ніж хтось інший, буде це самоцвіт, чоловік чи палац. Але тепер вони на звалищі власної слави, їх уже ніхто не обожнює, чоловіки більше не вмирають через любов до них, тож їм нічого не залишається, як битися одна з одною за корону, за безглуздий титул найвродливішої з усіх.

«Але ж це ти найвродливіша з усіх, — хотілося сказати Луці. — Подивись, як розвівається твоє руде волосся, а які гарні твої очі, твоє обличчя; воно подобається мені, навіть коли ти ображаєш людей, і не дуже подобається, коли ти сумуєш». На жаль, він був надто соромливий, аби сказати ці бентежні слова вголос; до того ж почали лунати схвальні вигуки — все гучніші й гучніші, так що вона все одно б нічого не почула.

Натовп у павільйоні складався з фантастичних героїв казок і леґенд, які ще кілька днів тому могли би приголомшити Луку, але тепер уже не здавалися йому надто дивними. «Он там фавни з рогами, цап’ячими вухами й цап’ячими копитами, а он там горді кентаври тупають ногами, — думав він і дивувався, наскільки він звик до Чарівного Світу. — Чоловіки з крилами, це що, ангели? Ангели дивляться, як б’ються жінки? Тут щось не так. Мабуть, вболівальники — це нижчі верстви різних угруповань богів, себто слуги богів, діти богів, тваринки богів, яким захотілося вранішньої розваги.

От уже й перша богиня вилетіла зі змагання. Вона пронеслася догори ногами попри голову Луки з несамовитими криками, перетворившись з блідої напудреної красуні на кшталт гейші в огидну довгозубу каргу, а тоді знову стала гейшею. Вона розтрощила двостулкові двері, аж загуло за нею.

— Здається, це була японська расецу Кішімоджін, — сказав Ніхтоато з виглядом знавця боїв богинь (бої богинь вочевидь поліпшили йому настрій). — Расецу — більше демон, ніж богиня. Бачили, як вона перевтілювалася? Її щось недолюблюють у товаристві, тому вона завжди перша претендентка на виліт.

Лука якийсь час ще чув голос Кішімоджін, що віддалялася від павільйону і своїм тонесеньким голоском проклинала геть усе і вся:

— А щоб ваші голови порозколювалися на сім частин, як квіти васильків.

— Це так зване прокляття Арджаки, — пояснив Ніхтотато зі знанням справи. — Просто страхітливе в Реальному Світі, але до зворушення недієве проти цих грізних жінок.

Лука бачив дуже мало з того, що відбувалося на майданчику, проте не хотів просити когось із приятелів підняти його вище. Він бачив, як над головами натовпу літали блискавки й під гучні вибухи освітлювали павільйон. Він бачив хмари метеликів і зграї птахів, які, мабуть, також чубилися між собою.

— Тут у кутку майданчика йде запекла боротьба між місячною богинею стародавніх шумерів Мілітою та ацтекською королевою-вампіром Ксочікветзалою, — коментував Ніхтотато. — Їм обом не подобається, що їх супроводжують метелики й пташки, ну, богині краси є богинями краси, завжди хочуть бути унікальними! Тому вони нападають одна на одну без попереджень, до речі, як і їхні крилаті друзі. Зазвичай панночки вибивають одна одну з боротьби й залишають майданчик для більш управних.

Ось вивели з ладу римську богиню кохання Венеру, тож пішла вона з зали, похитуючись і весь час прикладаючи відірвані руки.

— Римляни тут не у великій пошані і мають низький рейтинг у Чарівному Серці, — перекрикував шум Ніхтотато. — По-перше, вони безхатьки. Їхні послідовники ніколи не кличуть їх на Олімп чи Валгаллу, а тому вони тиняються околицями, наче якісь волоцюги. До того ж усі знають, що римлянки — це імітація греків, а кому хочеться дивитися другосортний рімейк, коли можна безкоштовно подивитися на оригінал?

Лука ж кричав, що й не думав про існування в них якоїсь божественної ієрархії.

— Хто очолює рейтинг? — заволав він. — Хто з екс-богів — Топ-Боги?

— Гаразд, я розкажу тобі, хто з них найкрутіший, — кричав Ніхтотато. — Безперечно єгиптянки. У битвах найчастіше перемагає їхня дівчина Гатгор.

Однак цього разу саме грецька кіпріотка Афродіта була останньою богинею, що втрималася на ногах. Коли вавилонська Іштар і королева валькірій Фрея так віддухопелили одна одну, що обидві зомліли в ринзі для боротьби в намулі, фаворитка букмекерів корововуха Гатгар (така ж перевертень-перетворювачка, як Джалді та її сестри, але значно вправніша, бо могла перетворитися навіть на хмару чи камінь) припустилася помилки, лишень на мить перекинувшись на фіґове дерево, яке Афродіта взяла та й заламала. Тому Афродіта, зрештою, підійшла до великого Дзеркала, яке було Останнім Арбітром з питань Краси, і поставила широко відоме запитання: «Дзеркало, Дзеркало на Стіні…» ну і так далі. І саме Афродіта одержала від Дзеркала підтвердження «Так, ти найвродливіша», ну, як це у них і заведено.

— Що ж, — сказав Ніхтотато, — непогано розім’ялися, а завтра все почнеться заново. Їм тут нема що робити. Вони ж не можуть сидіти вдома й дивитися телевізор або ж займатися спортом у спортзалі.

Тим часом Афродіта пройшла крізь натовп граційно, але дещо механічно, наче робот, махаючи рукою. В якусь мить вона була за кілька кроків від Луки, і на її очах, що дивилися у безкінечність, він чітко розгледів щось схоже на плівку. «Ось чому вона не бачить нікого з Реального Світу, — подумалося йому. — Її очі спрямовані в себе».