Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Пояснюючи світ 📚 - Українською

Читати книгу - "Пояснюючи світ"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пояснюючи світ" автора Стівен Вайнберг. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 108
Перейти на сторінку:
би існування цих потворних сфер серед божественних та ідеальних тіл.

Правду кажучи, не всі спостереження підтверджували теорію Птолемея й суперечили ідеям Арістотеля. Одним зі слабких місць Арістотелевої системи гомоцентричних сфер, яке, як ми вже бачили, помітив близько 200 року н. е. Сосіген, є те, що вона ставить планети завжди на однакову відстань від Землі, усупереч тому факту, що яскравість планет зростає та зменшується в міру того, як вони, здається, обертаються навколо Землі. Але теорія Птолемея, схоже, зайшла надто далеко в іншому напрямку. Наприклад, у його теорії максимальна відстань Венери від Землі у 6,5 раза більша за її мінімальну відстань. Тож якщо Венера сяє власним світлом, то (оскільки видима яскравість обернено пропорційна квадрату відстані) її максимальна яскравість має бути у 6,52 = 42 рази більша за її мінімальну яскравість, що не відповідає дійсності. На цій підставі Птолемеєву теорію критикував у Віденському університеті Генріх Гессенський (1325–1397). Розв’язанням цієї проблеми, звісно, є те, що планети сяють не власним світлом, а відбитим світлом Сонця, тож їхня видима яскравість залежить не лише від їхньої відстані від Землі, а й від їхньої фази, як і яскравість Місяця. Коли Венера розташована якнайдалі від Землі, вона опиняється по той бік Сонця відносно Землі, тож її диск повністю освітлений, а коли вона найближче до Землі, то опиняється фактично між Землею та Сонцем, і ми здебільшого бачимо її темний бік. Так впливи фази та відстані у випадку Венери частково взаємно компенсовані, пом’якшуючи зміни її яскравості. Нічого з цього люди не розуміли, допоки Ґалілей не відкрив фази Венери.

Невдовзі суперечку між Птолемеєвою та Арістотелевою астрономією змінив глибший конфлікт: між тими, хто підтримував Птолемея або Арістотеля (бо всі вони погоджувалися, що небеса обертаються навколо нерухомої Землі), та прихильниками відродженої ідеї Арістарха, що у спокої перебуває саме Сонце.

Частина IV. Наукова революція

Свого часу історики сприймали як належне, що в XVI та XVII століттях фізика й астрономія зазнали революційних змін, після яких ці науки набули подібної до сучасної форми й забезпечили парадигму для майбутнього розвитку всієї науки. Важливість цієї революції здавалася очевидною. Зокрема, історик Герберт Баттерфілд[35] проголосив, що наукова революція «затьмарює все з часів піднесення християнства і зводить Відродження та Реформацію до низки простих епізодів, простих внутрішніх перестановок у межах системи середньовічного християнського світу»1.

У такому погляді є щось, що завжди привертає скептичну увагу наступного покоління істориків. Упродовж кількох минулих десятиліть деякі історики висловили сумнів щодо важливості чи навіть самого існування наукової революції2. Наприклад, Стівен Шейпін почав свою книжку з відомої фрази: «Не було такого явища, як наукова революція, і ця книжка саме про це»3.

При цьому критика наукової революції набувала двох протилежних форм. З одного боку, деякі історики стверджують, що відкриття XVI і XVII століть були не більш ніж природним продовженням наукового прогресу, уже досягнутого за часів Середньовіччя в Європі чи на ісламських землях (чи і там, і там). Зокрема, так вважав П’єр Дюгем4. Інші історики вказують на залишки донаукових уявлень, що існували й під час нібито наукової революції – наприклад, Коперник та Кеплер місцями пишуть дуже схоже на Платона, Ґалілей укладав гороскопи, навіть коли ніхто за них не платив, а Ньютон вважав ключами до розуміння Бога як Сонячну систему, так і Біблію.

Часточка правди є в обох цих критичних течіях. Утім, я переконаний, що наукова революція намітила справжній прогрес в інтелектуальній історії. Я суджу про це з погляду сучасного дослідника. Крім небагатьох яскравих давньогрецьких винятків, наука до XVI століття видається мені дуже не схожою на ту, з якою я маю справу у своїй роботі або яку я бачу в роботі моїх колег. До наукової революції наука була сповнена релігії й того, що ми сьогодні називаємо філософією, і ще не виробила свого ставлення до математики. Натомість у фізиці й астрономії після XVII століття я почуваюсь як удома. Я впізнаю багато моментів, дуже схожих на науку мого часу: спроби математично виразити об’єктивні закони, що дають змогу передбачати багато явищ і законів, підтверджених порівнянням цих передбачень зі спостереженнями та експериментами. Наукова революція була, і решта цієї книжки саме про це.

11. Розгадка Сонячної системи

Був тодішній науковий прогрес революцією чи ні, але почався він з Коперника. Миколай Коперник народився 1473 року в Польщі в родині, що в одному з попередніх поколінь емігрувала із Сілезії. Коли йому було десять, Миколай втратив батька, але йому пощастило з підтримкою дядька, який розбагатів на церковній службі й кілька років по тому став єпископом Вармійським (Ермляндським) на північному сході Польщі. Здобувши освіту у Краківському університеті, де, імовірно, був і курс астрономії, у 1496 році Коперник став студентом факультету канонічного права в Болонському університеті й почав астрономічні спостереження як помічник астронома Доменіко Марії Новари, який раніше був учнем Реґіомонтана. Перебуваючи в Болоньї, Коперник дізнався, що завдяки підтримці дядька його затвердили одним із 16 каноніків соборного капітулу Фромборка (Фрауенбурґа) у Вармії, від якого він до кінця свого життя отримував непоганий дохід, виконуючи доволі необтяжливі церковні обов’язки. Священиком Коперник так і не став. Після недовгого вивчення медицини в Падуанському університеті він у 1503 році отримав ступінь доктора права в Університеті Феррари й невдовзі після того повернувся до Польщі. У 1510 році він оселився у Фромборку, де побудував невеличку обсерваторію й де залишався до самої своєї смерті 1543 року.

Незабаром після свого переїзду до Фромборка Коперник написав короткий анонімний твір, названий пізніше De hypothesibus motuum coelestium a se constitutis commentariolus («Малий коментар про гіпотези щодо небесних рухів»), загальновідомий як «Коментар», або «Малий коментар»1. Цей «Коментар» був опублікований лише через багато років після смерті свого автора, а тому не мав такого впливу, як пізніші праці Коперника, але добре пояснює ідеї, на які той спирався в дальшій роботі.

Після короткої критики більш ранніх теорій планет Коперник викладає в «Малому коментарі» сім принципів своєї нової теорії. Пропоную вам їхній переказ із деякими коментарями:

1. Немає одного центра орбіт небесних тіл. (Історики не дійшли єдиної думки щодо того, чи вважав Коперник, що ці тіла переносяться на матеріальних сферах2, як припускав Арістотель.)

2. Центр Землі є не центром Всесвіту, а лише центром орбіти Місяця, а також центром, до якого притягуються тіла на Землі.

3. Усі небесні тіла, крім Місяця, обертаються навколо Сонця, яке, отже, є центром Всесвіту. (Однак, як ми побачимо нижче, Коперник

1 ... 39 40 41 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пояснюючи світ», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пояснюючи світ"