Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Ми - дракони, Тала Тоцка 📚 - Українською

Читати книгу - "Ми - дракони, Тала Тоцка"

1 406
0
07.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ми - дракони" автора Тала Тоцка. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 88
Перейти на сторінку:

А його вина яка? Чи він насильно зятю в пельку сардимівське пійло вливав? Сам пив, бо ж наслухався сардимівських казок. Знайшов кого слухати!

За вікном пролунав шум, і у Еррегора здавило в грудях — це вона приїхала, Тона Верон з донькою. Він стояв і дивився, ховаючись за важкими портьєрами, а все нутро його рвалося до неї, щоб зціпити в обіймах і пригорнутися до п'янких губ. Ні, спочатку впасти до ніг. І навіщо він тільки дракон? І не просто дракон, а верховний владика Андалурських земель великий амір Еррегор Болігард.

***

Посеред величезного залу височів Вогненний Трон — трон володарів Андалурсії. Він спирався на п'ять золотих корон, що войовничо ощерилися своїми зубами, схожими на зуби дракона. На троні сидів сам амір Еррегор з амірою Алентайною по ліву руку, а по праву пізніше, після церемонії, Верховний Магістр посадить Дастіана, тепер уже не Ерзаського, а Болігарда.

Всі п'ять королівств Андалурсії — Герона, Вельзас, Ердаман, Кіріат і Лаель — визнавали першість Болігардів навіть коли ще всі їхні королі були Вогнедишними. А тепер і поготів визнають, оскільки лише один принц з усіх спадкоємців може дихати вогнем — онук Бальденора Болігарда.

Ленники аміра зі своїми королевами і спадкоємцями займали іменні престоли, що йшли ярусом нижче вліво і вправо від Вогненного трону. Кожен престол вінчав вензель з гербом королівства і штандарт із зображенням Дракона Вогню кольору луски драконячої іпостасі кожного короля.

Коли Дастіана оголосять аміраном, він обернеться на дракона, а слідом за ним обернуться і всі королі, визнаючи його своїм майбутнім аміром. Тому і був зал таким величезним, щоб міг вмістити півтора-два десятки драконів, а то й більше. І вікна тут були такими ж величезними, щоб можна було залишити зал, не обертаючись туди-сюди без зайвої потреби.

А поки Дастіан, схиливши голову, слухав останні напуття Великого Магістра, Еррегор не зводив погляду з Тони Верон, і всередині нього вирував і димів справжнісінький вулкан. Навіть Алентайна, вже яка байдужа, і та нахилилася і запитала, що так турбує її любого чоловіка. А чоловіка просто трясло від сказу.

Він помітив ще з ранку, під час обряду сяйва, як дивно переглядаються його кохана жінка і цей недогорілий геронський девін, пітьма б його побила. А тепер він і зовсім слідував за нею невідступно, за тією, що належить тільки Еррегору і нікому більше належати не повинна. І вона йому знаки уваги надавала, посміхалася без кінця, про щось перешіптувалися обидва, доводячи Еррегора до стану перетворення.

І що це за девін такий дивний — молодий, стрункий, із гарною і шляхетною зовнішністю, ніби не девін, а граф який? Де Сагідар його відкопав? На обряді, коли Сардим перевіряв ілламу малечі Верон, хіба що в потилицю Сардиму не дихав, ніби той його самого на ілламу перевіряти зібрався.

Ні поваги ніякої, ні шани, поросль зелена, а туди ж, зцілювати лізе, хоч сам визнав, що помилився під час обряду, тому і загорівся. І крихітку Іві мало не згубив, курбак безмізкий. Ось Сардим сьогодні все як треба зробив, щоправда, спочатку зовсім нічого не проявилося, а потім немов прорвало греблю, Сардим аж підстрибнув. Засвітився від кистей до плечей і далі, до самої голови, що навіть кінчики волосся відсвічували. А так все. Нічого особливого. Ні з чого було такий шум зчиняти.

Тона поглянула на нього своїми зеленими очима, і великий амір як у вир провалився. Зовсім у нього останнім часом нерви не годні, і чого ж він сидить вже годину як на жаровні? Може, і йому попити сардимової бурди, шлунок-то у нього міцний, не те, що у ердаманского зятька.

Чому йому здалося, що між нею і красенем-девіном щось є? Було б, не дивилася б вона зараз з такою тугою в погляді. Еррегор не міг відвести від неї очей, а треба, якраз прийшов час надіти на Дастіана корону амірана.

Еррегор встав, Дастіан підійшов до нього і опустився на одне коліно. Великий Магістр з поклоном подав аміру золотий ободок, прикрашений червоними іскрами жар-каменю. Добути його можна було тільки в Пікових Скелях, за які і йшла у них вічна ворожнеча з мерзенними жабами Драконами Світла. Еррегор надів на принца корону і підняв його з колін.

Королі були мовчазні й урочисті, сестричка Орінія тримала за руку свого надутого курбака Хазадара і витирала сльози розчулення, малюк Астурас шмигав носом. Великий амір і сам так розчулився, що наплював на етикет і обійняв племінника, який дивився по боках з розгубленим і ошелешеним виглядом. А знизу щасливо посміхався сагідарський синок Ейнар, ніби це його, а не Дастіана коронували аміраном.

Верховний Магістр посадив амірана на його законне місце, дочекався, поки всядеться амір і виступив з промовою, в якій вихваляв рід Болігардів і висловлював велику радість, що спадкоємцем Андалурського трону стане нащадок благородного роду. А потім заговорив Еррегор:

— Сьогодні щасливий день у моєму житті. З тих пір, як пітьма забрала моїх дітей, мені не було спокою. Як батько, я буду сумувати за ними до самих сивин, але як амір я дякую Небесному Богу і Пресвітлій Матері за нового амірана. Нехай портрети моїх дітей займуть гідне місце в родовій галереї Болігардів, а ми сьогодні будемо вшановувати майбутнього аміра Андалурсії Дастіана Болігарда!

За його спиною впало полотно, що приховувало картину, і перед усіма постали схожі на батька один-в-один близнюки Арчибальд і Леграс, світловолосий, в матір, Севастіан і білява Елісса такі, якими вони були б зараз, якби Небесний Бог зглянувся над Еррегором і не дав загинути його дітям.

1 ... 39 40 41 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ми - дракони, Тала Тоцка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ми - дракони, Тала Тоцка"