Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » (не) Колишні, Таня Смолярчук 📚 - Українською

Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

2 561
0
24.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "(не) Колишні" автора Таня Смолярчук. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 86
Перейти на сторінку:
21.

Спогади

-Я не встигаю, мені капець, Сніжан що робити?

-Головне не панікувати..Де ти зараз?

-На п'ятому провулку- скиглю, неначе ось ось настане кінець світу..

-Кепсько.Дзвінок вже був, а отже вчитель ось ось буде в класі..Дай подумати..В якому ти кажеш у тебе зараз залік?

-У п'ятому..

-Отже так.Береш в руки свою п'яту точку і вмикаєш ту ж передачу у тебе п'ять хвилин..Більше я не зможу все контролювати..

-Що ти задумала?

-Пулею лети, пулею..

От дітько.Ну чому ж мені так не щастить по життю.Мало того що я умудрилася проспати на важливу контрольну роботу, так ще й по дурості сіла не в ту маршрутку..

Вона відвезла мене за п'ять  кілометрів від рідної школи..Це просто жах, я біжу по мокрих вулицях, розчервонівша, захекана і розпатлана..

Ледве не потрапляю під машину, долаючи чергову перепону у вигляді червоного світла на світлофорі.Чоловік що за кермом, лише дурно крутить пальцем навколо скроні, але я й сама знаю що чокнута..

Всього п'ять хвилин, і я на подвір'ї рідної школи.На вилиці якої зібралися всі неначе це не закінчення навчального року а вже сама лінійка.

До будівлі під'їджає пожежна машина, сирена якої була чутна ще за кілометр мого шляху до школи..

-В нас що пожежа?- підхожу до однокласниці і задаю одне питання..

-Спрацювала сирена пожежної безпеки, і нас всіх попросили покинути приміщення..Де ти була?Контрольна ось ось повинна була початися, це просто диво що він не встиг помітити твоєї відсутності..- лунає питання від дівчини, а я душею радію..

-Знаю я знаю..Потім подякую господу за своє спасіння..- коротко відкидаю щоб не пояснювати який же я тормоз..

Майже півгодини ми топчемося на дощику, як нарешті рятувальники дають добро повертатися до навчання.

-Це всього навсього чийсь жарт.І ми неодмінно знайдемо винного- пояснив злий як чорт директор..

На великій перерві всі дуже активно обговорюють цей випадок.Хтось примудрюється похизуватися, що саме він утнув таке щоб зіпсувати уроки, але щось пішло не по плану і цю витівку було швидко розкушено..

Хтось каже що невдало закурив у туалеті, і в реакцію на дим спрацювала пожежна тривога, але варто мені лише побачити опущений погляд Сніжанни яка чимчикує за директором, а позаду якої йде її батько, як все стає на свої місця..

Це вона, таким оригінальним способом вирішила затримати викладача.Я починаю себе ненавидіти за свою тупість, і жаліти Сніжанну, адже зараз їй точно не переливки..

Тепер батьки її покарають, і все через мене.

Потрібно хоч якось загладити свою провину..

Після навчання, лишаю в дома свій портфель і йду до подруги.По дорозі купую кучу смаколиків, адже знаю як вона полюбляє все солодке, а знаючи її предків вони вдарять по найболючішому, щоб більше і в думці такого не було..

Запускаю камінчик у вікно подруги і через мить вона вже визирає з нього..

-Ти як?- запитую про її душевний стан..

-Почуваюся принцесою фіоною закритою в величезній башні під охороною злого вогнедихаючого дракона- це вона про старшого брата який не проти провести тотальний контроль над дівчиною..

-Вибач, це все через мене..- опускаю голову

-Та ти що?Облиш?Класно ж було- сміється, здається її ця ситуація лише забавляє..

-На довго покарана?

-На всі вихідні..

-В мене для тебе дещо є..Я зараз- швидко вибираюся на липу що розкинула свої віття прямо перед вікном Сніжанни, я завжди так робила коли подругу було покарано, або ж ми разом втікали на вечірні гульки..

-Ооо..мої тістечка!Мала ти супер, знаєш як правильно спокутувати свою провину..

-А ще ось!- простягаю їй свій телефон..

-А як же ти?

-А в мене вихідні на дачі..Такщо залипати в інтернеті зовсім не буде часу, а ось тобі допоможе вбити час..

-Уммм.Можливо Семенов напише, пофліртую- підморгує натякаючи на те що мій однокласник не байдужий до мене..

-Навіть не смій!- кидаю погрожуюче, адже її підозри були для мене смішними, і нічого подібного я й не замічала..

-Все хтось іде..Напишу в фб..- швидко закриває вікно і заодно фіранки, щоб не було помітно незграбну мене, і те як я буду спускатися по дереві..

Дивно але залазити завжди простіше ніж злазити, кожен раз приносить для мене якусь травму..Потрібно вже прикріпити туди якусь драбинку чи що, але до того скільки разів я ще маю полетіти??

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 39 40 41 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) Колишні, Таня Смолярчук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "(не) Колишні, Таня Смолярчук"