Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

Дінка сиділа за столом, підібгавши ногу, перед розкритою чернеткою курсової роботи, яку вона вчора писала в читальному залі, і намагалась зосередитися на записах, але думки стрибали, немов блохи, і ніяк не хотіли шикуватись в більш-менш логічний ланцюжок. І коли подзвонив Максим, вона навіть не зрозуміла відразу, хто це.

 — Діно, я внизу, вийди, тільки швиденько, у мене мало часу.

Серце ухнуло і запульсувало десь під шлунком. Що Домін робить у неї під під'їздом? Щось трапилось? Вона підхопилась, зачепилась ногою об ногу, вдарилась об кут стола і вискочила з квартири. І лише на першому поверсі зрозуміла, що біжить в тому, у чому була — домашньому платті, блакитному, в великих ромашках, і такому короткому, що ледве прикривало п'яту точку. Ще й з двома хвостами на голові, зачесаними назад. Зупинилась, роздумуючи, повернутися чи ні, а потім махнула рукою і вийшла з під'їзду.

Домін стояв біля свого кросоверу і палив. Ніякої сили волі, кидає, кидає, й ніяк не кине. Чорні джинси, чорна футболка. Уніформа. Або спецодяг. Та хоч як не супився Горець, все ж піжонство нам не чуже. Інакше, чому футболка виглядає так, немов вона на ньому намальована? Кожен м'яз проглядається. Як тоді, вночі, у нього вдома ...

 Побачивши її, Максим здивовано округлив очі, а потім з посмішкою примружився. Коли Дінка підійшла ближче, він вхопився обома руками за хвости і легенько смикнув.

— Я тебе спочатку і не впізнав. Яка ти смішна в цій сукні, Діна!

Мабуть, варто було переодягнутись. Веселощі Доміна чомусь діяли на нерви, він що, її справді сприймає як школярку? Тільки й чекай, що погладить по голові.

— Щось трапилось, Максим? Чому ти приїхав?

Домін миттєво став серйозним і з жалем випустив з рук хвости.

 — Діно, я їду до Києва, коли повернусь, не знаю. Все буде залежати від того, як там складеться. Ось номер телефону матері Тимура, я все-таки хочу, щоб ти потрапила до неї на прийом. Тимур залишається у місті замість мене, можеш звернутись до нього, він відвезе. Вона відмовилась призначати лікування заочно, ось єдине, що виписала, — в руки Дінки лягла прямокутна коробочка, — це звичайне заспокійливе, нічого особливого.

— Дякую, — пробурмотіла Дінка, відчуваючи, як вся кров разом відхлинула від обличчя. Вона поспіхом опустила голову, щоб очі її не видали. Справді-таки, хлопця гризе совість, і все, що ним рухає, це виключно почуття провини, — не турбуйся, Максиме, зі мною все гаразд, я справляюсь. Щасливої дороги.

«Клас, Арєєва! Тобі вже замість квітів і цукерок шанувальники привозять ліки. Що далі? Медична енциклопедія? Милиці?»

Вона стиснула в долоні упаковку таблеток і, не піднімаючи голови, попрямувала назад до під'їзду, але сталеві клешні вхопили її за лікті і розгорнули назад. Ну що за манера будь що, угвинчуватися в неї пальцями, як шурупами? Вона, звичайно, не тендітна панночка з порцеляновою шкірою, але тут у кого хочеш синці залишаться.

— Куди ти тікаєш, я не для цього приїхав. Діна, — він досить безцеремонно струснув її, змушуючи подивитися на нього, — мене не буде тижнів зо два-три, а то й місяць. У тебе є мій номер, Тимур наглядатиме за тобою, але я хотів би, — в його руках брязнула в'язка ключів, — я хотів би, щоб ти цей час жила в моєму домі. Тобі звідти ближче і на роботу, і в університет.

Поки Дінка кліпала очима, втупившись на Доміна, він взяв її долоню і вклав в неї ключі. Але Дінка замотала головою і поспішно відвела руку.

— Навіщо мені у тебе жити, Максиме? Я не хочу жити там одна, — вона пом’ялася, а потім подивилась в його очі і, зібравшись з духом, додала: — Без тебе.

Судячи по звуженим зіницям, Домін поправку оцінив. Він знову спробував впхнути ключі Дінці, але та взяла їх і опустила в кишеню його джинсів.

— Мені так було б зручніше з точки зору твоєї безпеки, — почав було він, але раптово ривком притягнув її до себе, приклав долоню до щоки і запитав іншим, трохи сівшим голосом: — А зі мною?

Дінка, продовжуючи дивитися йому в очі, нічого не відповіла, лише потерлася щокою об його долоню.

Зараз слова були геть зайвими. Максим нахилився, доторкнувся губами до її губ, а вона намагалась не дихати, щоб не здмухнути цей невагомий поцілунок, такий несподіваний для стрімкого, напористого Горця.

Він відсторонився явно через силу, а потім знов нахилився, обсмикнув низ її сукні і, захопивши долонями потилицю, сказав у саме вухо:

— Не смій так ходити по вулицях, отримаєш по задниці.

Затиснув обурений протест поцілунком, уже більш наполегливим, а потім так само різко відірвався від її губ, сів в машину і рвонув з місця, неначе за ним гналися. Дінка задумливо дивилась услід, притиснувши до губ пальці, немов намагаючись утримати на них сліди цього поривчастого і такого короткого поцілунку.

***

Якби вона заздалегідь знала, вона б не виходила першою в зал, не ставала на покер і заткнула б вуха, але вона нічого не знала і нічого цього не зробила. А просто вийшла в зал, встала черговою за покерний стіл і видала фішки двом новим, незнайомим хлопцям зі служби безпеки, які замінили відбулих з Горцем бійців. Яким би це не здавалося неймовірним, Дінці не вистачало своїх «братів по зброї».

Замість себе Домін залишив Тимура, без сумніву, спершу провівши з ним бесіду, оскільки Тимур хоч і намагався бути ввічливим, але явно цурався Дінки і уникав її суспільства. При цьому погляди, які він на неї кидав, говорили прямо про зворотне. Ось і зараз, думаючи, що вона не бачить, зиркнув, як спопелив, і зник в холі.

Спочатку після від'їзду Доміна Дінка намагалась про Макса не думати. Цілих півгодини. А потім почалося. Вона без кінця прокручувала в голові їхнє коротке прощання під будинком і особливо те, як він її цілував, спочатку обережно, ледь торкаючись, а потім наполегливо, майже як тоді вночі ... І ще це його дивне бажання, щоб вона жила в його будинку. Що це могло означати, хоч хтось може їй пояснити? Максим говорив про безпеку, але ж вона не англійська королева і не прем'єр-міністр, при чому тут безпека?